Комар Р.М. ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ ІВАНА ТКАЧЕНКА ТА СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

У статті аналізуються джерела, в яких розкриваються актуальні аспекти спадщини педагога-новатора Івана Гуровича Ткаченка з проблем виховання дитини, яку  можна виховати  тільки в процесі напруженої, творчої, цікавої, усвідомленої праці. Тільки докладаючи зусиль, долаючи труднощі й саму себе, людина (і, звичайно, дитина) може розкритися повністю, отримати задоволення, відчути себе щасливою. Поєднання проблемності в навчанні з науковою інформацією знань, створення оптимальних ситуацій для пошукової діяльності учнів.

        Ключові слова:  продуктивна праця, профільне навчання, Концепція,   педагог-новатор, пошукова діяльність.

Іn the article sources in that the actual aspects of inheritance of teacher-innovator Ivan   Gurovich Tkachenko  open up from problems are analysed: education of child that can be brought up only in the process of the tense, creative, interesting, realized labour. Only taking pains, surmounting obstacles and itself, a man (and, certainly, child) can open up fully, to get pleasure, feel happy. Combination of problem in studies with scientific information of knowledge, creation of optimal situations for searching activity of students.

Keywords: productive labour, profile studies, Conception, teacher-innovator, search activity.

        Постановка проблеми. Профільне навчання є одним із ключових напрямів модернізації та удосконалення системи освіти нашої держави й передбачає реальне й планомірне оновлення школи старшого ступеня і має найбільшою мірою враховувати інтереси, нахили і здібності, можливості  кожного учня, у тому числі з особливими освітніми потребами, у контексті соціального та професійного самовизначення і відповідності вимогам сучасного ринку праці. Такий підхід до організації освіти старшокласників не лише найповніше реалізує принцип особистісно орієнтованого навчання, а й дає змогу створити найоптимальніші умови для їхнього професійного самовизначення та подальшої самореалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як педагог-практик і педагог-науковець І.Г.Ткаченко постійно стежив за новинами в галузі педагогіки і психології як України, так і за кордоном. Вивчав  досвід В.О. Сухомлинського, А.С.Макаренка, налагоджував ділові зв’язки з багатьма передовими педагогами (Г.Д. Нестеренком, В.І. Білавичем, М.М. Ставчинським та ін.), науковими установами країни. Так, на думку окремих педагогів, І.Г.Ткаченка слід вважати основоположником сухомлиністики 1970-1994 рр. (А. Іванко, С.Орел, Н.Калініченко, Г.Перебийніс).

Виклад основного матеріалу.

Профільне навчання – вид диференціації й індивідуалізації навчання, що дає змогу за рахунок змін у структурі, змісті й організації освітнього процесу повніше враховувати інтереси, нахили і здібності учнів, їх можливості, створювати умови для навчання старшокласників відповідно до їхніх освітніх і професійних інтересів і намірів щодо соціального і професійного самовизначення.

Мета профільного навчання – забезпечення умов для якісної освіти старшокласників у відповідності з їхніми індивідуальними нахилами, можливостями, здібностями і потребами, забезпечення професійної орієнтації учнів на майбутню діяльність, яка користується попитом на ринку праці, встановлення наступності між загальною середньою і професійною освітою, забезпечення  можливостей постійного  духовного  самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.

Профільна школа є інституційною формою реалізації цієї мети.

Основні завдання профільного навчання:

  • створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;
  • забезпечення наступності між загальною середньою та професійною освітою, можливості отримати професію;
  • сприяння професійній орієнтації і самовизначенню старшокласників, соціалізації учнів незалежно від місця проживання, стану здоров’я тощо;
  • здійснення психолого-педагогічної діагностики щодо визначення готовності до прийняття самостійних рішень, пов’язаних з професійним становленням;
  • сприяння у розвитку творчої самостійності, формуванні системи уявлень, ціннісних орієнтацій, дослідницьких умінь і навичок, які забезпечать випускнику школи можливість успішно самореалізуватися;
  • продовження всебічного розвитку учня як цілісної особистості,  його здібностей і обдарувань, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору.

Значний внесок у розробку теорії та практики навчання і виховання школярів зробив український вчений-педагог Іван Гурович Ткаченко (1919– 1994) – Герой Соціалістичної Праці, заслужений учитель України, друг і послідовник Василя Олександровича Сухомлинського, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Кіровоградського державного педагогічного інституту, старший науковий співробітник лабораторії трудового виховання і профорієнтації учнів сільської школи науково-дослідного Інституту педагогіки України, базою якої стали Богданівська й Трепівська середні школи, депутат Верховної Ради УРСР, кавалер багатьох орденів і медалей. Протягом 35 років він очолював Богданівську середню школу № 1 Знам’янського району Кіровоградської області й присвятив усе своє життя практичній і теоретичній педагогічній діяльності [3, с.5]. Завдяки Івану Гуровичу діяльність цієї школи відзначалася продуманістю системи трудового виховання, яке було провідним у навчально-виховному процесі, спрямування на психологічну і практичну підготовку кваліфікованих робітників сільськогосподарського господарства. Діяльність Івана Гуровича слід розглядати під кутом зору ідей саме В.О.Сухомлинського. Ці дві особистості діяли разом, підтримуючи один одного і надихаючи всіх, з ким співпрацювали, на великі справи. Кожний твір В.О. Сухомлинського проходив через думки І.Г. Ткаченка і його творчу практику. Основні ідеї Василя Олександровича втілювалися Іваном Гуровичем у життя, набували життєвого змісту, відображались у діяльності колективу Богданівської середньої школи, і робилося все це з великим успіхом [7, с. 8]. Зокрема, В.О. Сухомлинський називав І.Г. Ткаченка справді народним учителем. У цьому контексті О.В. Сухомлинська зазначає: «Творча й особиста дружба об’єднувала його й Івана Гуровича Ткаченка, який, віднайшовши свій шлях у педагогіці, звіряв свої ідеї з поглядами Василя Олександровича, радився з ним, щиро радів його успіхам та підставляв своє чоловіче плече, підтримував, коли на павлиського директора обрушився шквал незаслуженої критики. Іван Гурович продовжував бути одним із найбільш відданих прибічників Василя Олександровича після його передчасної смерті»[2, с. 37]. Розглянемо детальніше новаторські педагогічні ідеї Івана Ткаченка. Окрім впровадження системи трудового навчання та виховання, І.Г. Ткаченко працював над проблемою забезпечення дидактичних умов ефективності навчання в процесі пізнавальної діяльності учнів на уроці. Пріоритетними серед них вважав такі:

  • наукова організація праці на всіх етапах уроку;
  • поєднання проблемності в навчанні з науковою інформацією знань, створення оптимальних ситуацій для пошукової діяльності учнів;
  • диференціація навчання в процесі уроку відповідно до психологічних особливостей кожної особистості;
  • проектування всіх можливих варіантів діяльності кожного учня у проблемній ситуації;
  • аналіз навчального матеріалу з різних кутів зору: наукового, психологічного, логічного, дидактичного і виховного, добір вправ і задач, які найповніше розкривають тему й мету уроку [5, с.488].

Іван Гурович убачав науковий і виховний зміст уроку в тому, щоб виховувати любов до знань, розвивати постійне прагнення до їх поповнення і збагачення, щоб знання стали переконанням кожного учня. Для забезпечення практичного здійснення цієї мети педагог сформулював п’ять вимог до змісту уроків, які і сьогодні є основою діяльності Богданівської середньої школи. Вони передбачають:

  • єдність наукових і психологічних основ уроку на основі чуттєвого і логічного пізнання;
  • створення проблемних ситуацій на всіх етапах уроку, особливо на тому етапі, де вивчається новий матеріал;
  •  використання наочності, яка має виконувати дві взаємопов’язані функції: з одного боку, пояснювати та ілюструвати певне поняття, закон, правило, закономірність тощо, а з другого — її форма і зміст мають викликати потребу в логічному абстрактному мисленні учнів;
  • диференціація в навчанні, яка спирається на індивідуальні особливості учня і водночас розвиває їх;
  • роль і значення домашнього завдання, яке своєрідно повторює увесь процес і зміст уроку [5, с. 288-289].

Завдяки вищеназваним чітко визначеним умова забезпечується ефективність протікання навчально-виховного процесу. На підтвердження послідовництва Івана Ткаченка варто зауважити, що Василь Олександрович Сухомлинський вперше в історії української педагогіки розробив 12 принципів трудового навчання і виховання, а Іван Гурович блискуче апробував і реалізував їх, вносячи певні корективи, у своїй Богданівській школі [4, с.6]. (1964).

І.Г. Ткаченко висвітлив досвід організації учнівської комплексної навчально-виробничої бригади Богданівської середньої школи, зокрема структуру її керівних органів, планування роботи, форми документації, норми виробітку, облік та оплату праці в бригаді. Розглянув також питання зв’язку між вивченням загальноосвітніх предметів і предметів виробничого навчання. Проаналізував досвід організації виховної роботи в бригаді. Монографію «Трудове виховання старшокласників» (1971) Іван Гурович написав на основі результатів практичної роботи, що була організована за такими трьома напрямами:

  • трудове виховання на уроках з основ природничих і математичних наук (фізика, хімія, біологія, математика) та основ сільськогосподарського виробництва;
  • трудове виховання в процесі продуктивної праці в сільськогосподарському виробництві (на базі виробничої бригади);
  • трудове виховання в позакласній роботі, зокрема в учнівських наукових товариствах «Знання та праця», «Юний дослідник». І.Г. Ткаченко та його колеги намагалися обгрунтувати шляхи вдосконалення трудового виховання старшокласників сільської школи.

Одним із них, на думку педагога, було вивчення багатьох тем з основ природничих і математичних наук (фізика, хімія, біологія, математика) і основ сільськогосподарського виробництва з допомогою проблемного і дослідницького методів навчання, що забезпечує досить високий науковий ефект не тільки в оволодінні методикою самостійного добування учнями знань з першоджерел, а й у теоретико-практичній діяльності учнів під час роботи в учнівських наукових товариствах, де вони у процесі виконання перспективних трудових завдань створювали матеріальні цінності для школи. Великого значення Іван Гурович надавав залученню старшокласників до безпосередньої праці в галузі сільськогосподарського виробництва, бо матеріальне виробництво має необхідні умови для всебічного розвитку особистості. Виробничі, трудові ситуації для старшокласників (оточення, техніка, зміст трудового завдання тощо) треба органічно поєднувати з суспільно-політичним вихованням.

Як методист Київського інституту вдосконалення кваліфікації учителів Іван Гурович прагнув донести до вчителів не тільки досвід свого педагогічного колективу, а й педагогів інших шкіл. Так, у праці «В світі прекрасного» (1965) він проаналізував цікавий досвід застосування технічних засобів на уроках у 1—3 класах вчителькою середньої школи № 117 м. Києва. Автор показав, що вміле використання різноманітних засобів у процесі навчання і в позакласній роботі пробуджує інтерес дітей до навчання, підвищує рівень знань, сприяє всебічному розвиткові особистості, «сприяє розвиткові мови, збагачує словниковий запас, привчає до логічного мислення, розширює світогляд, сприяє поєднанню навчання і виховання в єдиний процес». І.Г. Ткаченко працював над проблемою забезпечення дидактичних умов ефективності навчання в процесі пізнавальної діяльності учнів на уроці. Пріоритетними серед них вважав такі:

  • наукова організація праці на всіх етапах уроку;
  • поєднання проблемності в навчанні з науковою інформацією знань, створення оптимальних ситуацій для пошукової діяльності учнів;
  • диференціація навчання в процесі уроку відповідно до психологічних особливостей кожної особистості;
  • проектування всіх можливих варіантів діяльності кожного учня у проблемній ситуації;
  • аналіз навчального матеріалу з різних кутів зору: наукового, психологічного, логічного, дидактичного і виховного, добір вправ і задач, які найповніше розкривають тему й мету уроку.

Іван Гурович убачав науковий і виховний зміст уроку в тому, щоб виховувати любов до знань, розвивати постійне прагнення до їх поповнення і збагачення, щоб знання стали переконанням кожного учня. Для забезпечення практичного здійснення цієї мети педагог сформулював п’ять вимог до змісту уроків, які і сьогодні є основою діяльності Богданівської середньої школи. Вони передбачають:

  • єдність наукових і психологічних основ уроку на основі чуттєвого і логічного пізнання;
  • створення проблемних ситуацій на всіх етапах уроку, особливо на тому етапі, де вивчається новий матеріал; • використання наочності, яка має виконувати дві взаємопов’язані функції: з одного боку, пояснювати та ілюструвати певне поняття, закон, правило, закономірність тощо, а з другого — її форма і зміст мають викликати потребу в логічному абстрактному мисленні учнів;
  • диференціація в навчанні, яка спирається на індивідуальні особливості учня і водночас розвиває їх;
  • роль і значення домашнього завдання, яке своєрідно повторює увесь процес і зміст уроку.
    Як педагог-практик і вчений І. Г. Ткаченко постійно працював над удосконаленням системи трудового виховання. Основними принципами цієї системи були:
  • взаємозв’язок трудового виховання і загального, інтелектуального, естетичного та фізичного розвитку;
  • розкриття, виявлення, розвиток особистості у праці;
  • висока моральність праці, її суспільно корисна спрямованість і значущість;
  • поступове планомірне включення в продуктивну працю відповідно до віку і теоретичної підготовленості;
  • багатогранність видів праці;
  • творчий характер праці, посильність трудової діяльності, наукова організація праці.

Надзвичайно вдало була розроблена та організована позакласна робота учнів. У школі функціонувала система технічних гуртків, якою керувала рада учнівського товариства «Знання і праця». Ця рада функціонально відігравала роль наукового консультанта з конструювання моделей і приладів. А практично цей процес здійснювався так: учень самостійно або за порадою вчителя вибирав яку-небудь модель для власної роботи; секція технічної документації допомагала йому зробити технічне креслення моделі; разом із секцією матеріалознавства учень добирав матеріали, необхідні для виготовлення моделі; секція організації праці сприяла складанню графіка роботи, організації робочого місця тощо. Цікаво, що завдання давалися учням за принципом поступового ускладнення. Першим етапом було конструювання при виготовленні приладу за малюнком, за кресленням, за ескізом. На другому етапі учень мав застосувати технічну творчість спочатку за принциповою схемою разом з усним інструктажем, а потім за зразком із деяким удосконаленням. Творчим звітом членів учнівського наукового товариства були шкільні виставки технічної творчості.

Висновки. Аналіз освітньої діяльності і педагогічної спадщини І.Г. Ткаченка дає підстави для висновку, що Профільне навчання в старшій школі – один із найважливіших компонентів модернізації загальної середньої освіти, одна з найбільш життєздатних освітніх реформ. У цієї ідеї, мабуть, нема опонентів, адже практико – орієнтоване навчання постало на часі. Профілізація потрібна для забезпечення індивідуальних потреб школярів, які виявляють підвищений інтерес до окремих предметів, і для професійного самовизначення, до успішної соціалізації, полегшення адаптації до самостійного життя, подолання інфантилізму підлітків, виховання відповідальності за прийняття рішень.

Список використаних джерел

  1. Концепція профільного навчання у старшій школі [Електронний ресурс]. – Режим доступу https://ru.osvita.ua/legislation/Ser_osv/37784/.
  2. Калініченко Н.А. Сучасники В.О. Сухомлинського / Калініченко Н.А. Перебийніс Г.М. – Кіровоград : Народне слово, 1998. – 260 с.
  3. Максимчук О.В. Система трудового виховання в педагогічній спадщині І.Г.Ткаченка: Автореф. дис…. канд. пед. наук: 13.00.01: / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. В. Винниченка. – Кіровоград, 2002. – 27 с.
  4. Орел С. «Виховати людину, яка б уміла трудитися і головою, і руками, – колосально важлива річ…» // Дзеркало тижня. – 2009. – 21-27березня. – С. 6.
  5. Українська педагогіка в персоналіях: У 2 Т. / За ред. О.Сухомлинської. – Т.2. – К. : Либідь, 2005. – 550 с.
  6. Шевченко І. Іван Гурович Ткаченко в колі своїх учителів і послідовників// Рідна школа. – 2009. – №8-9. – С.6-10
  7. Досвід навчально-виховної роботи в авторській школі І.Г. Ткаченка — Богданівській середній школі № 1 // Пед. газ. 1999. № 2 (56).
  8. Берегівська Л.Д. Проблема трудового виховання учнів у спадщині І.Г. Ткаченка // Проблеми трудової і професійної підготовки: Наук.-метод, зб. / За заг. ред. В.В. Стешенка та М.Т. Малюти. Слов’янськ, 1999. Вип. 3.

Відомості про автора:
Комар Раїса Миколаївна, вчитель трудового навчання. Глодоська ЗШ І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, с. Глодоси Новоукраїнського району.

Comments

  1. Ірина Лукомська сказав:

    Абсолютно згодна з теорією профільного навчання як найважливіший компонент модернізації загальної середньої освіти. Дякую!

  2. Тетяна Барановська сказав:

    Дякую!Висвітлена актуальна проблема! Сьогодні для оновлення та модернізації системи освіти нашої держави дуже потрібне профільне навчання, яке орієнтувало б учнів на майбутню діяльність, яка користується попитом на ринку праці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *