Степаненко Т.Ф. ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ ІВАНА ГУРОВИЧА ТКАЧЕНКА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У статі досліджується використання педагогічних ідей Івана Гуровича Ткаченка у початковій школі. Розробки  педагога – новатора були спрямовані на виявлення змісту навчальних предметів та організаційних форм та методів навчання і виховання учнів. Автор знайомить з власним досвідом роботи з даного питання.

Ключові слова: початкова освіта, технології диференціації, організаційні форми, методи навчання і виховання учнів, педагог – новатор, педагогічні ідеї, дидактика, ефективність навчання.

In the floor the use of pedagogical ideas of Ivan Gurovicha Tkachenko is probed at initial school. Development  of teacher – innovator were directed on the exposure of maintenance of educational objects and organizational forms and methods of studies and education of students. An author acquaints with own experience works on this question.

Keywords: primary education, technologies of differentiation, organizational forms, methods of studies and education of students, teacher, is an innovator, pedagogical ideas, didactics, fektivnist’ studies.

Постановка проблеми.   Модернізація  системи освіти в Україні, зокрема й початкової школи потребує минулого, оскільки вони є джерелом педагогічних ідей та цінностей, що є важливим для розвитку сучасної освіти. Основне завдання сучасної школи полягає не стільки в озброєнні дітей певним обсягом знань, скільки в розвитку дитини як особистості. Які б форми і методи роботи не обирав вчитель, над якою б проблемою він не працював, але мета повинна бути єдиною – не йти по лінії найменшого опору самому, а всі свої сили спрямовувати для полегшення навчання учнів. В своїх творах І.Г.Ткаченко описує систему дидактичних вимог , які сприяють ефективності навчально-виховного процесу. Реалізувати ці ідеї можна використовуючи диференціацію навчання та індивідуальний підхід до кожного учня у навчально-виховній діяльності, що є головою метою і невід’ємною частиною освітніх технологій сьогодення. [2]

Мета статтіапробація й узагальнення ідей педагогічного новаторства в теорії і практиці Івана Гуровича Ткаченка з метою виявлення і взаємозв’язку продуктивних ідей в умовах сучасної школи.

Виклад основного матеріалу.

 «Праця вчителя тим і цінна, і прекрасна, що вона формує саму людину… Учитель, образно кажучи, здійснює зв’язок часів, він – ланка в низці поколінь. Він неначе передає естафету з сучасного в майбутнє, і це робить його працю такою захоплюючою, справді  творчою».

Іван Гурович Ткаченко

І.Г. Ткаченку належить вагомий доробок з удосконалення дидактичних умов ефективності навчання. Відповідальне ставлення до праці, вважав педагог, необхідно і можна виховати з перших років навчання і виховання дітей у початковій школі. Цьому сприяла створена атмосфера виховання любові до знань,

Вже 20 років у своїй педагогічній діяльності я творчо використовую та впроваджую педагогічну спадщину І. Г. Ткаченка в умовах сучасної школи.

Я відкриваю в кожній дитині душу творця, даю їй змогу пробудитися і розквітнути, збагачую досвідом мислення засобами мови, вчу аргументувати власні висловлювання, мислити критично, творчо, толерантно; виховую школяра як вільну, демократичну, національно свідому особистість, яка дотримується вимог загальнолюдської моралі добра, милосердя, справедливості.

Вивчаючи спадщину великого педагога, бачу коло питань, над якими працював учитель, які актуальні і сьогодні. Іван Гурович наголошував, що навчання повинно бути цікавим, зрозумілим і творчим. Для цього учитель на уроках повинен виступати у ролі диригента, і тоді учні самостійно, але під чітким контролем будуть здобувати знання. Роль наставника у цьому процесі – спрямування учнів на практичне застосування здобутих знань і навичок. Навчити дітей користуватися знаннями – найважливіше завдання школи. Ці положення сьогодні закладені у проекті нового базового закону «Про освіту» для створення Нової школи.

Створення проблемних ситуацій, висування гіпотез, доведення і дослідження їх – це основні аспекти діяльності учителя і учнів на уроках математики, які я  використовую на своїх уроках. Розвиток мислення і пам’яті, просторової уяви, виявлення простих компонентів у складному, співставлення абстрактних понять з практичними видами людської діяльності – обов’язок учителя сьогодні. Великий вчитель наголошував, що навчання повинно бути цікавим, зрозумілим і творчим. Творчість – це складний процес, що потребує особливих якостей розуму: спостережливість, вміння порівнювати й аналізувати, встановлювати зв’язки, відкривати закономірності, нестандартно мислити, вважав Іван Гурович Ткаченко. Цього я намагаюся досягти зі своїми учнями [1].
Урок – не тільки процес навчання, а й процес пізнання, – утверджував І.Г.Ткаченко. Забезпечував на уроці двосторонню діяльність учителя, який навчає, і учня, який вчиться; єдність теорії і практики у процесі реалізації навчальних завдань. Іван  Гурович збільшував обсяг самостійних робіт у навчальному процесі. У кожній самостійній роботі передбачав формування практичних умінь і навичок загального і конкретного характеру. Це практичні, пізнавальні, творчі завдання. Особливу увагу він приділив розробці методики уроків формування вмінь і навичок (уроків тренувальних вправ), уроків-семінарів. Маючи непересічний педагогічний талант, завжди давав предметні поради. [4]

І.Г. Ткаченко велику увагу приділяв вибору шляхів розвитку дитини. Це він вбачав у використанні системи розвивального навчання Д. Б. Ельконіна та В. В. Давидова. Ця система базується на законах, які відображають природу людини і за цими законами вона живе, розвивається в людському суспільстві; передбачає спільну колективну творчість; уроки будуються як ланцюжок дитячих відкриттів.[5, с. 50].

Готуючись до уроків, користуюся розробленими Іваном Гуровичем вимог до їх ефективного проведення:

  1. Єдність чуттєвого і логічного пізнання, яка є суттю науково-психологічних основ уроку, його структури, форми і змісту виконуваних вправ.
  2. Створення проблемних, пошукових ситуацій на всіх етапах уроку і особливо на тому, де вивчається і засвоюється новий матеріал. Поєднання пошукової діяльності учнів, коли знання добуваються і свідомо осмислюються на основі використання певних, спеціально добраних наукових джерел.
  3. Наочність на уроці повинна задовольняти двом вимогам – своєю формою ілюстрації пояснювати те, чи інше поняття, а по змісту – викликати потребу в абстрактному мисленні з тим, щоб проникнути в саму суть поняття.
  4. Диференціація навчання в процесі уроків, яка враховує і спирається на індивідуальні особливості, маючи на меті розвинути й удосконалювати їх, вищу якість в розвитку інтелекту особистості.
  5. Домашнє завдання має повторювати увесь процес і зміст уроку: вправи і задачі відповідно до рекомендованих зразків, завдання пошукового характеру. [4]

Іван Гурович Ткаченко велику увагу приділяв дослідницькій роботі та пізнавальним завданням. Сьогодні  я створюю науково – методичні засади формування у дітей навчально-дослідницьких умінь.

Дослідницька стратегія навчання молодших школярів – спосіб здійснення дослідницької діяльності, який визначає цілі дослідження, дослідницькі дії та їх порядок, спрямовані на досягнення результату [5, c.208].

Реалізація в предметній сфері:

  • спілкування з природою;
  • малювання;
  • конструювання;
  • ігри.

Способи дослідницької діяльності:

  • уміння бачити проблему;
  • формування гіпотези;
  • спостереження;
  • проведення експериментів;
  • визначення понять.

Іван Гурович вважав, що функція вчителя полягає не в передачі знань, а в організації навчальної діяльності дітей. Тому на уроках мають місце вправи, які передбачають:

  1. Теоретичне осмислення даних практики, дослідження, спостереження.
  2. Застосування набутих знань в нових співвідношеннях, в нових ситуаціях.
  3. Невідповідність між тими знаннями, якими учень уже володіє, і тими знаннями, які треба йому мати, щоб розв’язати нове, більш складне практичне завдання, коли діти не зазубрюють, а самостійно відкривають нове. [5, c.78]

Отже, використовуючи спадщину великого педагога, намагаюсь на своїх уроках розвивати дитячу фантазію. Перевага в тому, що кожен учень може висловити свою думку , а також діти вчаться висловлювати своє ставлення до того чи іншого явища. Вчу дітей, що помилятися не слід боятися.

В свій час Іван Гурович під час проведення уроків ділив колектив класу на зірочки (групи). Я теж, працюючи за його методикою, привчаю працювати в парах, групах. [1]

Щоуроку повторюю з учнями правила спілкування:

  • говорити по темі;
  • бути активним і толерантним;
  • підтримувати однокласників;
  • слухати уважно;
  • ставити запитання;
  • відповідати, як думаєш;
  • слухати думку іншого і цінувати її;
  • робити свій висновок;
  • висловлювати своє ставлення.

Роботу в групах організовую трьома способами:

  1. Спосіб позиційної взаємодії, коли у розв’язанні проблеми беруть участь всі діти групи, а висновок повідомляє один із них.

Наприклад:

  • складання слів-павутинок;
  • напишіть лист-подяку автору за його твір;
  • напишіть листа – критику автору, обґрунтуйте свої думки;
  • складіть міркування.
  1. Індивідуально-групова взаємодія, коли кожен учень виконує свою частину завдання, результати об’єднують і отримують спільний висновок.

Наприклад:

  • підпишіть всі малюнки так, щоб вийшло оповідання;
  • складіть картку-схему подій, зображених у творі;
  • створіть діафільм за твором по частинах;
  • складіть тлумачний словник до прочитаного твору.
  1. Конвеєрна взаємодія, яка використовується під час розв’язання текстових задач.

І. Г. Ткаченко писав: «Школа не може називатися сучасною, якщо навчально-виховний процес обмежуватиметься лише уроками – навіть при тій умові, коли уроки проводитимуться досконалими методами навчання і будуть добре оснащені наочністю. Досвід переконливо свідчить, що безликих дітей немає». «Щоб навчатися з інтересом, із захопленням, необхідно перш за все, щоб ідеї уроку, моральний його «заряд» знайшли своє продовження і розвиток в процесі практичної діяльності учнів поза уроком, тобто в тому середовищі, яке зв’язане з усіма видами і формами позакласної роботи.  [7, с.147]
Головною умовою виховання дитини, стверджував І.Г. Ткаченко, є передача їй духовної спадщини народу, його моральних ідеалів. [2]
Так під час роботи над текстом  учні вчаться ставити запитання, дискутувати, добирають прислів’я.
Чиє прислів’я найточніше відображає головну думку твору, вивчається напам’ять  всіма учнями класу та прикріплюється до «Дерева мудрості».

Спираючись на спадщину великого творця, я розробила свою систему роботи  над прислів’ями,  спонукаю дітей аналізувати їх, фантазувати, хвилюватися, співпереживати. [3]

Золотим зерням спадщини є створення проблемних ситуацій на уроці. Вони містять у собі суперечність, викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків, висновків.

Багато уваги Іван Гурович приділяв вихованню організаторських здібностей у своїх учнів. Робив він це надзвичайно тактовно, так уміло спрямовуючи їхню діяльність, що учням здавалося: те чи інше рішення вони знайшли самостійно. [6 ]

І.Г.Ткаченко вважав, що у кожного вчителя повинна бути своя «перлинка», що є окрасою уроку й особливо збуджує в учнів інтерес до знань, любов до науки» [7, с. 25]

Висновки. Отже, великий педагог  говорив: «Різноманітне використання мною методів та прийомів на уроці  та їх своєчасне застосування на тому чи іншому етапі робить уроки для учнів цікавішими, вони охоче засвоюють поданий матеріал, міцнішими стають їх знання». [6]

Іван Гурович Ткаченко   був працьовитою і творчою особистістю. І сьогодні ми дивимось і сприймаємо його як активного співучасника у вирішенні наших сучасних соціально – педагогічних проблем державної ваги. Тому ще тривалий час він буде залишатися не тільки нашим сучасником, а й сучасником майбутніх поколінь педагогів.

Адже, творчий вчитель повинен перебувати в постійному пошуку: шукати нові методи, нові ідеї, нові напрямки, нового себе. Він наскрізь світиться світлом добра, світлом знань, світлом високої духовності й охоче запалює вогник знань у своїх учнів. Тож, нехай всім педагогам щастить на шляху до високого професіоналізму, творчих злетів та вершин.

Список використаних джерел

  1. Богданівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1 імені І.Г.Ткаченка. Історія і сьогодення / Буштрук Н.Б., укладач // – Кіровоград : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2014.
  2. Іванюк Г.І. Ідеї новаторської педагогіки в теоретико-практичній спадщині Івана Гуровича Ткаченка // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2014, № 8 (42)
  3. Рядніна В.І. «Оазис дитячого щастя» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/radninavalentinaivanivna/ stat ti
  4. Ткаченко І. Кожному уроку – високу якість // Кіровоградська правда. – 1976. – 25 вересня.
  5. Іванко А.Б. Освітня діяльність та педагогічна спадщина І.Г.Ткаченка / Андрій Борисович Іванко. – Кіровоград: ПП «Поліграф Терція», 2004. – 188с.
  6. Богданівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1 імені І.Г.Ткаченка.  Історія і сьогодення / Буштрук Н.Б., укладач. – Кіровоград: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2014.
  7. Ткаченко І.Г. Богданівська середня школа імені В.І. Леніна / Іван Гурович Ткаченко / К.: рад. Школа.- 1975. – 276 с.

Відомості про автора:
Степаненко Тетяна Федорівна, вчитель початкових класів. Глодоська ЗШ І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, с. Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Comments

  1. Ірина Лукомська сказав:

    Абсолютно згодна з теорією про створення проблемних ситуацій, висування гіпотез, доведення і дослідження разом учнями призведе до результатів у майбутньому – формування думаючої, працьовитої та розумної молоді.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *