Ткаченко Г. М. ПОТЕНЦІАЛ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНА ТКАЧЕНКА

У статті визначається сутність і зміст поняття «освітній менеджмент», організація трудового навчання і виховання учнів, гармонійного поєднання трудового, морального інтелектуального виховання.

Ключові слова: диференціація, освітній менеджмент, трудове виховання.

The theme of the social useful work, its upbringing potential became the main aim in actions by Ivan Hurovych Tkachenko. In his opinion the productive social useful work is a powerful educator. The author of the article exposes the further ways of study of this problem.

Key words: work’s upbringing potential, organic need to work, collaborating of work, hands and brain. 

Постановка проблеми. ХХІ століття диктує власні умови життя. Відкрити обдарування дитини – найважливіше завдання вчителя. Світ змінюється. Сучасні діти потребують нових методів та прийомів навчання. Сучасна система освіти не може існувати сама по собі, не маючи ніякого підґрунтя, вона потребує аналізу, глибокого осмислення здобутків педагогів минулого. Одним із яких є соратник і послідовник В.О. Сухомлинського Іван Гурович Ткаченко (1919–1994).

Мета статті – здійснити аналіз роботи педагога-новатора ХХ століття Івана Гуровича Ткаченка, визначити його внесок в дидактику та менеджмент освітнього процесу.

Виклад основного матеріалу. Світ постійно змінюється, модернізується. В широкому вжитку суспільства з’являються нові пристрої, техніка, які полегшують життя людей, виконують багато різних функцій, що дає можливість вивільняти більше часу для інших занять людини. Але, незважаючи на це, багато людей не працюють, а роботодавці не можуть дібрати фахівців на свої підприємства, тому що випускники шкіл не готові до реального життя, а знання, які вони отримують за час навчання в закладах, швидко забуваються і не приносять ніякої користі молодим людям. Часто випускники шкіл беззахисні перед реаліями життя. Мабуть, саме життя продиктувало необхідність прийняття нового Державного стандарту та Закону про освіту, які передбачають розвиток вміння:

  1. Виражати свою думку.
  2. Критично й системно мислити.
  3. Логічно обґрунтовувати свою позицію.
  4. Творчість.
  5. Ініціативність.
  6. Конструктивно керувати емоціями.
  7. Оцінювати ризики та приймати рішення.
  8. Розв’язувати проблеми та співпрацювати з іншими людьми.

Педагогічні колективи часто обговорюють такі наболілі проблеми: «Чому так сталося, що сучасні діти відходять від живого спілкування з однолітками, надаючи перевагу віртуальному спілкуванню, часто – з віртуальними друзями?» . Аналізуючи свою роботу, вчителі вкотре звертаються до педагогів минулого, перечитують праці, статті і знаходять ті зерна, які дають можливості для кращої мотивації учнів до навчання, бажання здобувати нові знання не тільки під час навчального процесу, а й у позаурочний час.

Величезний внесок у педагогіку Василя Олександровича Сухомлинського, який вважав, що школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи:

  • культ Батьківщини,
  • культ людини,
  • культ книжки,
  • культ рідного слова [6].

Та важко переоцінити вклад в систему освіти соратника В.О. Сухомлинського Івана Гуровича Ткаченка – вчителя, директора школи, фахівця з трудового виховання. Свою педагогічну діяльність Іван Гурович розпочав з 1935 року. Маючи диплом викладача фізики та математики, молодому педагогу доводилося викладати російську і німецьку мови. З 1944 року, відразу після звільнення Знам’янського району від німецьких окупантів він очолив Богданівську середню школу Знам’янського району. Післявоєнну розруху долали всією громадою. Школу відбудовували вчителі, батьки та учні. Вчителі разом з учнями виготовляли наочне приладдя, таблиці, схеми [3].

І.Г. Ткаченко велику увагу приділяв формуванню педагогічного колективу. Він вважав, що для досягнення результату необхідно чітко, ясно, логічно сформувати  мету, завдання колективу та способи (методи і прийоми) їх досягнення. Формування активу і підвищення його (активу) авторитету – засвоєння прав та обов’язків для всього колективу (учні, працівники школи, батьки). Наставництво керівника над ініціативами колективу. Сформувати таку атмосферу в колективі, щоб загальне благо стало понад власне. Результати роботи для досягнення мети постійно аналізувати, щоб бачити результат, вносити корективи [2].
Іван Гурович поставив перед учителями завдання проводити уроки цікаво, а дітей виховувати на реальних фактах. Працював творчо й вимагав такого ж ставлення до роботи у своїх колег. Як директор школи, велику увагу приділяв становленню вчителів, формуванню їхньої майстерності. Він сам плекав кадри для своєї школи. Характерно, що вже в 1945 році в передовій статті “Честь школи”,  газета “Радянська освіта” від 5 жовтня /№ 44/ писала: “Характерною рисою педагогів Богданівської школи є їх висока вимогливість до учнів. Вони далекі від тієї безпринципної, шкідливої добродушності, яка нерідко зустрічається у деяких вчителів і яка є проявом формалізму”. При школі функціонувала школа керівних кадрів, яку він очолював протягом двох десятиріч [4].

Іван Гурович ініціював удосконалення поглибленої профільної трудової підготовки учнів старших класів. Цей досвід набув поширення в школах різних областей України. Заслуговує на увагу впровадження в структуру навчального процесу творчих об’єднань учнів різних вікових груп. Такі групи функціонували й у позакласній навчально-виховній роботі з метою задоволення індивідуальних духовних потреб кожного учня. Педагогічна система І.Г. Ткаченка відображала потреби випускників щодо професійного вибору та відповідала вимогам соціально-економічного розвитку суспільства. Ідея підготовки учнів до праці пронизувала всі сфери освітнього середовища школи. Учні початкових класів Богданівської середньої школи з перших днів залучалися до суспільно корисної праці. Така праця була спрямована на формування в учнів пізнання й усвідомлення її цінності та краси, сутності й значущості розумової діяльності людини, позитивного сприйняття перших пізнавальних і трудових успіхів. Такий підхід до організації навчально-виховної роботи в школі зумовлював пошук шляхів до самовдосконалення особистості у процесі рефлексії. І.Г. Ткаченко обґрунтував наукові основи організації праці дітей на уроці. Важливим критерієм ефективності він вважав рівень організації праці учнів у процесі пізнавальної діяльності. Учителі Богданівської середньої школи в педагогічному процесі вдавалися до організації та проведення самостійних спостережень учнів за заданою тематикою з практичного життя. Варто зауважити, що програмові вимоги з фізики й виробничого навчання реалізовувалися з опорою на практичне застосування узагальнених раніше освітніх результатів. На уроках учні розв’язували завдання з виробничим змістом, готували самостійні роботи за річними темами (наукові реферати), що були пов’язані із сільськогосподарським виробництвом [4].

Основними факторами, які визначали ефективний характер політехнічного навчання і трудового виховання старшокласників, були: – обов’язковість трудового навчання для всіх учнів; – наявність у школі відповідної навчальноматеріальної бази для трудового навчання, яка охоплювала: майстерні, навчальні кабінети з предметів політехнічного циклу і дисциплін трудового навчання, шкільну навчально-дослідну ділянку і сад, навчально-дослідне господарство учнівської бригади з відділами землеробства, тваринництва і засобів механізації; – забезпечення кваліфікованими педагогічними кадрами з вищою педагогічною і спеціальною освітою; – сприятливе сільськогосподарське оточення, зміст якого визначався високим рівнем економічних досягнень місцевого господарства; – розробка перспективного плану місцевим колгоспом щодо потреб у кадрах для всіх галузей [4].
І.Г. Ткаченку належить вагомий доробок з удосконалення дидактичних умов ефективності навчання. Відповідальне ставлення до праці, вважав педагог, необхідно і можна виховати з перших років навчання і виховання дітей у початковій школі. Цьому сприяла створена атмосфера виховання любові до знань, постійного прагнення до їх поповнення і збагачення, перетворення знань в переконання. Спільно з колективом були чітко окреслені вимоги до уроків на основі наукової організації праці. З них ми виокремлюємо наступні:  Єдність наукових і психологічних домінант уроку на основі чуттєвого і логічного пізнання. Створення проблемних ситуацій на  всіх етапах уроку, особливо при вивченні нового матеріалу. Організація дослідницької діяльності учнів.  Застосування дидактичного  принципу в навчанні має відповідати такій схемі процесу пізнання: конкретне (образ), абстрактне (загальне), суттєві ознаки образу (практичне); поняття, закон, правило, збагачене і перевірене практикою.  Диференціація в навчанні з врахуванням  індивідуальних особливостей учня, спрямована на його розвиток.  Використання трьох видів самостійних  робіт на уроці у такій послідовності – практичні, пізнавальні і творчі.  Домашнє завдання має повторювати увесь процес і зміст уроку: вправи і задачі відповідно до рекомендованих зразків, завдання пошукового характеру, завдання по конструюванню і моделюванню. Працюючи над структурою уроку, добираючи види навчальних завдань, розміщуючи їх на логічних етапах уроку, – наголошує І.Г. Ткаченко, – учитель повинен пам’ятати, що чуттєве пізнання і абстрактне мислення єдині, їх спільною основою є практика [4].

Тему дитячої праці, виховного її потенціалу він зробив головною у всій своїй науковій і практичній діяльності. Проблемам трудового навчання і виховання учнів присвячена кандидатська дисертація Івана Гуровича. Він у науково-педагогічному дослідженні визначив стратегію і тактику впровадження суспільно корисної та продуктивної праці в повсякденне життя та навчально-виховний процес школи. До суспільно корисної  продуктивної праці Іван Гурович ставився як до могутнього вихователя. У його діяльності вона постає серцевиною гармонійного розвитку особистості, тому що саме в праці людина утверджує себе як громадянин, який прилучається до сфери суспільного життя. Він вважав, що праця лише тоді стає виховною силою, коли збагачує інтелектуальне життя, сповнює багатогранним змістом розумові інтереси, перетворюється в органічну потребу. Виконуючи різні види трудової діяльності, школярі поєднують працю рук і розуму, зусилля м’язів і думки, розвивають винахідливість, кмітливість, творчу ініціативу [1].

Використовуючи численні чинники й приклади з життя школи, з практики, він теоретично обґрунтував зв’язок трудового виховання з моральним, естетичним та фізичним розвитком молоді, показав роль праці у формуванні особистості, у вихованні в учнів любові до людей праці, постійно наголошуючи на тому, що трудова активність школярів відкриває широкі перспективи для подальшого розумового розвитку та трудового становлення молодої особистості. Адже від того, яким буде погляд на працю у тих, хто вступає в життя, якими темпами просуватиметься вперед кожне нове покоління порівняно з попередніми в своєму моральному розвиткові, залежить поступовий перехід до нового демократичного суспільства.
В контексті модернізаційних змін у національній системі освіти і виховання освітня діяльність і педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка набувають особливого значення, адже він, як педагог-новатор став творцем педагогічної системи, яка перебуває в органічній взаємодії з педагогічною системою В.О. Сухомлинського. Дитина в системі виховання, упровадженій у Богданівській школі, передусім – об’єкт любові та піклування, об’єкт виховання. У цій системі зовнішній педагогічний вплив на дитину організовувався таким чином, щоб пробуджувати внутрішні сили, стимулювати прагнення до саморозвитку, створюючи для цього умови та можливості. Дитина,
протягом усього процесу становлення як особистості, зокрема навчання в середній школі, виступає як Творець. Спочатку – це творець власних уявлень про навколишній світ, чого він досягає самостійним пізнанням оточуючої дійсності в процесі спостережень, власного осмислення сприйнятого й вироблення своєї оцінки баченого та почутого. В процесі навчання дитина – творець, здобувач знань, володар і розпорядник знаннями. Вона виробляє власний світогляд, бачення своєї ролі в суспільстві, бере посильну участь у суспільному виробництві, формує плани на майбутнє. Цілком закономірно, що весь цей шлях участі дитини у педагогічному процесі викликає потребу в самореалізації та самовихованні [3; 5].

Висновки. Надзвичайно актуальними в сучасних умовах розвитку нашої держави є погляди педагога на проблеми і перспективи сільської школи. Стратегічне завдання цієї школи І.Г. Ткаченко вбачав у вихованні високоосвіченого, всебічно розвинутого громадянина і молодого господаря нашої держави, спроможного у своїй практичній діяльності використовувати найновіші досягнення науки і техніки, ефективно працювати в умовах науково-технічного прогресу у сфері сільськогосподарського виробництва.

Список використаних джерел

  1. Березівська Л.Д. Проблема трудового виховання учнів у спадщині І.Г. Ткаченка / Л.Д. Березівська // Проблеми трудової і професійної підготовки : Наук.-метод, зб. / За заг. ред. В.В. Стешенка та М.Т. Малюти. – Слов’янськ, 1999. – Вип. 3.
  2. І.Г.Ткаченко про навчання і виховання учнівської молоді / укладач А.Б. Іванко. – Кіровоград : КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2009. – 42 с.
  3. Іванко А.Б. І.Г. Ткаченко: життя і науково-педагогічна діяльність (1919-1994) : монографія / А.Б. Іванко, В.І. Завіна, С.Г. Мельничук ; Кіровогр. держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка, Кіровогр. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти ім. Василя Сухомлинського. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. – 167 с.
  4. Калініченко Н. Провідні напрями діяльності Івана Гуровича Ткаченка (1919-1994) / Надія Калініченко // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. – Випуск 131.
  5. Калініченко Н.А. І.Г. Ткаченко про трудову підготовку учнів сільської школи (до 90-річчя від дня народження) / Н.А. Калініченко // Рідна школа. – 2010. – № 1-2.
  6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям /В.О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5 т. – Т.  – К. : Рад. шк., 1977. – С. 7–279. 

Відомості про автора:
Ткаченко Галина Миколаївна, заступник завідувача філії. Відокремлений структурний підрозділ: Озерський навчально-виховний комплекс комунального закладу «Павлівське навчально-виховне об’єднання “Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад” Світловодської районної ради Кіровоградської області», Світловодський район Кіровоградської області.

 

 

 

 

Comments

  1. Згодна з думкою автора та ідеєю педагогічного жосвіду І. Г. Ткаченка про ефективність праці у науково-технічному прогресі

    1. Доброго часу доби, Ірино! Чи не могли б Ви дати посилання на Ваші дописи щодо використання педагогічного досвіду?

  2. Ірино, дякую за зацікавленість моєю статтею і за Вашу підтримку.

  3. Дякую авторці за статтю, яку я вважаю, зараз дуже актуальною.

  4. Дякую, Олександре, за відгук. Як Ви ставитеся до трудового виховання на уроках?

    1. Я вважаю, що трудове виховання є гарним підґрунтям для формування патріотизму громадян.

Залишити відповідь до Ірина Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *