Зубченко Т.В. ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ, ІДЕЇ, ДОРОБОК І.Г.ТКАЧЕНКА: ПАРАЛЕЛІ З СУЧАСНІСТЮ

У статті узагальнені ідеї педагогічного новаторства в теорії та практиці Івана Гуровича Ткаченка, розглядаються його сучасні підходи до формування управлінського менеджменту на основі змістових аспектів, засад, ідей, пріоритетів управлінської діяльності; викладені загальні підходи до розуміння особливостей управлінської діяльності менеджера освіти; проаналізовано думки педагога-новатора, стосовно діяльності сучасного менеджера в освіті.

Ключові слова: реформаторська, інноваційна діяльність, мотиваційне управління, оптимізація управлінського процесу, інноваційне освітнє середовище, конкурентоспроможність, менеджер освіти.

Тhe article describes the ideas of pedagogical innovations in Ivan Gurovich Tkachenko’s  theory and practice, his modern approaches to the formation of management on the basis of content aspects, principles, ideas, priorities of management activity; presents general approaches to understanding the peculiarities of managerial activity of the education manager, analyzed thoughts of the innovator concerning the activities of the modern manager in education.

Key words: reformatory, innovative activity, motivational management, optimization of managerial process, innovative educational environment, competitiveness, manager of education.

Постановка проблеми. Сучасним педагогам випала нелегка доля. За ними – розв’язання проблем сучасної освіти, створення моделей освіти майбутнього, прокладання шляхів до Нової української школи.

Відбуваються зміни ритму і стилю суспільного й індивідуального життя людей у напряму їх інтенсифікації, зростання індивідуальної відповідальності й творчості. Освіта – це найважливіша складова життя людини.  Освіта та навчання розвиває нас, формує нашу особистість [3]. Сьогодні ми часто задумуємося над змістом і значенням освіти в нашому житті. Щоб зрозуміти важливість освіти як в житті кожної людини, так і в процесі становлення держави, потрібно усвідомити пройдений шлях (традиції), наступальні кроки (інновації).

Люди – як ті зірки на нічному небі. Одні віками непевно мерехтять у темряві, нікому не заважаючи й не допомагаючи, інші раптово спалахують і скочуються зі своїх орбіт, залишаючи по собі лише огняні сліди. А є й такі, які просто світять – рівно, яскраво, надійно. Їхнє світло нікого не засліплює, але воно таке потрібно всім. Про таких кажуть – Особистість. Під таке визначення повною мірою підпадає один із славетних педагогів українського народу, керівник закладу освіти, який вносив в шкільне життя красу, інтелігентність, надійність, інноваційність, працелюбність, демократичний, партнерський стиль управління Іван Гурович Ткаченко який був одним з однодумців і соратників В.О. Сухомлинського. Саме ці керівники закладів освіти породжували нові педагогічні ідеї, якими надихали і захоплювали своїх наступників.  У діяльності сучасних закладів освіти плідно використовується досвід авторських шкіл наших талановитих земляків [2].

Модернізація системи освіти потребує осмислення здобутків педагогів минулого, оскільки вони є носієм ціннісних смислів, що є актуальними для розвитку сучасного шкільництва. На основі концепцій та систем, вибудуваних знаними педагогами І.Г. Ткаченком, В.О. Сухомлинським сучасні керівники закладів освіти творчий потенціал в управлінській діяльності розглядають як інтеграційну інтерактивну якість, яка характеризує міру можливості сучасного менеджера для здійснення такої діяльності, відкритість новому, ступінь розвитку мислення, його гнучкість, оригінальність, установку на нетрадиційні управлінські дії, реформаторські кроки. Процес модернізації управлінської діяльності керівників залежить від того, наскільки ефективно сучасні керівники впроваджують в управлінську діяльність управлінську інформацію та перевірений часом перспективний педагогічний досвід, адже керівник виступає трансформатором оновленого змісту освіти [3].

У контексті модернізаційних змін у національній системі освіти і виховання освітня діяльність і педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка набувають особливого значення, адже він, як педагог-новатор став творцем педагогічної системи, яка перебуває в органічній взаємодії з педагогічною системою В.О. Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. В усі часи було, є нині і, безперечно, не зникне ніколи прагнення людини до пізнання, порівняння, до удосконалення, а орієнтуючись на сучасну термінологію до підвищення своєї компетентності. Досягнення педагогів-новаторів свідчать про те, наскільки важливо для учасників освітнього процесу вільно орієнтуватися в теоретичних питаннях педагогіки минулого і сучасності, вміти осмислювати психолого-педагогічні та науково-методичні концепції, закономірності, принципи, ідеї, аналізувати їх і конструювати на цій основі власну систему роботи у Новій українській школі.

У період формування Нової української школи зростає роль популяризації  перспективного педагогічного досвіду, оволодіння широким загалом учителів, керівників шкіл, результатами нових педагогічних досліджень, пошуку ефективних технологій, методик, ініціатив. Зміни, які нині відбуваються в закладах освіти, у першу чергу залежать від розвитку педагогів, які б могли втілювати в практичну діяльність сучасні освітні технології та найкращі результати педагогічних практик.

У контексті управлінської діяльності виняткового значення набуває, на думку І.Г. Ткаченка, робота щодо формування педагогічної культури вчителя, яку він розглядав як органічну складову загальної культури особистості, а своїм прикладом керівника колективу доводив це [7].

Запорукою успішної діяльності Івана Ткаченка були наукові основи управління школою, де провідними принципами виступали плановість, перспективність, конкретність і професійність; правильний добір, виховання та раціональне використання кадрів; систематичність перевірки виконання прийнятих рішень, плідні, партнерські взаємовідносини між керівником і підлеглим. Ці принципи не втратили актуальності і нині [1].
Сучасна школа поступово переходить до моделі інноваційного розвитку, запорукою якого є використання перспективного управлінського досвіду, пошуку нових форм та методів управління, перехід до ринкових відносин, масове впровадження нових технологій.
Сучасний керівник розглядається як менеджер, здатний виявляти гнучкість до інновацій, професіоналізму. Активна життєва та професійна позиція керівника закладу освіти, здатного вчасно реалізувати реформи в освіті в умовах соціальних змін, допомагає впровадженню досвіду знаних педагогів, керівників, феноменів освіти. Процес модернізації управлінської діяльності керівника залежить від того, наскільки ефективно сучасний керівник впроваджує в управлінську діяльність новітню наукову управлінську інформацію та інноваційні технології [6].

Динамічність сучасних соціально‐економічних умов висуває все нові вимоги до особистості менеджера та основоположних засад його діяльності. Це стосується як рівня його професійної компетентності, так і розвитку особистісних якостей, завдяки яким оперативно і ефективно виконуються управлінські завдання. Насамперед, ідеться про творчий потенціал, що відіграє істотну роль у діяльності менеджера і потребує певних зусиль для свого розвитку в умовах Нової української школи.

Зростаюче розмаїття джерел знань та розширення доступу до них відкриває додаткові можливості для навчання, котрі можуть бути менш формалізованими та більш інноваційними. Сьогодні в педагогіці розгорнуто пошуки, спрямовані на дослідження освітнього середовища закладу  освіти, в якому включаються механізми саморозвитку педагога, а його діяльність набуває інноваційних ознак.
У системі Нової української школи професійний розвиток педагога передбачає його саморозвиток і самореалізацію впродовж усього життя як актуальних соціально-культурних пріоритетів та смислів [4].

Підготувати педагога до роботи в нових умовах, вважав Іван Гурович, значить сформувати в нього систему знань та якостей особистості, які потрібні для виконання різноманітних функцій професійної педагогічної діяльності. Інтегративним показником досягнення таких якостей є особистісна самореалізація вчителя. Розбудити творчі сили вчителя, викликати в нього потребу постійно вчитися, прагнення до самоосвіти і самовдосконалення, допомогти йому відчути радість творення нових зразків уроку і моральне задоволення від результатів власної творчості – до цього завжди прагнув Іван Гурович [1].

Управлінська діяльність І.Г. Ткаченка, як директора, цікава досвідом наукової організації праці керівника школи та корисна для наслідування.

Найбільш характерними рисами сучасного управління закладами освіти стали постійні зміни, обумовлені, у свою чергу, змінами зовнішнього середовища, яке стало надзвичайно динамічним. Управлінська діяльність розглядається не з позицій функціональної однорідності, а з погляду зорієнтованості на конкретний результат, що забезпечує якість освіти, попит споживача освітніх послуг [3; 5].
Від чого залежить майбутнє сучасного закладу освіти? Відповідь проста: – компетентності керівника; інноваційного потенціалу закладу освіти; створення сучасної матеріально-технічної бази; здійснення кардинальних базових перетворень; досягнення нової якості освітнього простору. Саме ці напрямки діяльності обрали керівники закладів освіти Новоархангельського району Кіровоградської області.
Необхідність розвитку у керівника сучасного закладу освіти професійних управлінських компетенцій обумовлена новими організаційними форми побудови освітніх закладів, переходом закладів освіти (навчально-виховних об’єднань, опорних шкіл) до автономії; новими економічними аспектами діяльності закладу освіти; застосуванням законів і закономірностей менеджменту в управлінській діяльності освітнього закладу; формуванням інформаційного середовища закладу освіти; встановленням взаємодії з іншими суб’єктами освіти, партнерами закладу освіти [3; 4].

Керівнику сучасного закладу освіти доводиться працювати в період оновлення функціональних обов’язків та видів управлінської діяльності, що пов’язаний з конкретно-історичними умовами розвитку країни, розширення сфери знань та умінь в галузі менеджменту освіти та іншими об’єктивними обставинами. Обов’язок керівника – створити умови, в яких кожен міг би самореалізуватися. Вимоги, що висуваються при цьому до менеджерів, є досить високими і перелік їх різноманітний.

Ефективність управління багато в чому визначається застосовуваними методами управління: економічними, адміністративно-правовими, організаційними, соціально-психологічними.

Звичайно, за впровадження автономії складність управлінської роботи збільшується. У Новоархангельському районі перші кроки на шляху до автономії навчальних закладів були зроблені ще у 2007 році, коли керівники 6 загальноосвітніх шкіл вивчили досвід впровадження автономії інших українських закладів і вирішили скористатися ними у власній діяльності. Для сучасного керівника навчального закладу запровадження автономії, насамперед, відкрило шлях оптимізації управлінського процесу.
На сьогодні  склалася ситуація, яка стверджує, що для успішного управління за нинішніх соціально-економічних умов ринкової економіки напівпрофесійна діяльність вже є неприпустимою. Потрібні якісні зміни і в мисленні керівника закладу освіти. Він повинен мати теоретичну підготовку з питань сучасного менеджменту, оперувати новими поняттями, бути здатним виділяти та системно розв’язувати актуальні проблеми, бачити перспективи роботи закладу освіти, планувати стратегію його подальшого розвитку.
Усі керівники закладів освіти підключилися до процесу пошуку і впровадження інновацій в управлінську діяльність, що базується на розумінні освіти як основи розвитку сучасного цивілізаційного середовища і неминуче породжує відповідно нові часові ціннісно-цільові орієнтири, новий освітньо-педагогічний зміст, методи, форми, засоби і способи, види організації освітнього процесу, а отже й адекватні їм системи управління, що забезпечують оптимальне функціонування, розвиток і удосконалення закладу освіти, створення необхідних умов для досягнення поставленої мети.

У цьому контексті постало питання готовності керівників шкіл до роботи в нових умовах, умовах руйнування освітньої вертикалі і побудови нового управління школою на базі демократичних засад і перетворень.

Нові вимоги до управління школою поставили завдання швидких та виважених дій. Одним із шляхів формування єдиного, якісно орієнтованого освітнього простору в районі стало створення у 2016 році освітнього округу – Новоархангельський освітній округ, який об’єднав 5 навчально-виховних об’єднань, комунальну установу «Новоархангельський районний центр по обслуговуванню закладів освіти», Підвисоцький міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Провідними принципами реформування системи освіти стали слугувати принципи демократизації, самоврядування, узгодження регіональних інтересів з державно громадськими, тому проведення оптимізації мережі навчальних закладів, перш за все, яка відбувається на засадах демократизації.

Для проведення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів затверджена довгострокова районна програма дослідно-експериментальної роботи з проблеми «Становлення і розвиток мережі опорних шкіл в умовах децентралізації та формування освітніх округів в області» (на період 2016-2021 рр.), де чітко окреслені перспективи розвитку освіти. Оновлена опорна школа сьогодні – це своєрідний центр розвитку комфорту, інтелекту, творчості, перспектив стійкої системи формування особистості.
Нині активно висвітлюються проблеми переходу від адміністративно-розподільчого до ринково-орієнтованого регулювання загальної середньої освіти. Визначаються правові, організаційні та економічні умови запровадження шкільної автономії для підвищення якості державного управління освітою та вдосконалення механізмів її фінансування. В умовах дефіциту державного бюджету забезпечення фінансової стабільності та розвитку загальної середньої освіти можливі завдяки зміні механізмів управління та фінансування на основі введення соціальних і освітніх стандартів, нових фінансових нормативів і запровадження шкільної автономії. Поняття “автономія” вживається у значенні самостійність, володіння правом самостійного вирішення питань внутрішнього значення.

Нині, діяльність керівника сучасного закладу освіти все більше набуває професійного характеру, тобто потребує використання фахових знань і вмінь не тільки з педагогіки: а й з економіки, менеджменту, соціології тощо. Від професіоналізму керівника багато в чому залежить успішний розвиток закладу освіти, його конкурентоспроможність і авторитет. Професіоналізм керівника є запорукою працездатності педагогічного колективу, добробуту учнів, спокою батьків, задоволеності соціальних замовників.

Сучасний характер суспільного розвитку висуває до керівника більш значущі вимоги. Усі нові тенденції громадського життя зробили його роботу незрівнянно більш складною і відповідальною. Підвищились і вимоги до цієї посади.

Ми живемо в період, коли раціональність та ощадливість  мають бути стилем життя кожної людини. Заклад освіти може працювати в режимі функціонування, а може і в режимі розвитку. На рівень освіти в закладі впливає нестача коштів на покращення матеріально-технічної бази установ, модернізації існуючих потужностей, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній  процес, закупівлі художньої літератури, передплати фахових видань, тощо.

Керівник школи мусить бути добре поінформованим для того, щоб мати можливість передбачати шляхи розвитку закладу освіти. З одного боку, це досить нелегка справа, адже керівник має управляти фінансовими, господарськими, навчально-методичними, кадровими справами школи та, окрім цього, створювати сприятливий психологічний клімат серед педагогічних працівників, учнів та їхніх батьків, встановлювати зв’язки з навколишнім середовищем школи (громадою). З іншого боку, у зв’язку з євроінтеграційними та глобалізаційними тенденціями директори шкіл мають, ознайомлюватися зі здобутками закладів освіти, переймати досвід у вирішенні організаційних питань. Звертаючись до досвіду Івана Гуровича Ткаченка, який вмів зосереджуватись на головному, концентрувати діяльність колективу на розв’язуванні як поточних, так і перспективних актуальних завданнях, сучасні керівники мають змогу черпати знання, тому, що кожна справа мала своє місце, свою привабливість і свого виконавця. Усе було просто, зрозуміло, доцільно, мало розумний зміст і відповідало потребам життя, слугувало загальній користі. Управлінські кроки Івана Гуровича Ткаченка були завжди виваженими і вмотивованими. Він завжди прагнув до логічного завершення малих і великих справ, розробив багатоаспектну програму самоосвіти директора з питань наукового керівництва школою.

Керівник сучасного закладу освіти – центральна фігура всього освітнього процесу. Він повинен уміти розв’язувати різноманітні управлінські проблеми, уміти не тільки керувати закладом освіти  із сталими традиціями та укладом, але й переводити його на якісно новий рівень, що потребує спеціальних знань теорії та практики управління, певних особистісних якостей. Дуже важливі особистісні якості керівника закладу освіти, які забезпечують мотиваційне управління. Керівник закладу освіти – це не тільки посада, але й професія.

Як ми бачимо, управління закладом освіти неможливе без інновацій, оскільки саме інновації забезпечують розвиток закладу освіти і сприяють професійному й особистісному його зростанню, а також зростанню показників інноваційності та конкурентоспроможності закладів загальної середньої освіти. При цьому значну роль у впровадженні інноваційних технологій займає керівник.
Майбутнє кожного закладу освіти значною мірою залежить від керівника, його компетентності,інноваційного потенціалу закладу, рівня культури, що передбачає досягнення нової якості освітнього процесу, здійснення кардинальних базових перетворень у змісті, формах і методах навчання і виховання, в управлінні школою, в переведенні її із стану функціонування в режим розвитку.

Модернізувати заклад освіти означає оновити всі компоненти його діяльності, знайти нові розв’язки старих проблем, запропонувати свіжі організовані ідеї, реалізація яких вдихне сили у життя закладу.

Звичайно, використання цих засобів в процесі управлінської діяльності радикально змінює традиційні освітні ландшафти. Освітні управлінські інновації та їх запровадження визначають майбутнє освіти. Складність, багатоаспектність і взаємозалежність управлінських проблем у період розбудови школи потребують нових ідей і підходів, що розвивають перспективи пошуку оптимальних інновацій управлінської діяльності [6].

Сучасна національна система освіти спрямовує свій вектор на формування нового завдання, що полягає у генеруванні нових ідей модернізації освіти, які об’єктивно викликані новими вимогами до людини, а отже, і до її навчання та виховання, тобто до вчителя. Тенденції демократизації суспільства та певний рівень свободи потребує творчих пошуків вчителів і керівників закладів освіти, яків швидкоплинному середовищі призводять до виникнення, формування та здійснення педагогічних інновацій.

Висновки. На основі глибокого аналізу своєї педагогічної діяльності І.Г. Ткаченко здійснив подальше обґрунтування основних принципів керівництва школою. Справді новаторським є внесок І.Г. Ткаченка в розробку актуальних проблем управління школою. Творчий доробок видатного педагога І.Г. Ткаченка є значним внеском у скарбницю педагогічної думки. Результати управлінської практики, теоретичні положення, педагогічні висновки, методичні поради, які він розробив, набувають особливої актуальності у наш час. Аналіз освітньої діяльності і педагогічної спадщини І.Г. Ткаченка дає підстави для висновку, що основне завдання школи може бути розв’язане лише за умови кваліфікованого керівництва з боку директора, творчості в управлінні закладом освіти.

Активна життєва та професійна позиція сучасного керівника закладу освіти, здатного вчасно реалізувати реформи в освіті в умовах соціальних змін, допомагає виявленню перспективного педагогічного досвіду, що заслуговує схвалення та поширення. Він виступає трансформатором оновленого змісту освіти, освітніх технологій, форм та методів навчання, виховання й розвитку особистості, піклується про власну управлінську діяльність, про впровадження елементів новизни, оригінальності, тобто всього того, що необхідне для забезпечення реформування освітнього процесу в закладі освіти та підвищення результативності управлінської діяльності.

Отже, створення й реалізація на районному рівні освітньої платформи дає змогу забезпечити інтенсивний розвиток особистісних і професійних якостей керівників закладів освіти. Важливо: навчитися і навчати жити в реальному швидкозмінному світі, критично мислити, бути креативною особистістю. Не бійтеся нововведень і шукайте нові грані своїх можливостей!

Список використаних джерел

  1. Іванко А.Б.. Освітня діяльність та педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка / Андрій Борисович Іванко. – Кіровоград: ПП «ПоліграфТерція», 2004. – 188 с.
  2. Калініченко Н. Творче використання спадщини педагогів-новаторів з проблеми управлінського менеджменту / Н. Калініченко // Наукові записки серія: Педагогічні науки. – Випуск 106. – С. 49.
  3. Канафоцька Г. Нова модель управління школою в контексті менеджменту творчості / Г. Канафоцька // Директор школи. – 2012. – № 14 (686). – С. 4–10.
  4. Концепція «Нова українська школа» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch016/ konczepcziya.html/.
  5. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління / О.І. Мармаза. – Х. : Основа, 2005. – 176 с.
  6. Сбоєва Л. Інновації в управлінській діяльності загальноосвітнього закладу / Л. Сбоєва // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2013. – № 5. – С. 113-123.
  7. Ткаченко І.Г. Богданівська середня школа імені В.І. Леніна. / Іван Гурович Ткаченко / К. : Рад.школа. – 1975. – 276 с.

Відомості про автора:
Зубченко Тетяна Віталіївна, завідувач методичного кабінету комунальної установи «Новоархангельський районний центр по обслуговуванню закладів освіти», смт Новоархангельськ, Кіровоградської області.

 

 

Comments

  1. Цікаві думки щодо становлення і розвитку НУШ. Подяка автору. Було цікаво ознайомитися з Вашим баченням.

  2. Погоджуюсь з Вами,Тетяно Віталіївно, що центральною фігурою в умовах освітніх змін є керівник закладу. Від його професійної майстерності, вміння працювати в команді педагогів закладу значною мірою залежить конкурентноспроможність закладу. У педагогічній спадщині І.Г. Ткаченка є безліч цікавих ідей, які успішно інтегруються в сучасний освітній простір. І Ваша стаття є тому підтвердженням. Бажаю учпіхів у подальших дослідженнях! З повагою Вікторія Павлюх.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *