ІІ МІЖНАРОДНИЙ ПРОЕКТ-КОНКУРС «ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ»

ІІ МІЖНАРОДНИЙ ПРОЕКТ-КОНКУРС «ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ»Нещодавно завершився ІІ Міжнародний проект-конкурс «Тарас Шевченко єднає народи». заключний етап конкурсу відбувся у червоному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Організатором конкурсу є міжнародна ліга «матері і сестри – молоді України» за сприяння Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Національного музею Тараса Шевченка, Націнальної ради жінок України, товариства «Знання» України.

Конкурс проходив у три етапи:

  • І етап – до дня народження Тараса Шевченка – в країнах-учасницях Проекту-конкурсу (березень);
  • ІІ етап – до річниці викупу Тараса Шевченка з кріпацтва – біля пам’ятників Кобзарю (квітень);
  • ІІІ етап – до роковин повернення Тараса Шевченка в Українську землю – м. Київ, Україна (травень).

Автором-засновником проекту є Народна артистка України, громадський діяч, голова оргкомітету Міжнародного проекту-конкурсу Галина Гілярівна Яблонська.

До конкурсу учасниками були надіслані дослідницькі та творчі роботи. Дослідницькі роботи передбачали розгляд творчості з позицій сучасності. Творчі роботи мали таке спрямування: особистісний погляд на творчість Тараса Шевченка та творчий доробок учасників конкурсу (нарис про поета, новела або вірші). До журі конкурсу було надіслано дві роботи: дослідницька і творча. Тема дослідницької роботи «Творчість Тараса Шевченка крізь призму історизму. ХІХ століття і сучасний контент». У дослідницькій роботі творчість Тараса Шевченка була розглянута в таких аспектах:

  • громадянська позиція;
  • ментальність і національна свідомість;
  • мова як істогричний код українського народу;
  • любов до рідної землі, матері, України – вища сходинка до духовності.

Творча робота являла роздуми над творчісю Т. Шевченка, містила роздуми з питання «Творчість Т. Шевченка у моєму житті» а також вміщувала шість віршів (за умовами конкурсу) – звернення беспосередньо до Кобзаря, розповідь ліричної героїні поета про події сучасності, а також вірші про мову й Україну.

ІІІ етап конкурсу відбувся за такими номінаціями:

  1. «Читана та співана поезія Тараса Шевченка: Наживо» (читана поезія Т. Шевченка, співана поезія Т. Шевченка, театралізовані постановки за творами поета).
  2. «Відеоформат читаної та співаної поезії Тараса Шевченка» (поезія Т. Шевченка мовами світу, Т. Шевченко мовою оригіналу, авторські твори про Т. Шевченка, Шевченкове багатоголосся: флешмоб).
  3. «Мій Шевченко» («Мій Шевченко. Літературний» – 6 письмових робіт про Шевченка, які надійшли на конкурс за результатами попереднього оцінювання творчих робіт; «Мій Шевченко. Мистецьке втілення» – прослуховування конкурсних программ мистецько-літературного спрямування за результатами попереднього оцінювання дослідницьких робіт; «Мій Шевченко. Образотворче втілення» – перегляд художніх робіт та виторів декоративно-прикладного мистецтва за тематиками творів Т. Шевченка.

ІІ МІЖНАРОДНИЙ ПРОЕКТ-КОНКУРС «ТАРАС ШЕВЧЕНКО ЄДНАЄ НАРОДИ»З-поміж поважних членів журі варто назвати Михайла Наєнка, Івана Ющука, Юрія Косенка, Василя Неволова, Василя Василашка, Петра Засенка.

У третій номінації “Мій Шевченко” отримала диплом І ступеня за категоріями: «Мій Шевченко. Літературний», «Мій Шевченко. Мистецьке втілення».

У номінації «Відеоформат читаної та співаної поезії Тараса Шевченка»

Шевченкова поезія лунала у перекладах з понад 30 країн світу, понад 300 учасників… Відбулося нагородження переможців у номінаціях: «читці», «живий вокал», «живопис», кіно- і театральні інсценізації». Окрім журі переможців вітали майстри співу, також глядачі побачили театральну постанову «Три ворони».

У програмі заходів була концертна програма: перегляд вистави «Грані талантів Тараса Шевченка» – спільний проект КНУ імені Тараса Шевченка та Українського Героїчного театру «Пам’ять» (худ. кер. Оксана Русина, реж. Галина Яблонська), виступи за участю Сергія Мороза та Ігоря Якубовського (дует «Простір музики»), Наталі Шелепницької, Світлани Мирводи, В’ячеслава Купрієнка та інших.

Відрадно відмітити, що мій вірш «Якби зустрілися…» звучав чеченською, вірменською мовами, одним із наріч індійської мови. За умовами конкурсу зарубіжним учасникам були надіслані декілька віршів різних авторів, котрі були визначені кращими членами журі. Учасники повинні були обрати вірші і здійснити або художній, або поетичний переклад.

Вірші, які були представлені у змісті творчої роботи на розгляд журі. Кращим був визначений вірш «Якби зустрілися…»

 І реве знов Дніпро

 Реве да стогне Днiпр широкий…

 

I блiдий мiсяць на ту пору,

Iз хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синiм морi

То виринав, то потопав.

 

Ще третi пiвнi не спiвали,

Нiхто нiде не гомонiв,

Сичi в гаю перекликались,

Та ясен раз-у-раз скрипiв.

Тарас Шевченко

 

І реве знов Дніпро. Котить хвилі бурхливі.

Треті півні співали уже на ранок.

Та у пеклі війни і у лиха горнилі,

Мов огонь, спалахнув кривавий світанок.

 

Гомоніли довкола усі про єдине:

Краматорськ, Іловайськ, Волноваха, котли.

Знову кулею скошена впала дитина.

Скільки ж їх тих синочків в бою полягли?

 

Вже Тараса нема. Та москаль лиш країну

Топче люто, безжально усе чобітьми.

На Донбасі довкола воронки, руїни.

І країна в серпанку і горя, й пітьми.

 

Плачуть верби. Схилились вони у зажурі,

Над кривавим немов, срібним плесом ріки.

А сичі у гаю віщували знов бурі.

Ясен в полі скрипів і кричали круки.

 

Блідий місяць, мов човен, на небі журливо

Плив повільно, сполоханий хвилею куль.

Я звертаюсь, у котре, Тарасе, до тебе.

І я хочу, Кобзáрю: мене б ти почув.

 

І ніщо не змінилось. Тарасе, ти чуєш?

І брехню і хабарство, продажність суддів,

Лицемірство, бзюзнірство чинуші віншують

У цілунку пекучім устами Юди.

 

Знову лютий москаль на моїй Батьківщині

Сіє смерть і вбиває вкраїнський народ.

Де пройде, там посіє безжально віднині

Тугу, горе, могили. Від вражих заброд

 

Гірко плаче серденько і ниє від болю.

І сирітки ростуть билинками в полі.

Хто ж наврочив країні лиху таку долю?

Чи ж, Тарасе, омріяна прúйде воля?

 

До тебе, Тарасе

 

Реве та стогне Днiпр широкий,

Сердитий вiтер завива…

Тарас Шевченко

Задивились у небо берізки тендітні.

Все чекають від нього гарячої зливи свинцем.

В Україні скорботні розсипані квіти,

Що политі безжальним убивчим зі сходу дощем.

 

Прихилили дерева згорьовані віти.

Ріки крові повсюди. Сльозами полита рілля.

Не вернуться живими зі Сходу ті юні діти.

Їх до себе у лоно змарніла забрала земля.

 

Води котить країна криваві кипучі.

Заридав, про Тараса згадав сивий дядько Дніпро.

І долини, і гори, і ріки, і кручі.

Горя чорний серпанок упав на змарніле чоло.

 

І за що ти боровся? Скажи лиш, Тарасе.

Половину життя в казематі провів, у вʼязниці.

І чому твій «Кобзар», вже пожовклий від часу,

Ще і досі поважно в бабусі стоїть на полиці?

 

Може ти, сивий Дніпре, оту таємницю

Слів Тарасових силу відкриєш мені повсякчас?

Чом москаль так ненавидить все українське?

І вже скільки століть лютим звіром винищує нас.

 

Та мовчить все Дніпро. Лише думу гадає…

Рвуться міни довкола і кулі свистять, фугаси.

Чи то так повелося – брат брата вбиває?

Що ти скажеш? Мовчиш чом? Озвися, Тарасе!

 

Любов до життя

 

Вся суть життєвих наших істин

Нам тисне каменем на груди

Підступність, блюдолизство, підлість,

Мов тінь, за нами йдуть повсюди.

 

По тілі бʼють, ламають руки,

Каміння кидають у спину.

Від болю, відчаю, розпуки

Вбиває хтось в собі людину.

 

Доносить, зраджує, плазує,

Лакейства заслуживши чин.

За гріш становище купує,

Продавши совість за алтин.

 

І як би тільки не шмагало

Нещадно батогом життя.

Упертим будь і нездоланим,

Піднявшись сходами буття.

 

Хоч руки й ноги, мов окуті,

На світло вийди із пітьми.

І, розірвавши смерті пута,

Іди, повзи, але живи.

 

Вперед лише – і не спинити.

Мети своєї досягти.

Любить життя, воліти жити.

Здолавши смерть, перемогти!

 

Якби зустрілися…

 

              …вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

Тарас Шевченко

 

Якби зустрілися ми знову,

Тобі розповіла б, Тарасе,

Як ллються всюди ріки крові

І гинули бійці в Донбасі.

 

Якби зустрілися ми знову,

Повідала б про землю нашу.

Як рідну мову калинову

Вбивають. Горя повна чаша.

 

Якби зустрілися ми знову,

Дізнався б ти про підлість, зраду

І як тримали оборону

Солдати в гулі канонади.

 

Якби зустрілися ми знову,

Хустини чорні в матерів.

І скільки горя, скільки болю.

І скільки вбитих! Скільки вдів!

 

Якби зустрілися ми знову,

Дізнався б: рідний наш солдат

В запеклім і страшнім двобої

Загинув. Дзвони всі в набат.

 

Якби зустрілися ми знову…

Земля потоптана донбаська.

Знущань зазнали у полоні

Бійці в котлі під Іловайськом.

 

Якби зустрілися ми знову…

«Вставайте!» – ти нас закликаєш.

Палке твоє, Тарасе, слово.

Я розповім… Та ти все знаєш…

 

Україно моя!..

 

Україно моя! У тобі шепіт листя,

Ніжний подих троянди і запах бузку.

І у вальсу кружлянні твого падолисту

Я люблю твою мову красиву й дзвінку.

 

Україно моя! Клекіт птахів над ставом,

Оченята блакитні барвінку в саду,

Сонця усміх і спалах рожевий заграви,

І духмяність черемхи в тобі я знайду.

 

Україно! Люблю твої сині простори –

І річки, і струмочки, озера, моря.

Твої луки барвисті, ліси твої, гори.

Україна моя – найрідніша земля.

 

Від донецьких степів до бескидів карпатських

Ти велична, прекрасна, немов у вінку.

Твою вроду незгасну і пишність, й ошатність

У всі пори люблю я. Неначе в танку,

 

Ти кружляєш у цвіті весня́ному вишні

І в сріблястому танці сніжинок зими,

І у барвах багряного й жовтого листя,

І купаєшся в літньому плесі ріки.

 

Україно моя! Мов ту пісню величну,

Пронесу крізь життя в цілунку любові.

Твоя доля гірка і скорботна, й трагічна.

Тіло в ранах твоє, що зрошене кровʼю.

 

Та я вірю: прийде та святая година,

Коли ти у віночку вишневих садів

Заквітуєш так радо, моя Україно,

Від навали звільнившись жорстоких катів.

Очікування моменту нагородження

Очікування моменту нагородження

Момент нагородження переможців

Момент нагородження переможців

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *