Сосновська Л.В. ТРАНСФОРМАЦІЯ ІДЕЙ І.Г. ТКАЧЕНКА У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Серед славетних педагогів українського народу чільне місце займає наш земляк Іван Гурович Ткаченко. У статті досліджуються особливості трансформації ідей І.Г. Ткаченка щодо поєднання навчання з продуктивною працею у процесі формування комунікативної компетенції учнів на сучасному етапі викладання іноземної мови.

Ключові слова: трансформація ідей, комунікативна компетенція, технічні засоби навчання, продуктивне навчання, творчий розвиток.

Our countryman Ivan Gurovich Tkachenko is one of the brightest Ukrainian teachers. The article deals with the peculiarities of the transformation of Tkachenko’s ideas. It researches the connection of studying with productive work in the process of forming the communicative students’ competence at the present stage of foreign language teaching.

Key words: transformation of ideas, communicative competence, productive teaching, technical devices of teaching, creative development.

Постановка проблеми. 6 лютого 2019 р. Івану Гуровичу Ткаченку виповнилося б 100 років від дня народження. Видатний педагог, ініціатор і організатор інноваційних підходів у навчанні та вихованні школярів, Іван Ткаченко залишив глибокий слід у педагогічній теорії і практиці України  другої половини XX ст. Невтомна праця талановитого педагога і керівника педагогічного колективу Богданівської середньої школи № 1 Знам’янського району Кіровоградської області була визнана ще за життя. Іван Гурович Ткаченко – Герой Соціалістичної Праці, був депутатом і членом Президії Верховної Ради Української РСР, науковим кореспондентом і завідувачем експериментальної лабораторії Науково-дослідного інституту педагогіки України, делегатом учительських з’їздів.
Активна реформаторська діяльність Івана Гуровича Ткаченка в освітній сфері привертала увагу як науковців, так і педагогів-практиків на батьківщині та за її межами. Не залишає осторонь сучасного педагогічного працівника широкий спектр ідей про взаємозв’язок навчання та подальшого життя молодого покоління, є актуальним та ефективним в умовах розбудови системи освіти.
Зміни, що відбуваються у сучасному інформаційному світі, вихід України до європейського та світового простору вимагають певного переосмислення та трансформації думок й практичних рекомендацій авторитетних представників педагогічного наукового середовища щодо освіти й, зокрема, іноземної мови,  як важливого засобу міжкультурного спілкування.

Роботи І.Г. Ткаченка перекликаються з сучасним підходом до вивчення іноземної мови. В його роботах, як і в сучасних методичних посібниках говориться про те, що геополітичні, комунікативні та технологічні зміни в суспільстві залучили як в безпосереднє так і в опосередковане спілкування доволі велику кількість людей різного віку, професій, інтересів. Відповідно зросли і потреби у використанні іноземних мов. Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця – «навчання впродовж життя». Оновлення змісту навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах пов’язується насамперед із деякими змінами в стратегічних напрямах розвитку сучасної освіти — спрямуванням навчальної діяльності на вироблення в учнів необхідних життєвих компетентностей, що у майбутньому давали б можливість випускникам комфортно почуватися в сучасному світовому мультинаціональному просторі.

Визначення та реалізації оновленого змісту навчання забезпечується активною переорієнтацією іншомовної освіти на комунікативно-діяльнісне, особистісно орієнтоване та культурологічне спрямування навчального процесу. А це, у свою чергу, зумовлює пошук нових пріоритетів у навчанні цього предмета як одного з компонентів загальної освіти.

Тому вважаю за необхідне для висвітлення важливих питань формування життєвих компетентностей випускника звернутися до спадщини педагога- практика, педагога-дослідника І.Г. Ткаченка.

Аналіз досліджень і публікацій. Огляд педагогічної літератури свідчить про постійний інтерес науковців до формування в учнів комунікативної компетентності, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Науково-теоретичною базою вищезазначених тверджень  є  праці  П.М. Якобсона, Г.В. Рогової, В.М. Галузинського, О.О. Леонтьєва, Ю.І. Пассова, В.Л. Скалкіна, Е.П. Шубіна, М.Л. Вайсбурда,  І.О. Зимньої, С.В. Шатілова, М.Б. Євтуха, Н.Д. Гальскової, М.В. Ляховицького, І.П. Підласого, О.І. Пометун та інших науковців.

Сьогодні все частіше увага приділяється потенціалу оптимізації, підвищенню ефективності та використанню нових форм, методів та засобів на уроках іноземної мови. Дані аспекти організації процесу навчання уроків іноземної мови були і є об’єктом дослідження багатьох науковців. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговують Г.В. Дорошенко, М.А. Клачкова, І.Б. Смірнов, О.В. Танасієнко, Дж. Дьюї, А. Флітнер.

Метою статті є показати та проаналізувати трансформацію ідей І.Г. Ткаченка у процесі формування комунікативної компетенції учнів на сучасному етапі викладання іноземної мови.

Виклад основного матеріалу. Розвиток демократичних тенденцій в Україні потребує нової філософії освіти, яка б увібрала в себе найкращі здобутки як світової , так і вітчизняної наукової думки. Її основними характеристиками є нове розуміння якості освіти, нові підходи до розвитку особистості учня, нові освітні стандарти. Не вживаючи поняття продуктивне навчання, Іван Гурович у 50 – 70 рр. XX ст. практично розробив основи теорії та запровадив у практику продуктивне навчання, яке в Європі почало розвиватися лише в 90-х роках минулого століття.

Технологія продуктивного навчання передбачає навчання на основі практичного життєвого досвіду. Вона націлена на придбання учнями життєвих умінь і навичок, ініціює особистісний ріст, індивідуальний та міжособистісний розвиток і взаємодію, самовизначення і самореалізацію. Продуктивна освіта передбачає оновлення змісту навчання з орієнтацією на «ключові компетентності», оволодіння якими дозволить учням  вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.
Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання та освіти поняття компетентності визначається як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок та вмінь, що дають змогу ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції. Саме цими засадами оперував І.Г. Ткаченко у своїх наукових працях.

Ситуація, що склалася на ринку праці, вимагає від особистості певних якостей. Система освіти має формувати професійний універсалізм – здатність змінювати сфери і способи діяльності. Соціальне замовлення часу можна визначити такою формулою: від компетентного фахівця – до висококваліфікованого робітника, який уміє працювати в команді, може самостійно вирішувати проблеми, творчо мислити, генерувати нові ідеї, комунікабельний, ініціативний, толерантний.

Нові завдання вимагають змін до рівня володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю. Особливо актуальним на сьогодні є комунікативний та інтерактивний підходи до вивчення іноземних мов.

Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетентності, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Ця мета передбачає досягнення учнями такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній та писемній формах.

У сучасних умовах навчання іноземної мови, коли відбуваються трансформаційні процеси у сфері освіти, якісно змінюється й роль викладача. Від нього значною мірою залежить успішність навчання: важливо зацікавити учнів у вивченні іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Важлива професійна майстерність викладача, яка акумулює в собі професійні знання, навички і вміння, а також досвід педагогічної діяльності, його творчі та особисті якості. У кожного вчителя є своя «перлинка», що є окрасою уроку й особливо збуджує в учнів інтерес до знань, любов до науки [4, с. 31]. Треба вміти відкрити таку «родзинку» в кожного педагога, а потім допомогти йому стати справжнім майстром, творцем своїх уроків, адже саме від змісту й методів навчання залежить значною мірою рівень розумового розвитку учнів [4, с. 32].

Принцип комунікативності зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, а принцип домінуючої ролі вправ реалізується шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій. А це означає, що в структурі кожного уроку мають передбачатись такі навчальні вправи, така їх система і послідовність виконання, які б сприяли формуванню і розвиткові психічних процесів у дитини (сприймання, пам’ять, уява, мислення, мовлення, увага та ін.), збагачували її знаннями, вміннями й навичками, озброювали способами застосування системи знань, умінь і навичок у стандартних і нестандартних (змінених) умовах [4, с. 32].

І головне на уроці, наголошує І.Г. Ткаченко – не кількість вправ, а їх зміст та послідовність, рівномірне навантаження всіх органів чуття в процесі діяльності учнів, єдність продуктивних і репродуктивних видів діяльності, поєднання пошукової діяльності учнів із здобуванням нових знань [4, с. 29].

За переконанням педагога – новатора знання мають бути динамічними, тобто такими, якими учень зміг би успішно оперувати в звичайних і змінених умовах, у різних ситуаціях, а застосування знань, умінь і навичок у сфері виробничої діяльності є заключним, узагальнюючим етапом розумового виховання і формування в учнів життєвого світогляду [4, с. 30].

Час постійно плине і перед сучасним інформаційним суспільством постають нові виклики та завдання з підготовки молодого покоління, здатного:

  • гнучко адаптуватися в мінливих життєвих обставинах, самостійно здобувати необхідні знання;
  • самостійно критично мислити;
  • грамотно працювати з інформацією;
  • бути комунікабельним, уміти працювати спільно.

Вимоги часу та методики викладання сучасного уроку націлюють викладача на використання інноваційних технологій у своїй роботі. Тому поряд зі словом «комунікативний» практично завжди зустрічаємо

«інтерактивний», бо це поняття є визначальним для реалізації комунікативного підходу. Слово― інтерактив (пер. з англійської ― inter –  ―взаємний – act – діяти) означає взаємодіяти. Інтерактивний метод – це спосіб взаємодії через бесіду, діалог. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації навчальної діяльності, яка має конкретну, передбачену мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Аналізуючи праці Ткаченка «Вирішення проблеми підготовки молоді до життя у творчій і практичній діяльності В.О. Сухомлинського / Тези міжнародної науково-практичної конференції «Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського і розбудова національної освіти. Ч.2.» та «Богданівська середня школа імені В.І. Леніна», стає зрозумілим, що сучасна методика побудована на засадах його ідей, які висвітлені сучасною термінологією. Так, наприклад, не вживаючи термін «інтерактивне навчання», Іван Гурович чітко окреслив його суть:у процесі навчання й виховання в кожного учня складається певний рівень інтелектуального розвитку, що дає можливість кожному учню у навчанні робити те, на що він здатний. Коли в учителя є друга програма навчання для найбільш здібних учнів, то це позитивно впливає і на важко встигаючих учнів, бо фон інтелектуальної праці здібних стимулює і практичну діяльність всіх учнів [1, с. 155-156].
Отже, суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання у співпраці), де і учень, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу викладачу стати лідером колективу. Інтерактивне навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення спірних питань на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. У цьому контексті Іван Гурович закликав педагогів, дбаючи про інтелектуальний розвиток учнів, намагатися також добитися того, щоб на кожному уроці були проблемні ситуації, щоб учень свої знання застосовував у змінених (нестандартних) умовах або самостійно добував їх з першоджерел інформації [1, с. 155-156]. Слідуючи вченню великого педагога, перевага на уроках іноземної мови віддається проблемним та творчим (часто домашні) завданням, груповій і парній роботі, самостійній роботі, запитанням від учня до викладача і навпаки, що розвивають творче мислення, забезпечують зворотній зв’язок.

Ми живемо в чудовий час змін та викликів. На наших очах відбувається інформаційно-технологічна революція, яка впливає на життя та змінює його на краще. Використання технічних засобів навчання та комп’ютера на уроках, можливостей Інтернету та його ресурсів позитивно впливають на формування вмінь та навичок учнів, а уроки стають не тільки цікавими та захопливими, але й сучасними та практичними, що дає можливість покращити ефективність та якість викладання. Позитивно оцінюючи роль технічних засобів навчання, І.Г. Ткаченко наголошував на тому, що викладачі мають шукати найоптимальніший варіант їх практичного застосування в методиці та в структурі уроку, з тим, щоб точно окреслити їх науково-виховну функцію. І не принципи універсалізації технічних засобів навчання, а принципи гармонії методів мають визначати творчі пошуки педагога [4, с. 32].

В умовах сьогодення використання інформаційних технологій – одна з умов успішного вивчення іноземної мови. Сучасні інформаційні технології є ефективним інструментом, який полегшує учням засвоєння знань, робить навчання інтерактивним, комунікативно спрямованим, цікавим, наочним, індивідуальним.

В останні десятиліття аудіо та відео стало важливою складовою нашого життя: ми переглядаємо потокові презентації в мережі Інтернет; відео відіграє важливу роль у рекламі; нові навчальні матеріали часто вміщують аудіо та відео підтримку. Учні дивляться відео не лише на комп’ютерах, але й на мобільних телефонах і МР4-плеєрах; слухають музику. Вони мають можливість не тільки чути мову, яку вони вивчають, але й бачити людей, що говорять цією мовою, сприймати реалії їхнього життя, побуту та відпочинку. При цьому мимовільно запам’ятовується багато нових слів, які просто згадуються в поданій сцені, але мають чітко виражене емоційне забарвлення. Усе це свідчить про те, що ТНЗ стають ще одним потужним інструментом, який сприяє успішному вивченню іноземної мови.

У сучасному світі інформаційно-комунікаційні технології створюють нове глобальне середовище, у якому майбутньому поколінню належить не лише спілкуватися, а й будувати професійні та особистісні відносини, позиціонувати свої інтереси, презентувати себе.

У зв’язку з цим при навчанні іноземної мови метою середньої і професійної освіти водночас із розвитком іншомовної комунікативної компетенції є розвиток компетенції інформаційної, що дозволяє учням не лише знаходити потрібний матеріал у мережі Інтернет, а й створювати інформаційні ресурси та обмінюватися ними.

Перед викладачем іноземної мови постає нелегке питання: як зробити, щоб урок був цікавим для учнів, щоб розкрив їх творчий потенціал особистості, поставив її в ситуацію самостійного пошуку, сприяв розширенню кругозору, забезпечив використання знань з інших предметів на практиці. Я згодна з тезою Івана Гуровича, що морально дитину виховує процес творення, в якому вона бере безпосередню участь. Саме в таких умовах може вирости творець. Людина твердих моральних принципів [4, с. 27]. Цього можна досягти лише за умови, якщо викладач знаходить такі шляхи найефективнішого досягнення мети навчання, прийоми оптимізації навчального процесу, змінивши сам підхід до здобуття знань з іноземної мови.

Пропрацювавши в школі та професійній освіті більше 27 років, я дійшла висновку, що нині найефективнішими є саме інтерактивні технології навчання. І, на мою думку, метод проектного навчання іноземної мови найкраще відповідає цілям, які стоять перед сучасним навчальним закладом. Я погоджуюся з І.Г. Ткаченком, що ми маємо вчити наших вихованців на кожному уроці працювати самостійно не тільки над стабільними підручниками, а й над іншими першоджерелами наукової інформації [4, с. 28].
Учень має у процесі своєї роботи формувати та розвивати вміння й навички самостійно досліджувати першоджерела інформації; ступінь аналітико-синтетичної діяльності під час опису об’єктів спостереження; уміння організувати свою практичну діяльність під час довільних спостережень, виділяти основне в спостереженні; критично мислити при аналізі власної практичної діяльності; вміти переходити від одного виду діяльності до іншого [4, с. 29].

Проектна робота – одна з найбільш цікавих методик, які може використовувати викладач. Вона дозволяє ефективно реалізувати комунікативний підхід у навчальному процесі з іноземної мови, а саме: вивчення мови через особисту діяльність учня, оволодіння мовою у процесі спілкування.

Метод проектів є дидактичним засобом для підвищення мотивації розвитку особистості учня, універсальним засобом для застосування в навчальному процесі; хорошою формою консолідації лексичного матеріалу і розвитку комунікативних умінь. За допомогою проекту здійснюється різнорівневе навчання, його диференціація, яка спирається на індивідуальні особливості учня і водночас забезпечує їх розвиток. І це є ще однією з новаторських ідей І.Г. Ткаченка.

Використання методу проектів дозволяє залучити до творчої навчально- пізнавальної діяльності учнів з різним рівнем навчальних досягнень, вчити по- новому бачити відоме, комбінувати зібрану інформацію, аналізувати її, що сприяє реалізації здобутих ними знань та умінь на практиці.

Під час підготовки та при проведенні уроків іноземної мови, залученні учнів до виконання проектів чітко прослідковуються міжпредметні зв’язки, які сприяють формуванню та розвитку в учнів ключових предметних компетенцій, а у кінцевому результаті створюють «ситуацію успіху».

Висновки. У контексті модернізаційних змін у національній системі освіти й виховання діяльність і педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка набувають особливого значення, адже він, як педагог-новатор став творцем педагогічної системи, яка перебуває в органічній взаємодії з педагогічною системою

В.О. Сухомлинського. Дитина в системі виховання, упровадженій у Богданівській школі, передусім – об’єкт любові та піклування, об’єкт виховання. У цій системі зовнішній педагогічний вплив на дитину організовувався таким чином, щоб пробуджувати внутрішні сили, стимулювати прагнення до саморозвитку, створюючи для цього умови та можливості.

У процесі навчання дитина – здобувач знань, володар і розпорядник природними здібностями й задатками, виробляє власний світогляд, формує бачення своєї ролі в суспільстві, складає плани на майбутнє. На мою думку, провідна ідея всього вчення І.Г. Ткаченка в тому, що кожна дитина – це неповторна особистість, і треба знайти ту золоту жилку, яка розкриє духовну суть індивідуальності і на основі якої розвинуться її потенціальні можливості. Цілком закономірно, що весь цей шлях участі дитини у педагогічному процесі викликає потребу в самореалізації та самовихованні.

Творчий науково-педагогічний доробок Івана Гуровича Ткаченка є для нас і сьогодні надійним дороговказом та потужним фундаментом освіти і педагогічної науки. Життя і діяльність Івана Гуровича Ткаченка – це блискучий приклад служіння українському народові.

Список використаних джерел

  1. Ангелуца Н. Вирішення проблеми підготовки молоді до життя у творчій і практичній діяльності В.О. Сухомлинського / Н. Ангелуца, І. Ткаченко // Тези міжнародної науково-практичної конференції «Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського і розбудова національної освіти. Ч. 2. – Кіровоград, 1993.
  2. Дементієвська Н.П. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів / Н.П. Дементієвська, Н.В. Морзе // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю. Бикова, Ю.О.Жука. – К. : Атака, 2005. – С. 76 –
  3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 4-5. – С. 3-13.
  4. І.Г.Ткаченко про навчання і виховання учнівської молоді / Укладач А.Б. Іванко. – Кіровоград : КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2009. – 42с.
  5. Капраль М. Іван Ткаченко, Федір Оксанич як послідовники видатного українського педагога Василя Сухомлинського / М. Капраль //Освітній простір. Глобальні, регіональні та інформаційні аспекти. – Чернівці : Черемош, 2010. – № 1.
  6. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах : Підручник. Вид. 2-е, випр.. і перероб. / Кол. Авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К. : Ленвіт, 2002. – 328 с.
  7. Новітні технології на уроках англійської мови/ упоряд. Т.Михайленко. – К. : редакції газет гуманітарного циклу, 2012. – 112 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
  8. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.- метод. посібн. /. О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. – К. : А.С.К., 2003. — 192 с.
  9. Провідні напрямки діяльності Івана Гуровича Ткаченка (1919-1994) [Електронний ресурс] / Калініченко Н.А. // Режим доступу: http:// file:///C:/Documents%20and%20Settings/Admin/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%8B/Downloads/Nz_p_2014_131_4%20(1).pdf/.

Відомості про автора:
Сосновська Людмила Василівна, викладач іноземної мови. Регіональний центр професійної освіти ім. О.С. Єгорова, м. Кропивницький.

Comments

  1. Ірина Лукомська сказав:

    Так, саме формування філософії сучасного європейця – «навчання впродовж життя» є основою спадщини І.Г. Ткаченка, ця теорія дасть змогу розвиватися громаді та суспільству вцілому.

  2. Оксана Молчанова сказав:

    Невирішена потреба учня в самореалізації може спонукати його до пошуку нових шляхів в цьому напрямку, і дуже часто, на допомогу приходять асоціальні угрупування. Тому, пошук нових підходів для прояву здібностей учнів, який забезпечує диференціація навчання, є досить ефективном напрямом розвитку та виховання школярів. А забезпечення такого підходу на уроках іноземної мови сприяє її популяризації і підвищує мотивацію її вивчення.

  3. Валентина Зубова сказав:

    Шановна Людмило Василівно! У Вашій статті піднято актуальну проблему сучасної освіти – виховання особистості, здатної до навчання протягом життя. У час інформаційних технологій це дуже важливо, але ще важливіше формування мовної компетентності, що може задовольнити потребу сучасної людини спілкуватися різними мовами.Описані у статті форми роботи сприятимуть кращому засвоєнню матеріалу. Успіхів у роботі!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *