Зубова В.М. ІВАН ТКАЧЕНКО ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У статті розглянуто основні ідеї Івана Ткаченка про організацію освітнього процесу в аспекті модернізації освіти.

Ключові слова: проблемне навчання, урок, інтеграція, індивідуальні особливості розвитку, інтерактивні техніки, метод проектів.

The article considers the main ideas of Ivan Tkachenko about the organization of the educational process in the aspect of modernization of education.

Key words: problem learning, lesson, integration, individual development peculiarities, interactive techniques, project methodology. 

Вступ. У сучасних умовах модернізації освітньої галузі, переходу від універсалізації знань до практично-орієнтованих технологій, пріоритетним напрямом освіти є «різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої  взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і  навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та  самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності» [1, с. 4].
В контексті освітніх змін у системі освіти і виховання особливого значення набуває педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка, педагога-новатора, нашого земляка, який  продовжував ідеї гуманістичної педагогіки В. Сухомлинського, який створив і обґрунтував зв’язок трудового виховання з моральним, естетичним та фізичним розвитком молоді, показав роль праці у формуванні особистості [5].
Психологічні та методичні аспекти проблеми, мотивація трудової діяльності знайшли своє відображення у працях І.Д.Беха, Ю.З.Гільбуха, В.К.Демиденка, Є.П.Верещака, В.І.Войтка, В.О.Моляка, П.С.Перепелиці, Б.О.Федоришина та ін.
Окремі питання теоретично-методичного характеру були предметом досліджень О.Б.Будника, С.П.Дем’янчук, Ю.В.Коломійця, М.В.Левківського, В.М.Мадзігона, С.О.Омельченко, С.П.Павха, Б.О.Попова, А.С.Соколовської та ін.
Педагогічна система І.Г.Ткаченка висвітлена у працях А.Іванка, О.Іванова, Н.Калініченко, Г.Левченко, В.Мадзігона, О.Моторного, В.Неверова, Г.Перебийноса, Н.Ратушної, Б.Хижняка та ін.
Сьогодні його ідеї актуальні і в організації освітнього процесу спеціального закладу освіти. Аналіз джерел показує, що ідеї про організацію навчального процесу І.Ткаченка не були детально досліджені, тому потребують переосмислення  в умовах модернізації сучасної освіти.

Мета статті полягає в деталізації ідей І.Г. Ткаченка щодо організації освітнього процесу для учнів з особливими потребами  в умовах спеціального закладу освіти.

Виклад основного матеріалу. У Концепції «Нова українська школа» акцентовано укагу на формування ключових компетентностей, що будуть вдосконалюватись протягом життя. Тому нагальною потребою сучасної освіти є впровадження форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості кожного школяра. Розв’язання цієї проблеми сприяє впровадження інтерактивних технологій навчання. Саме вони сприяють розвитку пізнавальних інтересів, формуванню життєвої компетентності, готовності жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві [1].

Надзвичайно актуальними в сучасних умовах розвитку нашої держави є погляди педагога на організацію освітнього процесу. Стратегічне завдання школи І.Г. Ткаченко вбачав у «вихованні високоосвіченого, всебічно розвинутого громадянина і молодого господаря нашої держави, спроможного у своїй практичній діяльності використовувати досягнення науки і техніки». [4, c. 87]. Ці ідеї актуальні для організації освітнього процесу спеціальної школи, оскільки основне завдання по завершенню навчання для учнів з особливими потребами – інтеграція в суспільство, суспільно-корисна праця.

Організація освітнього процесу спеціального закладу має свої особливості. Адаптуючи зміст, методи, форми роботи з дітьми з порушенням інтелекту до їхніх особливостей, педагоги значною мірою пристосовуються до їхнього дефектного розвитку. Якщо постійно спрощувати інтелектуальні та практичні завдання, весь час надавати таким дітям всебічну допомогу, яка максимально полегшує їхню діяльність, усуває будь-які труднощі та перешкоди в її виконанні, то вони так ніколи і не навчаться самостійно її виконувати, не зможуть, спираючись на власні сили, розуміти звернену до них мову, розібратися в інструкціях, завданнях, дорученнях, переносити засвоєні знання та навички в нові ситуації, змінювати набуті способи діяльності, якщо цього вимагають умови нових завдань, саморегулювати власні дії та поведінку [2].

Одним із головних запровадження інтерактивних методів є диференціація. Диференціація як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного [2, c. 44].

Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація теж належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань…).

Звичайно, треба використовувати різні інтерактивні технології навчання, але все це робити відповідно до можливостей учнів. Наприклад, не можна створювати дискусійні групи у дітей з порушеням інтелекту, у яких ще не розвинений світогляд, малий словниковий запас, бракує певних знань для прийняття конкретних рішень. Такі форми роботи можливі залежно від сформованості певних умінь і навичок. У своїх працях І.Г. Ткаченко акцентував увагу на індивідуалізації навчального процесу «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати … завдання» [4, c. 453] відповідно до особливостей розвитку та можливостей учнів.

І.Г. Ткаченко велику увагу приділяв організації уроку, на його думку «в процесі навчання дитина – Творець, здобувач знань, володар і розпорядник знаннями. Вона виробляє власний світогляд, бачення своєї ролі в суспільстві, бере посильну участь у суспільному виробництві, формує плани на майбутнє [3, с. 94].          На початковому етапі роботи з дітьми з порушеним інтелектом найбільші труднощі у мене викликали:

  • Вибіркова мотивація учнів до навчання.
  • Відірваність теорії від практики.
  • Невміння учнями встановлювати взаємозв’язки між поняттями, спостерігати і порівнювати.
  • Заучування матеріалу без осмислення, недостатньо розвинені мислення та мовлення учнів в силу особливості інтелектуальних порушень.
  • Невміння самостійно навчатися, пасивність на уроках, що призводить до низької якості навчання.

Багатьом  учням притаманний нестійкий інтерес, який виникає лише час від часу, залежно від специфіки завдання чи вправи. Успіх навчання в такій ситуації значною мірою залежить від емоційності та зацікавленості. Тобто,важливого значення набуває включення в процес навчання почуттів. Адже почуття тісно пов’язані з діяльністю дитини, спонукають її до активних дій, емоційно забарвлюють сприймання,  мислення, сприяють кращому запам’ятовуванню.

Лише, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. Ефективне навчання неможливе без пошуків шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Адже діти повинні не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв’язок між поняттями, міркувати. Про це йшлося у працях І.Г. Ткаченка. А досягти цього можна, на мою думку, лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. До них належать: дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки, завдання творчого характеру, нестандартні завдання.

Використовуючи інноваційні та вдосконалюючи традиційні методи і прийоми навчання, пізнавальну діяльність учнів трактую як цілеспрямовано організовану взаємодію між учителем та учнем. На практиці я переконалась, що від якості й ефективності організації та управління пізнавальним процесом школярів залежить його кінцевий результат – якість навчальних  досягнень учнів та динаміка їх розвитку.

Глобальне завдання інтерактивних навчально-педагогічних технологій-розпалювати й підтримувати інтерес особистості до пізнання, вдосконалювати її творчий розвиток. В дійсності, ми практично завжди зустрічаємося не з відсутністю здібностей, а з небажанням, або з невмінням вчитися. Враховуючи це бажано змістити акценти на формування ключової компетентності «вміння вчитися», набуття практичних навичок, формування особистої позиції учня.

Використовуючи інтерактивні технології, я помітила, що збільшується в класі кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їх інтерес в одержанні знань. В учнів розвивається уміння спостерігати і порівнювати, виділяти спільні та окремі риси у порівнюваних об’єктах, виконувати такі мислительні операції як аналіз, синтез, узагальнення, конкретизація.

Для того, щоб урок був ефективним, слід враховувати психологічні особливості сприймання учнями навчального матеріалу. Тому для дітей з порушеним інтелектом я застосовую наступні прийоми:

  1. Відбором методів навчання на основі глибокого осмислення змісту і логічної структури навчального матеріалу, який планується вивчати на уроці.
  2. Відповідність логічних прийомів (порівняння, аналіз, узагальнення) можливостям та індивідуальним особливостям учнів.
  3. Створення проблемних, пошукових ситуацій на всіх етапах уроку і особливо на тому, де вивчається і засвоюється новий матеріал. Поєднання пошукової діяльності учнів, коли знання добуваються і свідомо осмислюються на основі використання спеціально дібраних джерел (роз даткові картки, схеми, технологічні картки тощо).

Наочність на уроці повинна задовольняти двом вимогам – своєю формою ілюстрації пояснювати те, чи інше поняття, а по змісту – викликати потребу в осмисленні, щоб проникнути в саму суть поняття.

Диференціація навчання в процесі уроків, яка враховує і спирається на індивідуальні особливості, можливості та позитивну динаміку розвитку особистості.

І.Г. Ткаченко наголошував, що  для ефективної роботи з учнями необхідним є «розвиток майстерності вчителів, застосування індивідуально-діяльнісного підходу». [4, с.142]
Для того, щоб учень добре навчався, він повинен постійно бути включений у процес учіння шляхом спілкування з учнями, учителем, він має говорити на уроці не один і не два рази, а постійно бути у спілкуванні. Уроки, організовані за інтерактивними технологіями сприяють розвитку мислення учнів, розвитку мовлення, уміння вислухати товариша і зробити свої висновки, вчитись поважати думку іншого і вміти аргументувати свою.

Під час підготовки до уроків перечитую багато методичної літератури, переглядаю розробки уроків вчителів у науково-методичних журналах та на сайтах Інтернету. Кожен мій урок містить інтерактивні вправи, прийоми та завдання, оскільки вони дуже різноманітні. Особливе місце відводжу груповим формам роботи, практичним роботам з інструктивними картками.

Урок розпочинаю з розминки. Вона замінює організаційний момент. Використовую цікаві логічні вправи, завдання, поетичні рядки, вислови, зашифровану тему, ігри, додаткову інформацію. Розминка буває психологічною і творчою, сприяє підготовці учнів до сприйняття матеріалу, позитивно налаштовує на роботу під час уроку.
Обов’язковим елементом кожного уроку є актуалізація опорних знань, яка пов’язує вивчене з життям , активізує пізнавальну діяльність. На цьому етапі застосовую: «Мозковий штурм», рольові ігри, природничі диктанти, вправи, кросворди, проблемні запитання та завдання, які сприяють повторенню вивченого, зв’язують між собою частини уроку й уроки теми в єдине ціле.

Мотивація навчальної діяльності пробуджує мотиви і стимулює до дій на уроці. Тут використовую поетичні рядки, захоплюючі віртуальні подорожі та екскурсії, цікаву інформацію з теми, ігри, метод асоціацій і порівнянь, проблемно-творчі завдання і задачі, експерименти і досліди.
На етапі сприйняття та засвоєння матеріалу використовую роботу в групах, проблемні запитання, бесіди, пояснення вчителя, читання з передбаченням, ігри та завдання.
На етапі осмислення об’єктивних зв’язків-групові форми роботи: вправи та завдання, рольові та екологічні ігри, складання опорних схем.
Узагальнення і систематизація знань як важливий етап уроку включає вправи для закріплення і корекції знань: проблемно-творчі завдання, завдання на знаходження і виправлення помилок, логічний ланцюжок.

Підсумки уроку вчать учнів робити висновки на базі вивченого матеріалу. На цьому етапі застосовую також рольові та екологічні ігри,вправи: «Мікрофон», «Мої очікування», «Зворотній квиток».
Домашні завдання даю творчо-пошукові, репродуктивні, індивідуальні та групові. Переконалась на практиці, що методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково-пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти.
Навчаючи учнів, та, розвиваючи в них пізнавальні інтереси, всю роботу спрямовую у такій послідовності: цікаво → знаю → вмію.

А для того, щоб учням дійсно було цікаво, щоб вони не втратили інтерес до навчання, поряд із стандартними завданнями  пропоную такі, які вимагають мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості. Саме такі творчі, пізнавальні, інтелектуальні завдання допомагають вчителям розвинути в учнів пізнавальні процеси – пам’ять, увагу, уяву, логічне мислення. Усі завдання творчого характеру розраховані на пошукову діяльність учнів, творче й уміле застосування набутих знань. Зміст завдань сприяє розвитку гнучкості й широти мислення, які необхідні для успішного розв’язання як навчальних так і життєвих задач. Усі творчі завдання допомагають вчителеві виявити індивідуальні особливості учнів, намітити перспективи подальшого розвитку творчого потенціалу кожної дитини, зробити навчання більш захоплюючим і цікавим.

Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий.
Великої уваги приділяю методу проектів. Ця педагогічна технологія, на думку Івана Гуровича, дає можливість здійснювати поетапну практичну діяльність по досягненню поставленої мети [3]. Тобто такий спосіб організації педагогічного процесу, що базується на взаємодії педагога і вихованця між собою і навколишнім середовищем. Робота за методом проектів потребує чіткого планування дій, наявності чи задуму гіпотези рішення цієї проблеми, чіткого розподілу ролей у груповій роботі. Роботу над проектом я ретельно планую і обговорюю з учнями. При цьому проводжу докладне структурування змістовної частини проекту із зазначенням поетапних результатів. Уся діяльність учнів зосереджується на таких етапах:

  • Визначення проблеми та задач дослідження
  • Розробка гіпотез їхнього рішення
  • Обговорення методів дослідження
  • Проведення збору даних
  • Аналіз отриманої інформації
  • Оформлення кінцевих результатів
  • Підведення підсумків.

Я вважаю, що продуктивне мислення найбільш ефективно розвивається за умов створення проблемного навчання. Це ще одна перлина спадщини, яка ґрунтується на системі створення у навчальному процесі проблемних ситуацій, що містять у собі суперечність, викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і висновків [5].

Великий педагог велику увагу приділяв дослідницькій роботі та пізнавальним завданням. І сьогодні я намагаюсь поєднувати уроки природознавства з екскурсіями в природу, спостереженнями за навколишнім світом, рухливими іграми, слуханням музики, обговоренням творів мистецтва ті ін. Також у нашому закладі практикується інтегровані уроки природознавства та трудового навчання (квітникарства, столярної та слюсарної справи тощо).
Таким чином, педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка є актуальною і в сучасному освітньому просторі і застосовується педагогами в організації освітнього процесу.

Висновки. Надзвичайно актуальними в сучасних умовах розвитку освіти  є педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка.

І.Г. Ткаченко зробив значний внесок в теорію і практику поєднання навчання з практичними аспектами. В організації навчання він поєднував два важливі аспекти: по-перше, це усвідомлення взаємозв’язку людини з природою (особистість, в якій проявляються індивідуальні особливості: творчість, особливості сприйняття та відтворення матеріалу); по-друге, максимальна орієнтація на життєву компетентність.

Педагогічну діяльність учителя він розглядав як специфічний процес, що складається із певних елементів, взаємопов’язаних у своєрідне структурне ціле –  систему психологічних і педагогічних чинників, які характеризують особистість учителя, знання основ наук, знання психології, володіння педагогічною майстерністю, вміння створювати мотиваційне середовище та орієнтацію на можливості та індивідуальні особливості розвитку учнів [5, c. 6].

Педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка є актуальною в аспекті організації навчання дітей з особливими освітніми потребами та подальшої їх соціалізації у суспільстві.

Список використаних джерел

  1. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н.М. – К. : ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. — 206 с.
  2. Пєхота О. М. Освітні технології: навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. – К.:А.С.К., 2013. – 255 с.
  3. Ткаченко І.Г. Трудове виховання старшокласників/ І.Г. Ткаченко. – К. : Рад. шк., 1971. – 144 с.
  4. Ткаченко І.Г. Богданівська середня школа імені В.І. Леніна. / І.Г. Ткаченко – К. : Радянська школа, 1975. – 276 с.
  5. Шевченко І. Іван Гурович Ткаченко в колі своїх учителів і послідовників// Рідна школа. / І. Шевченко. – 2009. – № 8 – 9. – С. 6-10.

Відомості про автора:
Зубова Валентина Миколаївна, вчитель-дефектолог Новопразької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Олександрійського району Кіровоградської областісмт Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області.

Comments

  1. Погоджуюсь з Вами, Валенктина Миколаївно, що ідеї щодо організації освітного процесу , запроваджені І.Г.Ткаченком у Богданівській середній школі є актуальними і в період сучасних освітніх змін.Саме інтерактивне навчання може дати змогу розглянути проблемні питання, пов’язані з отосуючим світом, зокрема, і дітям з особливими потребами.Побаю Вам подальшіх успіхів у роботі!

  2. Дякую Вам, Валентино Миколаївно, за розлоге висвітлення актуальних питань сучасної організації освітнього процесу, використання власного педагогічного досвіду.
    Педагогічна спадщина, педагогічні ідеї, система І.Г.Ткаченка щодо формування ключових компетентностей потребують переосмислення, перезавантаження і є актуальними і нині.
    В 1979 р. я розпочала свою педагогічну діяльність в Маловисківській ЗШ №3, директором якої на той час був Перебийнос Г.М.. Григорій Миколайович багато розповідав нам, молодим учителям, про своїх друзів-однодумців, новаторів В.О.Сухомлинського і І.Г.Ткаченка, їх ідеї новаторства, системи роботи в школах, які вони очолювали.

Залишити відповідь до Федорова Марія Юріївна Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *