Гончар А.М. ГУМАНІЗАЦІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ ТА ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ШКОЛІ

У статті розглядаються проблеми управлінської системи освіти,шляхи розвитку української школи та реформування  освітньої сфери  на основі систематичного вивчення попереднього педагогічного досвіду. Автор знайомить нас з парадигмою народної освіти І.Г.Ткаченка та втілення самодостатньої педагогічної системи.

Ключові слова:реформування, створення нової парадигми, оптимізувати,гуманізація,утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей.

The article deals with the problems of the management system of education, ways of development of the Ukrainian school and reforming of the educational sphere on the basis of systematic study of previous teaching experience. The author introduces us to the paradigm of public education I. G. Tkachenko and the embodiment of a self-sufficient pedagogical system.

Keywords:  кeforming, creating a new paradigm, optimization, humanization, affirmation of the priority of universal values

Постановка проблеми. Сучасна система освіти в Україні потребує значних змін. Реформування освітньої сфери зумовлює створення нової парадигми розвитку особистості як найвищої цінності суспільства,адже сьогоднішнє покоління виховане Інтернетом, не переймається  інтелігентністю, порядністю, зневажливо ставиться до культурних цінностей та не прагне до здорового способу життя. Щоб хоч якось зрушити з місця ці проблеми, як підтверджує вітчизняний і світовий досвід, треба оптимізувати процес виховання за допомогою гуманізації освіти, що має забезпечити утвердження пріоритету загальнолюдських цінностей у суспільстві. Гуманні норми є певним  культурним кодом, який визначає повсякденну поведінку і регулює взаємини людей, забезпечує раціональність і людяність їхнього способу життя, а отже життєздатність суспільства. Прискорення темпів життя, бурхливий розвиток засобів масових комунікацій зумовлює протиріччя між високогуманними особливостями та реальністю нашого повсякденного життя: дефіциту людяності, милосердя, співчуття, доброти.

Гуманні погляди та гармонійне поєднання  трудового, морального, інтелектуального, естетичного виховання асоціюються з ім`ям видатного педагога, талановитого керівника і організатора педагогічного колективу, кандидата педагогічних наук, заслуженого вчителя України Івана Гуровича Ткаченка. Спираючись на досягнення педагогічної і психологічної науки, узагальнюючи власний багатий досвід роботи в системі народної освіти, І.Г.Ткаченко на науковій основі розв’язував складні проблеми трудового навчання і виховання, соціалізації учнівської молоді, зробив значний внесок в розробку актуальних проблем управління школою, післядипломної освіти керівних педагогічних кадрів. Маючи енциклопедичні знання, організаторський талант, володіючи прогностичними і аналітичними уміннями, він створив власну оригінальну авторську модель управління сільською школою, яка забезпечувала органічний взаємозв’язок педагогічної науки і новаторської практики. Чи не варто сьогодні,нам, вчителям сучасності,спираючись на  багатогранний талант таких педагогів,створювати нові підходи для отримання освіти в ХХІ сторіччі? Адже вивчення педагогічної спадщини Івана Гуровича та втілення цих ідей в освітній процес розкриває нові можливості та шляхи для розуміння особистості сучасного учня, надихає створювати щось нове,відмінне від сьогоднішнього.

Виклад основного матеріалу. Теоретичні розробки І.Г.Ткаченка, як вчителя-гуманіста, людини працьовитої та інтелектуально обдарованої, присвячувались виявленню і впровадженню найбільш оптимального змісту навчального матеріалу і організаційних форм та методів засвоєння його учнями в галузі поєднання знань з основ наук і трудового навчання. Враховуючи індивідуальні, вікові особливості учнів, здійснювалася диференціація їхньої пізнавальної діяльності на уроці. У поглибленні знань для розширення сфери практичної діяльності І.Г. Ткаченко вбачав єдність трудового виховання і загального розвитку, зокрема інтелектуального, естетичного та фізичного через активну роботу на уроках, факультативних заняттях, у функціонуючих у школі учнівських наукових товариствах, гуртках, секціях. Варто приділяти значну увагу творчим працям І.Г. Ткаченка та використовувати досвід педагога в сучасній школі. Як і для чого, запитаєте ви? По-перше, самостійна навчальна діяльність учнів пов’язана з реальною працею. По-друге,навчання і праця учнів орієнтовані на реальний,соціально значущий кінцевий продукт. По-третє,педагог перестає бути посередником у передачі абстрактних знань, а є консультантом, тренером, наставником, який підтримує учнів у досягненні продуктивності індивідуальної освітньої й практичної діяльності;відбувається розширення освітнього простору, навчальна діяльність виходить за межі класу, учні здобувають нові знання.

Процес розвитку системи освіти сьогодні вимагає якості освітніх послуг,вміння користуватися ними в майбутньому,а це можливе тільки завдяки продуктивності навчання,де учень перестає бути учнем у повному розумінні цього слова, і вчитель, який вже не виступає у традиційній ролі оракула. Таке навчання орієнтує учня і вчителя на свободу творчості і самопізнання як основу організації всіх занять. На перший план виходять інтереси особистості, а не інтереси професії. Всі ці проблеми та питання ми досліджуємо,спираючись на безцінний досвід в працях Івана Гуровича.

І.Г. Ткаченко автор 9 книг, біля 200 статей у збірниках наукових праць, в педагогічних журналах та газетах. Загальний тираж книг педагога становить близько 150 тис. примірників. Він залишив по собі велику епістолярну спадщину. Сутність його самодостатньої педагогічної системи, зокрема, таких її складових, як наукові засади управління школою та трудове виховання учнівської молоді є актуальною й сьогодні. І.Г. Ткаченко зробив значний внесок в теорію і практику поєднання навчання з продуктивною працею, яка розглядалася ним як серцевина гармонійного розвитку особистості. Складниками самодостатньої педагогічної системи,створеної Ткаченком, є організація навчально-виховного процесу, трудове навчання і виховання учнівської молоді,актуальні проблеми функціонування та перспективи розвитку сільської школи,досвід управлінською діяльністю відомого педагога, його багатогранна робота з директорським корпусом області в рамках школи творчо працюючого директора при обласному інституті удосконалення вчителів; дослідження методичних підходів до викладання базових дисциплін, різних аспектів формування наукового світогляду учнів, діяльності учнівських наукових товариств, шкільних таборів праці і відпочинку, професійному становленню молодих вчителів тощо.

Головним завданням теоретичних засад управлінської діяльності загальноосвітньою школою було формування нового педагогічного мислення, розвиток творчої активності слухачів, удосконалення вміння освітлювати повсякденні явища навчально-виховного процесу світлом педагогічної теорії, моделювати перспективний досвід. Надаючи пріоритетного значення управлінській діяльності, формуванню дієздатного, творчого, цілеспрямованого педагогічного колективу, Ткаченко розробив систему організаційних і науково-методичних заходів, які враховували специфіку роботи адміністрації школи як з активом найдосвідченіших педагогів, так і молодих учителів у співдружності з науково-методичним активом школи. Ці заходи включали в себе: прогнозування розвитку школи на тривалу перспективу на основі глибокого педагогічного аналізу; створення науково обґрунтованої системи шкільного планування (від перспективного і річного плану роботи школи до чіткого тижневого планування і розробки детальних планів проведення кожного окремого заходу: семінару, конференції, засідання педагогічної ради, шкільної олімпіади, виставки, свята, місячника науки і техніки, предметного тижня); створення оптимальної динамічної системи науково-методичної роботи, спрямованої на постійне оновлення, розширення, збагачення теоретичних знань учителів з педагогіки і психології, удосконалення педагогічної майстерності, підвищення їх загальнокультурного рівня (науково-теоретичні, психолого-педагогічні семінари, семінари-практикуми, методичні об’єднання, творчі групи, проблемна лабораторія, конференції, педагогічні читання, диспути, самоосвітня діяльність, тощо). Проявлялася постійна турбота про професійне становлення молодих і малодосвідчених педагогів, проектування і розвиток їх педагогічної майстерності, надавалася компетентна допомога у створенні індивідуальної творчої лабораторії на основі діагностування, врахування наукових потенцій і реальних можливостей кожного вчителя, реалізації індивідуально-діяльнісного підходу; передбачалося широке залучення вчителів до науково-педагогічних досліджень, формування готовності до аналізу власного досвіду, осмислення власної практики крізь призму психолого-педагогічної науки і вміння моделювати, створювати власний досвід; творчу реалізацію ідей В.О. Сухомлинського; гуманізацію внутрішньо шкільного контролю, забезпечення його конструктивності й високої результативності; демократизацію шкільного управління, шляхом активізації діяльності колегіальних органів: ради, учнівського комітету, батьківського комітету; створення сприятливої атмосфери співдружності й співтворчості. Це є і вагомою рушійною силою системі освіти,адже  сучасний керівник має мати всі ці задатки.

Мету управлінської діяльності відомий педагог-науковець вбачав у системній роботі щодо формування учителя-дослідника. Три десятиліття тому він ставив питання про необхідність організації в школах з якісною навчально-матеріальною базою і кваліфікованими педагогічними кадрами, науково-практичних лабораторій на громадських засадах для проведення досліджень у сфері дидактики. Організатором і керівником такої лабораторії має бути директор школи,який дивитися вперед і бачить перспективи, приймає правильні рішення, правильно діє і обов’язково завершує справу успіхом, перемогою. Успішний директор встановлює високі внутрішні стандарти роботи. У нього великі очікування у відношенні до своїх підлеглих, учнів, батьків; він повідомляє про ці очікування людям в колективі та за межами своєї школи. [6, с. 7-8]. Сучасний керівник – це особистість, яка постійно працює над собою, над своїми професійними та особистими якостями. Тільки людина,яка має бажання,зможе створити новий вільний простір в системі освіти не тільки для дітей, а й для педагогічного колективу. В таких умовах і працюється легше,та й хочеться творити й створювати.

Нова освітня платформа передбачає всі ці проблеми управлінської системи,що стали поштовхом для прийняття реформаторських рішень,а подальший розвиток української школи неможливий без глибокого й систематичного вивчення попереднього досвіду, в тому числі нагромадженого українською радянською школою. Без опори на передовий педагогічний досвід не можна успішно здійснювати модернізаційні зміни

в національній системі освіти і виховання. Опора на передовий досвід є однією з важливих умов успішного керівництва цим процесом. Велике значення передового досвіду шкіл, учителів і для розвитку педагогічної науки, яка покликана відкривати об’єктивні закономірні зв’язки педагогічних явищ, а вони найяскравіше і найочевидніше проявляються в практиці передових. Тому розглядати Концепцію «Нової української школи» без узагальнення фактів попереднього досвіду просто неможливо. Завдяки новим функціям управлінської діяльності відбувається оновлення змісту навчання і виховання,впроваджуються нові освітні удосконалюються форми і методи навчання та виховання, трансформуються методи контролю знань і вмінь учнів, модернізуються зміст, форми і методу управління закладами і установами освіти, з’являються авторські моделі закладів освіти. [4, с. 69-71].

Справді ключовою фігурою в процесі пошуку української національної школи стає особистість її керівника. В цьому плані для нової генерації директорського корпусу не лише Кіровоградщини, але й держави в цілому надзвичайно цінним і повчальним може бути досвід кращих директорів, які очолювали знані не лише в Україні, але й за кордоном.

Директор школи має великі можливості впливати на життя і працю педагогічного колективу. Ефективність цього впливу визначається особистими переконаннями і принципами керівництва школою, які І.Г.Ткаченко формулює як результат багаторічної педагогічної діяльності таким чином:

– створення в школі атмосфери творчості, щоб кожна особистість загорілась своїм вогником неповторності в певному виді конкретної праці, практичної

діяльності;

– бути дослідником і цього складного мистецтва навчати інших, допомогти

кожному вчителю, щоб він сам у собі відкрив творця, художника;

– аналізуючи урок, не повчати учителя, а разом з ним створювати нові

варіанти уроків, перевіряти їх на практиці, шукати і знаходити найбільш

ефективні методи, допомагати педагогу виробити свій власний почерк;

– зважати на особливості характеру кожного вчителя, учня, батька, пам’ятати

завжди: повага плюс вимогливість дорівнюють гідності особистості з усіма

тонкощами і відтінками граней її характеру;

– спілкуватися з дітьми, батьками, громадськістю, бо без такого спілкування

немислима душевна щедрість і повнота духовного життя;

– бути дисциплінованим в праці і побуті. За будь-яких обставин дорожити

званням учителя, довір’ям народу [6, с. 15-16].

Висновки. Отже, що головне в характері директора, в чому воно полягає? Перш за все це велика душевна доброзичливість. І велика вимогливість, разом з тим. І це – взаємодоповнюючі компоненти. Інакше кажучи, доброзичливість, заснована на вимогливості і до себе, і до своїх колег, а вимогливість неможлива без доброзичливості.

Творчо та ефективно використовуючи новаторський досвід та ідеї педагогічної спадщини І.Г.Ткаченка відповідно до Концепції «Нова українська школа», можна вирішити багато проблем сучасної освіти.

Список використаних джерел

  1. Іванко А.Б. Вроджений вчитель / Іванко А.Б. // Освітянське слово. – 2004. – № 2 – С. 4-5.
  2. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В.Г. Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.
  3. Малихіна В. Управлінська підтримка інноваційної діяльності вчителя / Малихіна В. // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 4. – С. 69-71.
  4. Національна доктрина розвитку освіти // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – С. 12-24.
  5. Ткаченко І.Г. Яким бути педагогічному колективу середньої школи /Роздуми про керівництво школою/. Лекція для директорів районних /міських/ опорних шкіл на першому занятті ШППД 22 листопада 1971 року. Машинопис.

 Відомості про автора:
Гончар Аліна Михайлівна, вчитель української мови та літератури. Маловисківська загальноосвітня школа № 4 І-ІІІ ступенів, м. Мала Виска, Кіровоградська область.

 

 

Comments

  1. Кожне нове покоління директорів шкіл створює власну модель управління закладом, поєднуючи досягнення педагогічної науки та новаторської практики. Педагогічна спадщина І.Г.Ткаченка допоможе кожному молодому директору створити свою систему управління школою, враховуючи специфіку закладу і потенціал педагогічного та учнівського колективу.

  2. Валентина Гетманець сказав:

    Доброго дня, учасники науково- методичної інтернет-конференції!Стосовно цього питання хочу погодитись з автором статті. Гуманізація передбачає, що центром освіти стає Людина з її індивідуальними можливостями і здібностями, що призводить до необхідності створення умов, які дозволили б врахувати в освіті інтереси і особливості особистості.Значущою стає індивідуальна освітня траєкторія вчителя і здобувача освіти.І найважливішими освітніми результатами стають здатність до самоаналізу, самооцінки, рефлексії.Ідеї особистісного розвитку лягають в основу демократизації освіти. Сьогодні це досягається шляхом децентралізації управління освітою, наданням більш широких прав і свобод закладам освіти, забезпечуючи підвищення відкритості освітніх систем, права педагогів на свободу творчості.І.Г.Ткаченко по суті не є сучасником, але він працював на випередження, вмів прогнозувати. Його без перебільшення можна назвати педагогом нової формації. Він перебував в авангарді суспільних та освітніх перетворень, був умотивований, компетентний, виконував в освітньому процесі роль наставника, коуча, фасилітатора, тьютора. Володів навичками випереджального проектного менеджменту. Тобто, вже тоді закладав надійне підгрунтя для навчання впродовж життя.Дитиноцентризм, педагогіка партнерства, наскрізний процес виховання, що грунтується на цінностях, автономія шкіл – це простежується в практиці Ткаченка. І його досвід заслуговує на увагу і втілення сьогодні, в умовах реформування освіти.

  3. Баранова Світлана сказав:

    Удосконалення управлінської системи освіти і нині залишається актуальним питанням. Дійсно, оптимізація процесу виховання досягається за допомогою гуманізації освіти. Неабиякої уваги заслуговують принципи керівництва школою, які І.Г. Ткаченко сформулював в результаті багаторічної педагогічної діяльності. Цілком погоджуюся з автором в тому, що душевна доброзичливість та велика вимогливість мають бути головними рисами характеру керівника закладу.

  4. Людмила Сосновська сказав:

    У повсякденному житті, будучи вчителем і директором, І.Г. Ткаченко завжди вважав головним у своїй діяльності людяне ставлення до дітей і дорослих. Гуманне суспільство зможуть побудувати лише гуманні, добрі, мудрі люди, а виховати таких людей – тільки розумні вчителі, які не лише приймають ідеї гуманної педагогіки, а й володіють її інструментарієм.

  5. Аліно Михайлівно, дякую за цікавий і змістовний матеріал. Багато чого дізналась нового та корисного. Буду використовувати і в своїй педагогічній діяльності. Ви Молодець!

  6. Аліна Самченко сказав:

    У сучасному інформаційному світі директор школи повинен зосереджуватись на головному, концентрувати діяльність колективу на розв’язанні як поточних, так і перспективних актуальних завданнях Усе повинно бути просто, зрозуміло, доцільно, мати розумний зміст і відповідати потребам життя, слугувати загальній користі.
    Саме таким шляхом крокував,впродовж усього життя,Іван Гурович. Дякую за змістовну статтю.

  7. Оксана Лисенко сказав:

    Гуманізм в управлінні – це повсякденна турбота щодо організації праці підлеглих, вивчення її наслідків і їх оцінка, прагнення створити й підтримувати стабільний морально комфортний клімат у педагогічному й учнівському колективах. Реалізація принципу гуманізму неможлива без постійного морального й матеріального стимулювання колективу, створення умов для творчого розвитку кожного.
    Особисті переконання і принципи керівництва школою, які Іван Гурович Ткаченко формулює як результат багаторічної педагогічної діяльності, є актуальними й сьогодні.
    Стаття буде цікавою та корисною всім педагогам, адже кожен по суті є керівником в своїх міні-колективах – класах.

Залишити відповідь до Людмила Сосновська Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *