Особливості начання літератури в контексті наступності й неперервності освіти

Особливості начання літературиУ дослідженні розглянуто значення Державного стандарту для розвитку літературної освіти читачів, на формування читацької та літературної компетентностей читачів, розкрито принципи наступності та перспективності в реалізації основних читацьких принципів у 4 і середніх класах, показано шляхи формування літературної компетентності.

Ключові слова: Державний стандарт, літературне читання, принципи навчання, літературна компетентність, читацька компетентність, процес пізнання.

Особливості начання літератури
в контексті наступності й неперервності освіти

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасна педагогічна освіта потребує від учителя високої професійної підготовки, володіння ним новітніми технологіями навчання. Завдання доволі складне. Тому рівень підготовки вчителя повинен відповідати не лише методичному рівню, а й науково-методичному. У колі зазначеної проблеми можемо стверджувати, що «такий рівень підготовки вчителя визначається рівнем професійної компетентності та володіння ним як загально-педагогічними компетенціями, так і специфічними у відповідності до напряму діяльності та до предмета викладання» [11, с. 23].

Аналіз досліджень і публікацій. Питання читання творів і вміння їх розглядати знаходилося в колі уваги за часів існування Київської Русі у ХІІ столітті. Навчання полягало в читанні книг з одночасним коментуванням окремих речень, а то й цілих розділів, усному переказі прочитаного, а на основі прочитаного матеріалу відбувалося його обговорення. У контексті проблеми виховання компетентного читача значущість являють погляди діячів періоду Київської Русі митрополита Іларіона, Кирила Туровського, Данила Заточника. Ними була розроблена і поширена концепція про пізнання і виховання, що полягала в читанні книг, переказі прочитаного, опитуванні один одного. Данило Заточник поширив ідеї Кирила Туровського про пізнання і розглядав навчання, як «удари в бубни» [13], що збуджують внутрішні регулятори і ведуть до народження корисних думок.

Питанню формування компетентного читача чільне місце було відведено за часів відкриття братських шкіл у ХVІ-початку ХVІІ століття. У Статуті Львівської братської школи 1586 року був зазначений такий пункт: проводити бесіди і диспути з різних питань, пояснювати прочитане. Учні братських шкіл брали участь в обговоренні прочитаних творів, складанні міркувань на різні теми, проведенні диспутів, полеміки, висловлювали власні міркування, обґрунтовували особисті позиції та погляди щодо прочитаного.

У ХVІІІ столітті у колегіях, які були створені як навчальні заклади вищого рівня у порівнянні з братськими школами, учнів навчали порівнювати твори різних авторів і мов, вести обговорення латинською та російською мовами. Значущість являють погляди вітчизняного діяча, просвітителя, людини енциклопедичних знань зазначеного періоду Я. Козельського, який вказував на те, що після прочитання твору обов’язковим повинно бути його обговорення, оскільки такий процес роботи над художнім твором є кроком до знаходження «причин істини» [1].

Отже, дослідивши діяльність діячів періоду Київської Русі та доби Відродження, можемо зазначити, що значна увага приділялася читанню й обговоренню книг, обміну думками, веденню полеміки. Ідеї визначних діячів минулого стали передумовою формування компетентного читача у ХХ столітті.

Так, Є. Пасічник, розглядаючи шляхи підвищення інтересу до читання, услід за О. Бандурою, зазначає, що робота над художнім твором, зокрема такий вид, як бесіда «відкриває великі можливості для індивідуальної роботи з учнями, виявлення їхніх безпосередніх читацьких реакцій, рівня розуміння ними твору» [12, с. 59].

Важливим етапом у процесі вивченні творів художньої літератури є шлях від запам’ятовування того, про що говориться в тексті, до розуміння його смислу, структури побудови в єдності змісту і форми. Це можливо «завдяки спілкуванню з книгою, «відкритому» діалозі читача з автором, що ґрунтується на повному й поглибленому аналізі художнього твору» [10, с. 58].

Мета дослідження: розкрити значення Державного стандарту для розвитку літературної освіти читачів, зʼясувати сутність літературного компоненту, показати основні його принципи на формування читацької та літературної компетентностей читачів, розглянути принципи наступності та перспективності в реалізації основних читацьких принципів у 4 класі та середніх класах, дослідити шляхи формування літературної компетентності.

Виклад основного матеріалу. Згідно з базовим навчальним планом Державного стандарту початкової освіти у контексті розгляду освітньої галузі «Мови і літератури» передбачено розгляд літературного компоненту, що знаходить вираження у розгляді навчального предмету «Літературне читання». «Метою літературного читання, як зазначено в Державному стандарті початкової освіти, є формування читацької компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення літератури в основній школі» [4].

Зміст літературного читання, як зазначено у пояснювальній записці до програми з літературного читання у 2-4 класах, «визначається на основі таких принципів: тематично-жанровий, естетичний, літературознавчий, комунікативно-мовленнєвий» [8, с. 72]. Так, згідно з тематично-жанровим принципом програмою передбачено вивчення творів таких жанрів, як вірш, прислів’я, загадка, скоромовка, казка, що класифікуються за різною тематикою. Передбачено вивчення творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Леоніда Глібова, О. Олеся, Павла Тичини, Микола Вінграновського, Любові Забашти, Дмитра Павличка, Ліни Костенко та інших, ознайомлення з біографією письменників (короткі відомості). Поступово коло читання розширюється. Учні знайомляться з творами інших письменників і жанрів (оповідання, міф, легенда, байка, новела, повість, поема, роман тощо). Літературознавчий принцип передбачає «введення до системи підготовки дитини-читача початкових літературознавчих понять (тема, ідея, жанрові особливості твору, його персонажі)» [8, с. 72]. Реалізація зазначеного принципу у середніх класах здійснюється у такий спосіб, що учні отримують знання з теорії літератури, знайомляться з епохою письменників, літературними течіями та напрямками. Комунікативно-мовленнєвий принцип передбачає мовленнєвий розвиток учнів, формування досвіду міжособистісного спілкування. У середніх класах зазначений принцип спрямований на вміння вести міжособистісний діалог на різних рівнях: учитель-учень, учень-учитель, учитель-учні, учні-учитель, учень-учень, учень-учні. Комунікативний діалог передбачає також діалог читача з автором твору, що «сприяє „відкритій” комунікації учасників діалогу, носить «есеїстичний» характер, є універсальним герменевтичним способом літературознавчого аналізу й інтерпретації художнього твору» [10, с. 74] (виділення – І. Н.), який в «значній мірі визначається комунікативною природою літературного твору» [6, с. 179].

Естетичний принцип «передбачає добір творів словесного мистецтва за критеріями естетичної цінності» [8, с. 72]. Зазначений принцип вивчення літератури у початковій школі спрямований на розкриття різноманітності навколишнього світу, людських взаємин, розвиток почуття гармонії та краси тощо. У середніх класах важливо з’ясувати естетичну природу художнього твору, показати його вплив на емоційну сферу читача, розкрити художньо-естетичний зміст твору як «явища мистецького» (Г. Ґеґель), увиразнити його значущість у культурологічному просторі. Щоб пізнати твір, як уважає Г. Ґеґель, необхідно вступити з ним у взаємини, при цьому значну увагу філософ надає процесу мислення, у ході якого суб’єкт пізнає не тільки пізнає об’єкт, а мистецтво загалом, і самого себе. Розкрити сутність предмета, за Г. Ґеґелем, – зрозуміти його зсередини, а для цього необхідне суб’єктивне мислення, або «існування предмета в його собі-і для-себе-бутті» [2, І, с. 30].

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначено, що «Метою освітньої галузі „Мови і літературиˮ є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій» [3, с. 7].

Одним із засобів формування літературної компетентності у процесі роботи над художніми творами в середніх класах є бесіда. Під час проведення бесід різного спрямування підсилюється цікавість учнів до книжки, мотиваційна діяльність особисто кожного, а також мотивація до навчання загалом. І як слушно зазначає науковець Н. Волошина, «правильно організоване спілкування створює сприятливі умови для розвитку мотивації навчання школярів, коли кожний має змогу через оцінку іншого пізнати і зрозуміти себе» [9, с. 172].

У процесі вивчення літератури в середніх класах є обговорення більш стислого й конкретного епізоду тексту чи навчальної ситуації в порівнянні з 4 класом, коли переказується весь текст. Це може бути опис події чи обставини, що мала місце в тексті або протягом певного періоду навчання учнів.

У процесі вивчення творів літератури учні аналізують ситуації, в яких зіштовхуються інтереси різних героїв, їхні погляди, моральні й етичні позиції. Такий аналіз вимагає певного підходу, під час якого учні вчаться ставити запитання, наводити певні факти із життя героїв, звертати увагу на деталі, самостійно приймати рішення, обстоювати власну позицію.

Говорячи про літературну компетентність, ми не відділяємо вчителя від учня. Перед нами є читачі (як учитель, так і учень – суб’єкти навчальної діяльності), проте з різним рівнем розвитку, світосприйняттям, різними поглядами на твір. Професійна компетентність учителя літератури полягає в умінні володіти літературознавчим арсеналом: знання з теорії та історії літератури, літературної критики, знання історичних і фольклорних джерел, наукових надбань із перекладознавства, володіння знаннями про інші види мистецтва. Читацька компетентність учителя полягає в тому, що він сам повинен досконало володіти художнім твором як читач, знати історію його створення, умови, що спонукали до створення твору, історичну добу автора, щоб у подальшому вивести учнів на культурологічний діалог (діалог читача з соціоісторичною та культурною добою автора).

Отже, на основі досліджених джерел можемо зазначити, що до читацьких компетенцій учителя, а відтак і до професійних, відносимо читання та розгляд твору учителем із позицій читача:

  • знання твору та його змісту;
  • вміння швидко орієнтуватися в тексті;
  • вміння ввести учнів у діалог й утримувати його в процесі роботи над художнім твором;
  • вміння складати запитання до евристичної, аналітичної, герменевтичної, герменевтико-комунікативної бесід;
  • спонукання учнів до складання запитальників до твору, розподіляючи запитання за різновидами бесід;
  • знаходження в тексті деталей, елементів, компонентів, образів та вміння розкривати їхній смисл;
  • визначення мотивів, проблем твору;
  • вміння зацікавити учнів художнім твором;
  • спонукання до ігрової діяльності у ході роботи над художнім твором;
  • вміння добору та відбору матеріалу, творів для додаткового читання, аналітичного опрацювання;
  • вміння узагальнювати та синтезувати прочитане;
  • вміння навчати учнів висловлюватися, аргументувати, опонувати, дискутувати, обстоювати власну позицію та доводити її;
  • вміння порівнювати художні твори, знаходячи в них спільне та відмінне; героїв творів, котрі належать до різних літератур;
  • вміння показати естетичну спрямованість художнього твору;
  • вміння увиразнити особливості кожного прочитаного твору, показавши його виховні компоненти.

Відтак учитель показує шляхи роботи з художнім твором і веде шляхом пізнання твору самими учнями з метою відкриття глибинного змісту та з метою «пошуку істини», говорячи словами Платона.

До загальних читацьких компетенцій відносимо вміння бачити в тексті те, що не знаходиться на його поверхні, аналізувати твір в єдності змісту та форми, інтерпретувати художній твір на основі власного досвіду, сприймання, розуміння, вміти аргументувати, доводити, представляти й обстоювати власні позиції, вступати в діалогічну взаємодію як з усіма суб’єктами навчальної діяльності, так і з автором, його твором і героями. Основним із завдань в аспекті формування читацької компетентності, на переконання науковця О. Ісаєвої, «є формування широкої читацької компетенції учнів, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної поціновувати явища класичної і сучасної культури» [5, с. 3]. Згідно з поглядами літературознавця В. Марка, «у процесі пізнання літературного твору усі зусилля спрямовані на те, щоб якомога повніше розкрити специфіку твору й неповторність його художнього змісту. Вдале тлумачення, розкодування тексту завжди має сенс, бо по-новому відкриває навіть давно відомі твори» [7, с. 5].

Висновки. У процесі роботи над художніми творами учні набувають дослідницьких умінь і навичок: знаходити зв’язки між творами літератури, визначати жанрові особливості незнайомих творів на основі вивченого матеріалу, порівнювати твори різних національних літератур, уміти визначати елементи, компоненти, деталі художнього твору, які, на перший погляд, не мають відношення до основної теми твору, проте несуть певне смислове навантаження (розуміння характеру героя, його внутрішнього світу, мотивів поведінки та вибору життєвого шляху). Формування читацької компетентності школярів сприяє тому, що на основі отриманого читацького досвіду вони на практиці застосовують елементи різних видів аналізу художнього твору, інтерпретують будь-який літературний твір і літературні явища, аргументують і доводять власну позицію, самостійно роблять висновки, увиразнюючи специфіку кожної національної літератури та літератури як важливої складової світового красного писемства та мистецтва загалом у широкому культурологічному дискурсі.

Запроваджуючи принципи наступності та перспективності в реалізації Державного стандарту початкової освіти та Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти у процесі вивчення предметів «Літературне читання» в 4 класі та «Зарубіжна література» в 5 класі, необхідно вирішити таке питання: формування читацької та літературної компетентностей читачів з метою глибинного осягнення творів як української, так і зарубіжної літератур, увиразнення української літератури в контексті світового літературного процесу.

Список використаних джерел:

  1. Антология педагогической мысли Украинской ССР / АПН СССР / [сост. Н. П. Калениченко]. – М. : Педагогика, 1988. – 640 с.
  2. Гегель Г. В. Эстетика. Сочинение в 4-х томах / Георг Вильгельм Гегель. – М. : Искусство, 1969-1973. – Т. 1. – Т. 2. – 1969. – 326 с. Т. 3 – 1971. – 624 с. Т. 4 – 1973. – 676 с.
  3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти / Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти від 23 листопада 2011 р. № 1392. – К., 2011. – 88 с.
  4. Державний стандарт початкової освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/ .
  5. Ісаєва О. О Теорія і технологія розвитку читацької діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури: Моавтонографія / І. О. Ісаєва. – К. : Вид.-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – 380 с.
  6. Лавлинский С. П. Технология литературного образования. Коммуникативно-деятельностный подход. Учебное пособие для студентов-филологов / С. П. Лавлинский. – М. : Прогресс-Традиция; ИНФРА-М, 2003. – 384 с.
  7. Марко В. П. Аналіз художнього твору: навч. посіб. / В. П. Марко. – К. : Академвидав, 2013. – 280 с.
  8. Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. із навчанням українською мовою. 1-4 класи. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2013. – 392 с.
  9. Наукові основи методики літератури: Навчально-методичний посібник / [за ред. доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України Н. Й. Волошиної]. – К. : Ленвіт, 2002. – 344 с.
  10. Небеленчук І. О. Діалогові технології навчання світової літератури: науково-методичний посібник / І. О. Небеленчук. – Кіровоград : ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс». – 2015.– 207 с.
  11. Небеленчук І. О. Читацька компетенція у формуванні грамотного читача та як складник професійної компетентності вчителя літератури / І. О. Небеленчук // Науково-методичні записки ПОІППО. – 2015. – № 7. – С. 23-26.
  12.  Є. А. Українська література в школі / Є. А. Пасічник. – К. : Радянська школа, 1983. – 319 с.
  13. Юркевич П. Д. Вибране / П. Д. Юркевич. – К. : Абріс, 1993. – 397 с.

Comments

  1. Дуже корисна та цікава стаття. Зараз велике значення має саме формування читацьких компетенцій учнів тв вміння вчителя їх використовувати. Ірина Олександрівна, дякую за поради для вчителів, що є необхідними в нашій щоденній праці!!!

    1. Дякую, пані Валентино. Так, формування грамотного читача є нагальним питанням літератури. Відрадно, що поради, котрі подані у статті стануть підґрунттям у Вашій роботі. Хай щастить!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *