Марченко І.А. РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ІВАНА ГУРОВИЧА ТКАЧЕНКА

У статті розкривається значення та використання педагогічних ідей і практичного досвіду педагога – новатора І.Г. Ткаченка з питань розвитку професійної компетентності вчителів засобами науково-методичної роботи.

Ключові слова: професійна компетентність, науково-методична робота.

The article reveals the importance and use of pedagogical ideas and practical experience of the teacher – the innovator I.G. Tkachenko on the development of professional competence of teachers by means of scientific and methodical work.
Key words: professional competence, scientific methodical work.

Постановка проблеми. Становлення української державності, інтеграція в Європейське і світове товариство, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на особистість, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє застосовувати здобуті знання на практиці. Високий рівень інтелектуального, творчого потенціалу кожної країни є значимим фактором, який суттєво впливає на її загальний і економічний розвиток.

Розвиток національної системи освіти спрямований на модернізацію освітньої галузі, що має відповідати викликам часу і потребам особистості, і висуває нові питання про рівень знань і вмінь учителя. Реалізація нових педагогічних ідей, моделей, технологій навчання і виховання потребують підготовлених педагогічних кадрів. Настав час змінити підхід вчителів до навчання учнів, дітям запропонувати іншу модель, яка зробить з них не стільки «знаючих», скільки думаючих і мислячих, як того вимагають сучасні реалії.

Головна мета української системи освіти – створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства [7].
Мета статті полягає у тому, щоб дослідити актуальність педагогічних ідей та педагогічного досвіду Івана Гуровича Ткаченка у процесі розвитку професійної компетентності вчителів у період модернізаційних змін у сучасній освіті.
Аналіз попередніх досліджень і публікацій. У Концепції «Нова українська школа» зазначається, що «за експертними даними найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями» [1].
Провідними завданнями загальної середньої освіти на сучасному етапі є: формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду; підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності. Для реалізації цих завдань сучасна школа потребує нового вчителя, який може стати агентом змін [1].

Успіх інноваційних змін, у першу чергу залежить від учителя, його творчого потенціалу, готовності до безперервної самоосвіти, здібності до гнучкого соціально-педагогічного мислення, гуманістичної спрямованості особистості.
Важливу роль у забезпеченні позитивних змін в системі освіти має вирішити удосконалення професійної компетентності педагогічних кадрів та підвищення їх наукового і загальнокультурного рівня.

Дослідженням сутності та умов формування професійних компетентностей педагогів займалися В. Адольф, Ю. Варданян, Е. Зеєр, І. Зязюн, І. Колесникова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Е. Рогов, Є. Сахарчук, В. Сєриков, В. Синенко, А. Щербаков та ін. У дослідженнях і публікаціях цих та інших учених схарактеризовано складові компетентності, механізми оцінювання рівня їх сформованості. Однак й досі немає чітко визначеного переліку професійних компететностей, які б свідчили про конкурентоспроможність сучасного педагога.

У своїх наукових працях А. Хуторський зосереджує увагу на ключових, базових і спеціальних компетентностях:
– ключові компетентності – компетентності, необхідні для будь-якої професійної діяльності, пов’язані з успіхом особистості;
– базові компетентності відображають специфіку педагогічної діяльності в межах вимог до системи освіти;
– спеціальні компетентності відображають специфіку конкретної предметної й надпредметної сфери професійної діяльності.

Аналіз праць зарубіжних науковців свідчить, що проблема професійної компетентності є актуальною і в сталих освітніх системах. Наприклад, у США на посаді вчителів у школах бажають бачити висококомпетентних спеціалістів, які успішно склали тести, зміст яких включає перевірку п’яти основних аспектів: основні вміння; загальний кругозір (знання літератури, історії, мистецтва); знання педагогіки, психології, філософії; знання обраного предмета; майстерність учителя (даний аспект, до речі, досить часто критикують, його визнають неадекватним, вважаючи, що досить важко врахувати всі елементи майстерності) [12].
Різні трактування професійної компетентності вчителя обумовлені, перш за все, особливостями структури діяльності фахівців різних професійних галузей. Однак базовою характеристикою даного поняття залишається ступінь сформованості у педагогічних працівників єдиного комплексу знань, навиків, умінь, досвіду, що забезпечує виконання професійної діяльності і в більшості випадків використовується для визначення високого рівня кваліфікації й професіоналізму фахівця.

Сутність сучасного вчителя, як трактує Концепція «Нова українська школа», полягає в його унікальності, успішності, розумі, знаннях, універсальності, умінню професійно подавати навчальний матеріал.

Виклад основного матеріалу. Успіх розв’язання накреслених перед сучасною школою завдань багато в чому залежить від того, наскільки правильно сплановано в школі організаційно-педагогічні та методичні заходи. Щоб створити всі умови для підвищення рівня професійної майстерності педагога, необхідна діюча й ефективна структура науково-методичної роботи в закладі освіти. Управління науково-методичною роботою у школі передбачає використання різноманітних її форм і методів (творчі групи, кафедри, циклові комісії тощо). Їх діяльність координується залежно від потреб колективу і завдань закладу освіти.
В контексті модернізаційних змін у національній системі освіти і виховання освітня діяльність і педагогічна спадщина Івана Гуровича Ткаченка набувають особливого значення. Він, як педагог-новатор став творцем педагогічної системи, у якій дитина, передусім – об’єкт любові та піклування, об’єкт виховання. У цій системі зовнішній педагогічний вплив на дитину організовувався таким чином, щоб пробуджувати внутрішні сили, стимулювати прагнення до саморозвитку, створюючи для цього умови та можливості. Дитина протягом усього процесу становлення як особистості, зокрема, навчання у школі, виступає спочатку як творець власних уявлень про навколишній світ, чого він досягає самостійним пізнанням оточуючої дійсності в процесі спостережень, власного осмислення сприйнятого й вироблення своєї оцінки баченого та почутого. В процесі навчання дитина – творець, здобувач знань, володар і розпорядник знаннями. У дитини формується власний світогляд, бачення своєї ролі у суспільстві. Цілком закономірно, що весь цей шлях участі дитини у педагогічному процесі викликає потребу в самореалізації та самовихованні. Саме вчитель може створити творчу атмосферу освітнього процесу, визначити, які нові педагогічні технології, авторські методики, інноваційні технології необхідно використати у своїй роботі для досягнення високих результатів.

В.О. Сухомлинський на сторінках своїх робіт високо оцінював педагогічну діяльність І.Г. Ткаченка: «Справді народний учитель – людина, що вміє «глаголом жечь сердца людей». Послухайте, як він говорить зі своїми вихованцями, і ви відчуєте, що означає виховання словом. Здається, що кожне слово, з яким він звертається до дітей, направлене на ту саму хвилю, що й потаємні струни дитячої душі. Він знає, яку реакцію викличе в дитячих серцях кожне його слово, з яким він звертається до дітей, направлене на ту саму хвилю, що й потаємні струни дитячої душі. Він знає, яку реакцію викличе кожне його слово, і будить словом саме ті почуття, які треба збудити в даний момент. Це уміння володіти словом іде від великої внутрішньої культури, від знання душі дітей, від життєвої мудрості, від морального права вчити і повчати» [3, с. 251-252].

Запорукою успішної діяльності Івана Гуровича Ткаченка були наукові основи управління школою, де провідними принципами виступали плановість, перспективність, конкретність і професійність; правильний добір, виховання та раціональне використання кадрів; систематичність перевірки виконання прийнятих рішень, плідні взаємовідносини між керівником і підлеглим. У повсякденному житті, будучи вчителем і директором, він завжди вважав головним у своїй діяльності людяне ставлення до дітей і дорослих.

Педагогічну діяльність учителя Іван Гурович розглядав як специфічний процес, що складається із певних елементів, взаємопов’язаних у своєрідне структурне ціле, систему психологічних і педагогічних дій, які характеризують особистість учителя, його ідейну зрілість, чітко виявлене професійне спрямування, знання основ наук, знання психології, володіння педагогічною майстерністю. Він завжди прагнув до логічного завершення малих і великих справ, тому його поради відзначалися глибокою компетентністю і конкретністю. І.Г. Ткаченко наголошував, що компетентність і професійність повинні пронизувати всі аспекти діяльності кожного вчителя: уроки, позакласну і громадську роботу. Із цією метою у школі була розроблена чітка система організаційної роботи, основними складовими якої були:
– опанування всіма вчителями філософії освіти як методологічної основи навчання;
– постійне поповнення і збагачення знань учителів з педагогіки та психології;
– визначення на кожний навчальний рік провідної проблеми, над якою працює педагогічний колектив;
– вивчення і впровадження в практику передового досвіду вчителів школи, області, країни.

Особливо бережно директор школи ставився до досвідчених педагогів, називаючи їх «золотим фондом» колективу. Він залучав їх до науково-педагогічних досліджень, дбав, щоб школа була для них творчою лабораторією. У Богданівській школі діяли гуртки, студії, наукові товариства «Знання і праця», «Юний дослідник», «Література, мистецтво і життя» та ін., котрі об’єднували 24 секції за інтересами учнів.

Кожен учитель школи мав свою «перлинку». Це і вміле використання краєзнавчого матеріалу на уроках, і демонстраційний фізичний експеримент, і диференціювання навчання в межах одного класу, і емоційність навчання, і задачі з виробничим змістом тощо. Учитель ставав майстром, поєднував урочну та позакласну роботу, де виступав у ролі керівника, наукового консультанта гуртка, студії, секції чи наукового товариства [9].

У роботі вчителів основна увага приділялася проблемам ефективності уроку: дидактичним, виховним аспектам уроку, технологіям, міжпредметним зв’язкам, процесу взаємодії вчителя і учнів. Творчі пошуки спрямовувалися на пізнання власних наукових і методичних можливостей, глибше осмислення практики та визначення потреби в поповненні знань.

Справді новаторським є внесок І.Г. Ткаченка в розробку актуальних проблем управління школою. Мету управлінської діяльності він вбачав у цілеспрямованому вихованні учителя-дослідника. «Підготувати педагога, – писав  Іван Гурович, – сформувати в нього систему знань та якостей особистості, які потрібні для виконання різноманітних функцій професійної педагогічної діяльності. Інтегративним показником досягнення таких якостей є особистісна самореалізація вчителя. Саме вона забезпечує інтенсивне соціально-професійне функціонування педагогічного процесу» [5].

У Богданівській школі були відпрацьовані мінімальні умови, які визначали ефективність методики виховання активної життєвої позиції школяра:

– висока якість кожного уроку, який би збагачував пам’ять учнів новими знаннями і розвивав би їх інтелект, формував високі моральні якості, практичні уміння і навички застосування теоретичних знань для вирішення завдань навчального і виробничого характеру;

– практична участь кожного учня в роботі гуртків відповідно до особистого інтересу і діапазону цікавості, а також виходячи з характеру виробничої праці у сфері сільськогосподарського виробництва;

– персональні завдання вихователя з метою включити кожного школяра в практичну роботу щодо здійснення конкретного виховного заходу, що проводиться у колективі, і виховати в нього певні моральні якості;

– постійну співдружність (моральну, професійну) школяра зі своїм наставником;

– трудове і духовне спілкування школяра з колективами, передовиками виробництва, раціоналізаторами і винахідниками [5].

Вся система навчально-виховного процесу в Богданівській школі підпорядковувалась детально опрацьованим планам, які передбачали в наступності від класу до класу формувати в учнів потяг до знань і їх творчого застосування в практичній діяльності.

І.Г. Ткаченко вважав, що наукові основи організації праці дітей закладаються на уроці, одним з критеріїв якого є рівень організації праці в процесі пізнавальної діяльності. В педагогічній практиці вчителів Богданівської школи використовувалися такі ефективні методичні прийоми: організація і проведення самостійних спостережень учнів за тематикою, визначеною вчителем з урахуванням програм з фізики і виробничого навчання та використання одержаних результатів в процесі уроків; використання на уроках характерних прикладів з виробничого оточення і трудової діяльності учнів; розв’язування задач з виробничим змістом; самостійні роботи за річними темами (наукові реферати), пов’язані із сільськогосподарським виробництвом [4, с. 206].
Теоретичні розробки І.Г Ткаченка, як вчителя гуманіста, людини працьовитої та інтелектуально обдарованої, присвячувались виявленню і впровадженню найбільш оптимального змісту навчального матеріалу і організаційних форм та методів засвоєння його учнями в галузі поєднання знань з основ наук і трудового навчання. Враховуючи індивідуальні, вікові особливості учнів, здійснювалася диференціація їхньої пізнавальної діяльності на уроці. У поглибленні знань для розширення сфери практичної діяльності    І.Г Ткаченко вбачав єдність трудового виховання і загального розвитку, зокрема інтелектуального, естетичного та фізичного через активну роботу у функціонуючих у школі наукових товариствах, гуртках, секціях.

Особлива роль у політехнічній освіті і трудовому вихованні учнів Богданівської школи відводилася технічним гурткам, які дозволяли виявляти і розвивати здібності дітей, готувати їх до серйозної продуктивної праці.

У науково-пошуковій і практичній діяльності видатний педагог керувався фундаментальним визначенням мети освіти – виховання особистості. Одним із важливих шляхів досягнення цієї мети в будь-які періоди людської історії були одні – навчання, передача підростаючим поколінням всього змісту соціальної культури в широкому розумінні цього поняття для її відтворення і розвитку.

Результатом глибокого осмислення педагогічної практики в Богданівській школі І.Г. Ткаченком були сформульовані чинники, які визначають ефективність спільної діяльності учителя-вихователя і його вихованців у процесі позаурочної і позакласної роботи:

– улюблений вид праці для кожного вихованця, в основі якого лежить його пізнавальний інтерес, цікавість, допитливість;

– колективна праця вихованців, але не як проста арифметична сума індивідуальної праці, а як єдине ціле трудового процесу, кінцевою метою якого є створення матеріальних і моральних цінностей для суспільства, тобто колективна трудова діяльність, необхідна суспільству, але в загальному варіанті та, що не завжди співпадає з особистими пізнавальними інтересам школярів;

– органічна єдність процесу організації праці і суспільно-політичного виховання школярів;

– психологічна глибина виховного заходу, тобто від глибини емоцій до зрілої думки як основи основ моральності;

– яскраво виражене моральне кредо самого вчителя в процесі спілкування зі своїми вихованцями, його емоційний тонус.

Допомогти кожному школяреві відчути почуття морального задоволення від багатогранної трудової діяльності і вибрати головний напрямок у житті – в цьому І.Г Ткаченко вбачав одне з найважливіших завдань з трудового виховання і формування морального обличчя своїх учнів [10, с. 69].
Відомий педагог акцентував увагу на тому, що дуже важливо, ким учень стане в майбутньому, але ще важливіше його ставлення до праці, до людей та інтересів колективу. Значний вплив на формування в учнів такого ставлення, на думку педагога, мала особистість педагога-вихователя, його моральність та інтелектуальність.

Ткаченко наголошував, що завдання педагогічного колективу полягає у тому, щоб на основі аналізу навколишнього середовища вибрати такі трудові завдання для старшокласників, які б мали вагоме суспільне значення, були посильними для колективу класу й розраховані на особисту участь кожного учня, відповідали інтересам і бажанням більшості членам колективу, неодмінно сприяли розвитку їх здібностей і нахилів. Учителі мають можливість створити природні умови для процесу колективної праці, де особлива увага не зосереджується на певному суб’єкті виховання, а має місце вільне спілкування, вільний обмін досвідом [10, с. 84].
Провідні педагогічні ідеї Івана Гуровича щодо системи розвитку здібностей і обдарувань учнів, удосконалення педагогічної майстерності, фахової компетентності, покращання системи управління та систематизації освітнього процесу стали актуальними для багатьох педагогічних колективів Кіровоградщини.

Для науково-методичного забезпечення освітнього процесу в комунальному закладі “Навчально-виховне об’єднання № 25 “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання “Ліра” Кіровоградської міської ради Кіровоградської області створена науково-методична рада, структура науково-методичної роботи ліцею, визначені основні завдання науково-методичної ради.

Основні завдання науково-методичної ради:

  1. Провести діагностування і виявити приховані здібності вчителя.
  2. Допомогти вчителю повірити у свої можливості, стати на вищий рівень нестандартно і оригінально мислячого творчого педагогічного працівника.
  3. Розвивати індивідуальні здібності вчителя, забезпечуючи підвищення якості освіти учнів.
  4. Допомагати вчителеві реалізовувати власний творчий потенціал через дослідницько-пошукову та наукову діяльність.
  5. Удосконалювати і відпрацьовувати ефективні методики і прогресивні технології навчання.
  6. Надати можливість учителям реалізувати власні творчі здібності.

З метою реалізації поставлених завдань та орієнтирів введена в дію програма «Школа, що керує знаннями» (координатор – директор НВО Матяшова Лілія Петрівна).

Мета цієї програми – організація процесу підвищення професійної майстерності, забезпечення науково-організаційного супроводу інноваційних педагогічних програм, що передбачає:

а)   проведення навчальних тренінгів під час педагогічних та методичних нарад;

б)   оволодіння та впровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій, елементів критичного мислення;

в)   застосування інтерактивних форм роботи.

У рамках програми створена система роботи творчих груп учителів.

Особливу увагу адміністрація закладу приділяє питанням підвищення кваліфікації і зростання професійної майстерності педагогів. Більшість вчителів пройшли навчання з інформаційних технологій (за програмою «Intel® «Навчання для майбутнього»).

Успіхи в інноваційній діяльності педагога залежать від розуміння ним необхідності використання тих або інших інновацій, умінь здійснювати їх пошук, вибір і застосування. Адміністрація закладу освіти вважає за необхідне створення моделі особистісно-орієнтованого підходу до зростання професійної майстерності педагогічних працівників, яка має такі компоненти:

  • мотивація індивідуальної сфери вчителя (прагнення вчителя досягти успіху, результату);
  • діагностика здібностей та можливостей педагога;
  • планування та організація індивідуальних форм роботи з вчителями (розробляється індивідуальна траєкторія професійного та особистісного росту);
  • індивідуальна практична діяльність, спрямована на розвиток особистих здібностей(опрацювання сучасних науково-методичних посібників, знайомство з перспективним педагогічним досвідом, курсова перепідготовка, участь у роботі або спостереження за роботою творчих груп, майстер-класів, педрад, участь у науково-дослідницькій та пошуковій діяльності тощо);
  • практичне застосування вчителями набутих знань з метою визначення рівня досягнення поставленої мети (закріплення позитивного досвіду у своїй діяльності);
  • контроль і узагальнення досягнутих результатів;
  • висновки і проектування наступної діяльності.

Перед сучасним суспільством актуальним стає завдання: виховати в особистості сумлінне ставлення до праці, почуття відповідальності за якість праці, сформувати необхідні трудові уміння і навички. Початкова професійна підготовка – це лише одне завдання трудового навчання  в школі, головним же його завданням є всебічний розвиток особистості учнів, у якому трудове навчання відіграє надзвичайно важливу роль [10].

Ідеалу виховання особистості трудівника І.Г Ткаченко залишався вірним до останніх днів свого життя. І в наш час актуальним стає повернення до ідеалу праці, адже основною, фундаментальною формою суспільної самореалізації людини є її трудова діяльність. З точки зору сучасної соціальної філософії виховання в особистості працелюбства, трудової активності – необхідна умова формування її інтелектуальних, моральних та психологічних рис [6, с. 474].

Висновки. Досліджуючи педагогічну діяльність Івана Гуровича Ткаченка, захоплюєшся його наполегливістю у досягненні поставленої мети, працездатністю, ініціативністю та ентузіазмом у пошуку нових технологій у навчанні та вихованні підростаючого покоління, його умінням підібрати ключі до дитячої душі, умінням створити такі умови навчально-виховного процесу, за яких здійснювався б гармонійний розвиток особистості учня .

Надзвичайно значущим та актуальним і для сучасної української школи є те, що Іван Гурович Ткаченко не тільки висловив ідею про створення на базі опорних шкіл науково-практичних лабораторій на громадських засадах для здійснення досліджень у галузі дидактики, а й на конкретному досвіді своєї школи впроваджував у практику досягнення психологічної і педагогічної науки.
Науково-педагогічна спадщина Івана Гуровича Ткаченка є цінним надбанням у скарбниці педагогічної думки України [10, с. 150].
У час кардинальних  політичних, соціальних та економічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогічної  науки. Вона визначає мету і зміст, форми й методи виховання та підготовки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток й удосконалення  національної школи та освіти. У  період розбудови національної школи розробка теоретичних проблем навчання і виховання, практичних шляхів підвищення якості  освітнього процесу повинні якнайповніше задовольняти потреби практики.

Для підвищення рівня професійної компетентності вчителя необхідна діюча й ефективна організація науково-методичної роботи в навчальному закладі. Майстерність учителя формується через постійне, систематичне професійне навчання на місцях. Повсякденна діяльність із підвищення кваліфікації тісно пов’язана з навчально-виховним процесом, і вчитель має можливість у ході своєї роботи щоденно на практиці закріплювати свої теоретичні пізнання.

Будь-яке відновлення школи вимагає реконструкції не тільки змісту освіти, а й кадрового потенціалу. Ці дві стратегічні лінії повинні йти паралельно шляхом підвищення якості освіти.

Список використаних джерел

  1. Концепція «Нова українська школа». – 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249613934.
  2. Закон України «Про загальну середню освіти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/law/2232.
  3. Сухомлинський В.О. Народний учитель / В.О. Сухомлинський / Вибрані твори: в 5-ти т. – К. : Рад. школа. – 1977. – т. 4.
  4. Ткаченко І.Г. Моральне виховання у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського. З досвіду роботи Богданівської середньої школи / Іван Гурович Ткаченко // Серп і молот. – 1979. – 23, 26 серпня.
  5. Ткаченко І.Г. Богданівська середня школа імені В.І. Леніна. / Іван Гурович Ткаченко / К. : Рад.школа. – 1975. – 276 с.
  6. Ткаченко І.Г. Питання трудового виховання в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського / Іван Гурович Ткаченко // Серп і молот. – 1979. – 7, 8, 10, 14 серпня.
  7. Філософія / за ред. І.Ф. Надольного. – К. : Вікар. – 1998.
  8. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 [Електронний ресурс] / Президент України. – Офіційне Інтерент-представництво Президента України, 2004. – Режим доступу: http://www.prezident.gov.ua/dokuments/.
  9. Демченко В.В. Підготовка педагогічних кадрів до роботи з обдарованими дітьми в умовах інституту післядипломної педагогічної освіти [Електронний ресурс] / В.В. Демченко // матер. Всеукр.науково-практ. конфер. «Підготовка вчителя до роботи з обдарованими школярами в системі післядипломної педагогічної освіти» (м. Рівне, 22-23.11.2007 р.). – Режим доступу: http://www.roippo.rivne.com/.
  10. Калініченко Н.А. Творче використання спадщини педагогів-новаторів в системі післядипломної педагогічної освіти / Н.А. Калініченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cippe.edu.ua.
  1. А.Б. Іванко. Освітня діяльність та педагогічна спадщина І.Г. Ткаченка / Андрій Борисович Іванко. – Кіровоград : Поліграф-Терція, 2004. – 188 с.
  2. Балицкая Н.З. Педагогическое образование за рубежом. Тесты на компетентность учителя / Н.З. Балицкая // Педагогическое образование. – 1992. – Выпуск № 5. – С. 101–102.

Відомості про автора:
Марченко Ірина Анатоліївна, методист кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», м. Кропивницький.

 

 

 

Comments

  1. Людмила Сосновська сказав:

    З особливою увагою ставився директор Богданівської школи до досвідчених педагогів, називаючи їх «золотим фондом» колективу. Цінуймо досвідчених і молодих вчителів!

  2. Оксана Долгерт сказав:

    Дякую автору за статтю. Дійсно коли досліджуєш педагогічну діяльність Івана Гуровича Ткаченка,вивчаєш та ознайомлюєшся з принципами його роботи, виникає захоплення його наполегливістю у досягненні поставленої мети, працездатністю, ініціативністю та ентузіазмом у пошуку нових технологій у навчанні та вихованні підростаючого покоління,а також тим що людина дійсно зуміла створити такі умови навчально-виховного процесу, що нам залишається тільки позаздрити їм, тим колишнім учням та педагогічним працівникам, які мали змогу навчатися та працювати під керівництвом мудрого і талановитого наставника.

Залишити відповідь до Оксана Долгерт Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *