Дубровський В. Словник московсько-український

      «Московсько-український словник» (1918 р.) В.В. Дубровського – важливе джерело дослідження лексико-семантичноїсистеми нашої мови. Укладений у часи гострої боротьби за державність, полеміки за літературну мову, її чистоту, згодом разом із «Російсько-українським словником» С. Іваницького і Ф. Шумлянського та іншими працями на довгі роки був викреслений з української лексикографії. Особливо цінним для вивчення є реєстр української частини, оскільки він дозволяє більше дізнатися про словниковий склад мови, порівняти її з сучасним станом та іншими перекладними й тлумачно-перекладними лексикографічними джерелами початку ХХ ст.

         Словник В. Дубровського містить понад 31 тис. російських реєстрових одиниць та близько 90 тис. українських відповідників. До нього ввійшла загальновживана лексика, чимало діалектної та основна термінологія і номенклатура, використовувана в ті часи. Зокрема широко представлена лексика таких галузей: біології і її підрозділів (анатомія, ботаніка, зоологія), медицини, математики (арифметика, геометрія), музики, фізики, астрономії, хімії, будівництва та ін.

            Приклади, подані нижче, показують, що 100 років тому в московській літературній мові переважали слова іншомовного походження, натомість в українській були свої відповідники. Також можна зробити висновки, що ці дві мови штучно «притягувалися» протягом ХХ століття, внаслідок чого власне українські слова забулися, або сприймаються як діалектизми.

Абажур – шапчук, дашок;

абонемент – передплата;

абрикос – мореля, жерделя;

абсурд – нісенітниця;

касса – скарбниця;

Китай – Хина;

кокетка – зальониця, дженджеруха;

люстра – жирандоля;

материк – суходілля;

мальва – рожа;

магазин – гамазей тощо.

Завантажити словник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *