Войтко В.В. ПРАЦЯ ЯК ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ЖИТТЯ

У статті певною мірою розглядається досвід І.Г. Ткаченка з трудового виховання як змістового наповнення життя підростаючого покоління.

Ключові слова. Трудове виховання, трудове навчання,  виховні завдання,соціалізація, змістове наповнення життя.

The experience of I.G. Tkachenko from labor education as a content filling of the life of the younger generation in this article is considered in this article.

Key words: labor education, labor training, educational tasks, socialization, meaningful filling of life.

Постановка проблеми. Творчий доробок І.Г. Ткаченка – праця як змістове наповнення життя підростаючого покоління, є вагомим внеском у теорію і практику вітчизняної педагогіки. Він є автором системи трудової підготовки сільських школярів, яка стала провідною в моральному, інтелектуальному та естетичному вихованні особистості підлітка та є актуальною і сьогодні.

Аналіз актуальних досліджень. У сучасних умовах розвитку незалежної Української держави й переходу від економіки з пануванням державної власності до економіки ринкового підприємства все більше уваги потребує питання трудової підготовки молоді до життя в сучасному суспільстві. Аналіз науково-практичних здобутків І.Г. Ткаченка з питань трудового виховання пояснюється тим, що він був одним із новаторів і визначних педагогів України, який розглядав трудову підготовку як одну із надзвичайно важливих складових формування гармонійно розвиненої особистості, як змістове наповнення  життя.

Метою написання статі є теоретичне аналіз провідних ідей І.Г. Ткаченка  щодо трудового навчання та виховання підростаючого покоління з позиції сьогодення як змістового  наповнення життя [3].

Методи дослідження. При написанні статті використано порівняльний аналіз наукової психолого-педагогічної та методичної літератури, що уможливило виявити, узагальнити й систематизувати певним чином наукові матеріали з досліджуваного питання.

Виклад основного матеріалу. Теоретичні питання підготовки молоді до практичної діяльності  привертали увагу   мислителів уже в епоху Відродження (Т. Мор, Т. Компанелла, Ф. Рабле та ін.), які   висловлювали цікаві думки щодо виховання молоді на основі засвоєння реальних знань і посильної участі в праці [8; 9].

У систематичному вигляді теорія реально-практичного виховання й освіти вперше була викладена в працях  чеського педагога Я.А. Коменського, який  перший спробував ввести працю в школу [9].

Ідею поєднання теоретичних знань і практичних умінь пізніше відстоював Д. Локк, який сформулював принцип особистої педагогіки, підкреслюючи, що для здоров’я тіла фізична праця становить необхідну умову, а тому рекомендував, щоб вихованець займався певним ремеслом, садівництвом або сільським господарством, мотивуючи необхідність трудового виховання тим, що праця на свіжому повітрі корисна для здоров’я, а знання ремесел може знадобитися діловій людині як підприємцю. Таким чином, уже Д. Локк розглядає трудове виховання як один із методів виховної роботи, а виховання конкурентоздатної особистості потребує і дієвого виховання [8].

А.Г.Франке, який створив цілу систему освітньо-виховних закладів, один із перших серед педагогів запровадив у своїх закладах вивчення фізики, математики, географії, астрономії, ботаніки, анатомії і механічних мистецтв та вперше запровадив профорієнтаційну роботу (постійними стають відвідування учнями майстерень і мануфактур, де вони знайомилися з матеріалами для роботи, інструментами, послідовністю технологічних операцій, умовами роботи та іншими аспектами професійної діяльності) [10].

Особливо великого значення трудовому вихованню надавав    Й.Г. Песталоцці, який убачав у дитячій праці, передусім, засіб розвитку фізичних сил, розумових і моральних здібностей дітей, прагнув дати дітям не вузькі ремісничі навички, а різнобічну трудову підготовку. Педагог указував, що  саме праця  допомагає виробити такі якості, як точність, правдивість, сприяє утворенню правильних взаємостосунків між дітьми та дорослими й самими дітьми. Правильно організована фізична робота дітей, на думку Песталоцці, сприяє розвитку їхнього розуму і моральних сил [9].

Цікавими щодо трудового виховання дітей є погляди Р.Штайнера, який був засновником вальдорфських шкіл. Кожна вальдорфська школа мала свої майстерні – столярні, слюсарні тощо. Якщо учні молодших класів ознайомлюються з примітивними відомими з давніх-давен технологіями, то в старших вивчають сучасні індустріальні й аграрні технології, причому незалежно від того, чи будуть учні в майбутньому займатися промисловою або сільськогосподарською справою, важливо, щоб вони могли на практиці застосовувати набуті в школі знання [14].

Ж.Ж. Руссо головне завдання виховання вбачав у тому, щоб виховати людину, яка була б вільною, жила б із своєї праці, цінила б право інших трудівників. Він уважав, що кожна людина, яка живе в суспільстві, повинна працювати: багатий чи бідний, сильний чи слабкий – кожен, хто не працює, є шахраєм; людина ще змалку повинна зрозуміти необхідність праці. Педагог розширив зміст ремесел, якими мав оволодівати вихованець (не лише навичками землеробства, азами ремісничих процесів, а й – сфери послуг, комерції, бухгалтерії  та ін.) [9].

Д. Дьюї розглядає трудове навчання і виховання у школі насамперед як необхідну умову для загального розвитку, зазначаючи, що ручна праця учнів повинна бути центром усієї шкільної роботи, вважаючи ручну працю засобом, який використовується для того, щоб показати дітям основні потреби суспільства й способи задоволення їх [9].

У свою чергу  Х.Райл наголошує, що  неробство і лінь руйнують всякий порядок, а робота робить людину здоровою [11].

Педагоги, письменники, науковці ХVІ-ХІХ ст. Г.С. Сковорода, І.П. Котляревський, М.О. Максимович, Т.Г. Шевченко, О.В. Духнович, І.Я. Франко та ін. ставлення особистості до праці розглядали як складну систему взаємозв’язків між людиною і природою, у якій передусім праця впливає на формування індивіда не лише своїм матеріальним результатом, а й тим, що розвиває загальнолюдські моральні якості.

К.Д. Ушинський розглядає працю як необхідний чинник усебічного розвитку людської особистості, зокрема акцентуючи увагу на  необхідність фізичної праці в процесі підготовки підростаючого покоління до життя [13].

На думку С.Т. Шацького в школі діти повинні не тільки навчатися читати, писати, рахувати, не тільки засвоювати знання про живу й неживу природу, про працю людей і життя суспільства, але й учитися жити й працювати самим [15].

У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського трудове виховання школярів займає одне з центральних місць, воно є важливою гранню всебічного розвитку особистості. Провідною ідеєю Василя Олександровича щодо трудового виховання школярів є створення оптимальних умов для розвитку природних індивідуальних здібностей кожної особистості. Що ж стосується педагогічного змісту системи трудового виховання підростаючих поколінь, то воно повинно відображати принципи трудового виховання, які вперше в історії вітчизняної педагогіки сформулював В.О. Сухомлинський [12].

У свою чергу  І.Г. Ткаченко на основі історичного досвіду чітко обґрунтував мету системи трудового виховання, вважаючи трудове виховання практичною підготовкою молодого покоління до участі в суспільному виробництві й водночас найважливішим елементом морального, інтелектуального, естетичного та фізичного виховання, він прагнув, щоб праця увійшла в духовний світ кожного вихованця і в життя колективу. Він підкреслював, що для забезпечення відповідності між інтелектуально-технічним змістом праці і психологічними особливостями учня необхідно не тільки планувати види трудових завдань (виробничих процесів) для учнів, а і передбачати, щоб із всього комплексу виробничих операцій, які повинен виконувати учень, хоча б одна якась відповідала особливостям його психіки, психологічному настрою.  Тобто, І.Г. Ткаченко  уже в свій час звертає увагу на  особистісно орієнтований підхід  при здійсненні трудового виховання для повноцінного розвитку особистості дитини [1; 5] (Рис.1).

Рис. 1. Сутність трудового виховання за І.Г. Ткаченком у сучасному вимірі

Як бачимо, І.Г. Ткаченко мав глибоке переконання, що зміст трудового навчання має органічно поєднуватися із загальним розвитком особистості,  соціалізацією, внутрішьою самоорганізацією. Вчений підкреслює, що виховне завдання кожного педагогічного колективу сільської школи перш за все полягає в залученні кожного школяра в доцільну багатогранну практичну діяльність із заглибленням в будь-який вид праці, у вихованні в ньому любові до діяльності за   особистими пізнавальними уподобаннями, і до діяльності, котра диктується соціальним замовленням суспільства (готуємо конкурентоздатну особистість) [2; 6].
Практична результативність сільськогосподарської праці як важливий чинник позитивного впливу на трудове виховання, виховання поваги до трудівника села була предметом його постійної уваги й наукового дослідження. В умовах школи, часто наголошував Іван Гурович, варто всебічно використовувати науковий потенціал сільської інтелігенції, спеціалістів, передових виробничників, винахідників меблевого комбінату, народних умільців.  Свої творчі пошуки  він спрямовував не стільки на  принципи універсалізації технічних засобів навчання, скільки  на принципи гармонії методів. Таким чином наукові ідеї і моральні  поняття, які формуються і закладаються в процесі уроку, знаходять свій дальший розвиток на широкому фоні позакласної роботи, навчально-виробничої практики і суспільно-корисної праці, як сфера практичної діяльності наших вихованців [7].

Особливо І.Г. Ткаченко наголошував на тому, що  навчальна праця в сільській школі може виконувати закладені в ній виховні функції за умов, коли вони поєднуються з вивченням наукових основ сучасного виробництва, прогресивною технологією, механізацією та автоматизацією виробничих процесів [7].

Особливого значення у теоретичній підготовці учнів до виробничої праці, розвиткові творчого мислення І.Г. Ткаченко надавав предметам природничо-математичного циклу й виробничому навчанню. Педагог підкреслював у своїх творах, що висока ефективність теоретичної підготовки учнів сільських шкіл до продуктивної праці в сільському господарстві забезпечується при умові, якщо вчителі природничо-математичних предметів і виробничого навчання на кожному навчальному занятті забезпечують:

– єдність чуттєвого й логічного пізнання на всіх етапах уроку з осмислення учнями певної порції наукової інформації, що містить навчальний програмний матеріал і безпосередній виробничий досвід;

– високий рівень організації праці на уроці, розумна зміна видів діяльності з урахуванням пізнавальних інтересів самих учнів;

– творче застосування логічних методів: аналізу, синтезу, логічних прийомів, порівняння, узагальнення, абстрагування у процесі організації самостійної роботи учнів в такому співвідношенні, як практичного, пізнавального й творчого характерів, але з обов’язковою екранізацією на сучасне сільськогосподарське виробництво;

– вміле використання наочності;

– єдність двох видів у цілісному домашньому завданні, а саме: відтворення змісту уроку за заданим алгоритмом і вправа з виробничим змістом, що містить у собі проблеми, пошук, дослідження [3; 4].

Багаторічний досвід науково-педагогічної роботи дав змогу І.Г. Ткаченку визначити особливості морального, естетичного та фізичного виховання в процесі трудової діяльності. Використовуючи численні чинники й приклади з життя школи, з практики педагогічної діяльності, він глибоко теоретично обґрунтував зв’язок трудового виховання з моральним, естетичним та фізичним вихованням учнів, показав роль праці у формуванні особистості, в моральному та естетичному вихованні, у вихованні в учнів любові до людей, праці, весь час наголошуючи на тому, що постійна трудова активність школярів відкриває широкі перспективи для її подальшого морального розвитку, розвиває у них нові моральні якості та формує нові інтереси (готуємо конкурентоздатну особистість).

І.Г. Ткаченко глибоко розумів психолого-педагогічний зміст таких понять, як мотиви, мотивація і прагнув скерувати педагогічний колектив до формування в учнів позитивної мотивації до трудової діяльності, використовуючи при цьому різні форми й методи виховання мотивації трудової діяльності школярів, при цьому наголошуючи .Він був переконаний, що все, що стало об’єктивною реальністю нового оточення сільської школи, має знайти відображення і в індивідуально-психологічній сфері кожного вихованця сільської школи, стати його науковим і моральним набутком, складовою частиною процесу формування його  світогляду і ставлення до праці  (готуємо конкурентоздатну, стресостійку  особистість) [6].

І.Г. Ткаченко обґрунтував і реалізував гнучку систему педагогічних вимог до трудової діяльності учнів, а деякі удосконалив зі своїм колективом. Основні з них такі: безпосереднє залучення учнів до трудової діяльності; педагогічно правильна організація праці; різноманітність видів праці; праця для дитини повинна виступати як необхідність та обов’язок; посильність у трудовій діяльності; чергування праці й відпочинку; приклад дорослих у праці; колективна організація трудової діяльності; тісний зв’язок суспільно корисної праці з навчанням; реалізація в процесі трудового виховання принципу романтики, інтересу; естетична якість наслідків трудової діяльності тощо (Рис.2).

Рис. 2 Система педагогічних вимог до організації трудового навчання учнів за І.Г. Ткаченком

Керуючись переліченими педагогічними вимогами до організації трудового навчання учнів, І.Г. Ткаченко не зводив трудову діяльність лише до вироблення вузькопрофільних навичок, а організовував її як багатогранний педагогічний процес формування особистості.

У системі трудового виховання І.Г. Ткаченка велику роль відігравала позаурочна  робота. Вона, на думку педагога, – широке поле трудової діяльності учнів для практичного застосування знань, умінь і навичок, набутих під час теоретичного навчання на уроках. І тому, наголошував І.Г. Ткаченко, окремі види позаурочної роботи потрібно підпорядковувати ідеї трудового виховання для розвитку індивідуальних здібностей учнів і підготовки їх до більш тривалого напруження під час продуктивної праці у сфері сільськогосподарського виробництва.

Найпоширенішими складовими частинами позаурочної роботи в школі педагог визначає наступні: робота гуртків; предметні вечори й олімпіади;   масові заходи (читацькі конференції, диспути, літературні й тематичні вечори, зустрічі з відомими людьми та ін..); екскурсії, подорожі, експедиції;   організація і проведення виставок дитячої творчості; суспільно корисна й продуктивна праця із створення матеріальних цінностей для суспільства.

І.Г. Ткаченко домагався, щоб процес гурткової роботи  спирався на певні педагогічні вимоги. З огляду на це основними завданнями визначались визначались:

– зв’язок  з програмним матеріалом з основ природничих і математичних наук та сільськогосподарського виробництва;

– політехнічний характер у вивченні будови парових турбін, двигунів внутрішнього згорання,  реактивних двигунів, вітродвигунів та ін.;

– соціальна спрямованість у вивченні нової техніки автоматики, телемеханіки, електроніки, телебачення тощо;

–   різноманітність методів;

– посильність за технічною ідеєю та соціальність за практичним використанням виготовлення навчальних приладів (участь у гуртках не повинна бути самоціллю, а засобом для розвитку творчого мислення ) [4].

Важливе місце як на уроках, так і в позакласній роботі відводилося виконанню завдань практичного змісту. При цьому використовувалися реко­ мендації наукових установ щодо норм і способів внесення мінеральних і органічних добрив, довідковий матеріал з умісту елементів живлення в міне­ ральних і органічних добривах, приклади з діяльності місцевого колгоспу, результати дослідів на шкільній сільськогосподарській ділянці та на полях учнівської виробничої бригади.

Визначаючи в 70-х роках перспективи розвитку школи, колектив виділив такі завдання:

– використання раціональних шляхів опанування учнями способів і прийомів застосування знань під час виконання не лише навчальних і пізнавальних завдань, а й завдань виробничого характеру;

– вдосконалення методики самоосвіти учнів, яка навчає їх способів і прийомів самостійної роботи над науковою і технічною інформацією, сприяє самостійному здобуванню знань;

– удосконалення шляхів і методів моральної і психологічної підготовки учнів до праці в сільськогосподарському виробництві.

І.Г. Ткаченко в Богданівській школі створив умови для формування суспільно значущої мотивації праці, обґрунтував і реалізував педагогічні вимоги до трудової діяльності учнів, окреслив працю  як змістове наповнення життя [3].

Висновки. І.Г. Ткаченко був одним з однодумців і соратників В.О. Сухомлинського і залишив помітний слід в педагогічні й теорії  і практиці України, в його педагогічні й спадщині сучасні освітяни заходять чимало корисного у справі розробки і творчої реалізації  концептуально-теоретичних і практичних проблем української школи початку ХХІ століття та підвищення професійної майстерності.

І.Г. Ткаченко, який народився, сформувався і все життя пов’язав із сільською школою Кіровоградщини, який розглядав працю як змістове наповнення  життя,  безперечно, заслуговує на звання видатного українського педагога-вченого, новатора другої половини ХХ століття, ідеї якого були переважно новими і прогресивними, значна частина яких  і на разі не втратила своєї значущості.

Список використаних джерел

  1. Ткаченко І.Г. Прищеплення учням любові до сільськогосподарських професій / І.Г. Ткаченко // Школа і виробництво : зб. ст. – К. : Рад. шк., 1976. – С. 129–130.
  2. Ткаченко І.Г. Організація трудового навчання й виховання в процесі навчально-виробничої практики в сільськогосподарському виробництві : дис. … канд. пед. наук. Т. ІІІ. Методика. Рукопис. 1968 р. / І.Г.Ткаченко // Київ, ДАКО. – 255 с.
  3. Ткаченко І.Г. Трудове виховання старшокласників / І.Г. Ткаченко. – К. : Рад. шк., 1971. – 144 с.
  4. Ткаченко І. Учитель і сучасна школа / І. Ткаченко // Серп і молот. – 1973.
  5. Ткаченко І. Сільська школа, її середовище, проблеми і перспективи /І.Г.Ткаченко// Серп і молот. -1983.
  6. Ткаченко І. Творче використання ідей В.О.Сухомлинського з питань трудового виховання в сільській школі (З досвіду роботи педагогічних колективів Кіровоградської області у 50-70 роки) / І. Ткаченко, Н. Ангелуца. Кіровоград. –1994.
  7. Ткаченко І. Кожному уроку – високу якість / І. Ткаченко // Кіровоградська правда. –1976.
  8. Джуринский А. Н. История зарубежной педагогики: Учебное пособие/ А.Н.Джуринский. – М., 1998. – 113с.
  9. Історія зарубіжної педагогіки : хрестоматія / Є. І. Коваленко, Н. І. Бєлкіна ; ред. Є. І. Коваленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 664 с.
  10. Пискунов А.И. Теория и практика трудовой школы в Германии (до Веймарской республики) / Пискунов А.И . – М. : Изд-во Академии педагог. наук РСФСР, 1963. – 359 с.
  11. 11. Снежневский А.В. Общая психопатология : курс лекцій/ А.В.Снежневский. – М. : МЕДпрессинформ, 2001.- 208 с.
  12. Сухомлинский В. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну/ В.А. Сухомлинский.. – К. : Рад. шк., 1985. – 557 с.
  13. Ушинский К.Д. Педагогические сочинения /К.Д. Ушинский. В 6 т. — Москва: Педагогика, 1989. — 528 с.
  14. Штейнер Р. Философия свободы. Основные черты одного современного мировоззрения / Р.Штейнер. пер. с нем. — Ереван : Ной, 1993. -224 с.
  15. Шацкий С. Т. Избранные педагогические сочинения./ С.Т. Шацкий— М. : Учпедгиз, 1958. — 432 с.

Відомості про автора:
Войтко Валентина Володимирівна, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», м. Кропивницький.

 

 

 

Comments

  1. Людмила Кірішко сказав:

    Сподобалася стаття. Висвітлена актуальна проблема сьогодення. Поділяю погляди, що трудове виховання є одним із методів виховання конкурентоздатної особистості. В наш час дуже важливо формувати в учнів позитивну мотивацію до трудової діяльності.

  2. Кендюхова Антоніна сказав:

    Проблеми трудового навчання і виховання завжди привертали увагу, і не тільки науковців. Сьогодні кожен роботодавець зацікавлений отримати кваліфікованого працівника. Але як і де його взяти. Не секрет, що наявність диплома(сертифікату та інш. док) не завжди є свідченням “якісного працівника”. Крім того кожен роботодавець не завжди сам розуміє, який працівник йому потрібен.
    Ще є одна проблема, і про неї голосно заявляв і Сухомлинський, і Ткаченко та інш. – єдність розумової і фізичної праці. Саме єдність, а не заперечення, а не розмежування. Парадоксальність сучасного виробництва, це низька оплата розумової праці у порівнянні з фізичною. Це при тому, що все більше і більше галузей потребують “думаючого працівника”. Звичайно можливо розвивати і далі думку. Пропоную ще раз уважно прочитати статтю Валентини Володимирівни, де здійснено логічно структурований аналіз одного з інструментів формування та розвитку готовності учнів до виробничої діяльності в умовах освітнього закладу. Можливо саме даний погляд авторів наштовхне на пошук відповідей, де і в чому криється справжня криза тудового навчання та виховання. Дякую.

  3. Сливчук Надія Михайлівна сказав:

    Сподобалась стаття! Дуже цікаво, коротко і доступно все написано!!!

  4. Баранова Світлана сказав:

    Тема статті, безумовно, є актуальною. У сьогоднішніх реаліях досить гостро відчувається потреба в глибинних дослідженнях значення праці в житті людини. Дійсно, зміст трудового навчання має органічно поєднуватися із загальним розвитком особистості, соціалізацією, внутрішньою самоорганізацією. Автором детально проаналізовано систему трудового виховання І.Г. Ткаченка та показано її сутність у сучасному вимірі. Дякую за цікаву та корисну статтю.

  5. Оксана Долгерт сказав:

    Дуже цікаво було ознайомитися з висловами та думками видатних особистостей про значення трудового виховання у формуванні особистості вихованців. Тема статті дійсно актуальна. На превеликий жаль сьогодні дійсно існує криза трудового навчання і виховання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *