Опытъ русско-украинского словаря/ укладач М. Левченко

Словник видано в 1874 році.

Аналізуючи матеріал помітили, що переважна більшість слів, які подано в Словнику російською мовою, іншомовного походження. Натомість відповідники українською мають прозору етимологію, що дозволяє їх вважати питомою лексикою. Але протягом ХХ століття так активно впливали на українську мову, «підтягували» її до російської, що сучасні мовці не сприймають своїх слів, а  з звикли до іншомовних. Як приклад можемо навести такі:

Абрикосъ «мореля, аберкос, жерделя»,

Акцентъ  «вимова, промова, говірка»,

Акушерка «бабка»,

Ассоціація «спілка»,

Блондинъ «білявий, білокурий»,

Буфетъ «мисник»,

Глазурь «полива»,

Дессертъ «заїдки»,

Желе (мясное, рыбное) – студень, драглі; (сладкое) – повидло

Флейта «сопілка, дудка, жоломійка»,

Фокусъ «штука»,

Фрукти  «садовина»,

Экипажъ «повоз»,

Эпидемія «пошесть» та ін.

Розгорнуто описав лінгвіст і систему особових імен. Зокрема зазначив, що в українців поширені імена Тарас, Панкрат, Свирид, Потап, які згадуються у святцях нечасто. А деякі, які згадуються часто, непоширені, наприклад: Юліанъ (у святцях 14 разів), Федулъ (9), Клавдій (8), Маркеллъ (7). Ім’я Олександр поширене в росіян, в українців практично не вживається.

Завантажити словник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *