Гельбак А.М. ВІДОБРАЖЕННЯ ІДЕЙ І.Г. ТКАЧЕНКА В КОНЦЕПЦІЇ «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА»

У статті проведений порівняльний аналіз педагогічних ідей І. Ткаченка з концепцію «Нова українська школа». Виявлено, що багато аспектів, відображених в концепції перегукуються з педагогічними ідеями Ткаченка І.Г. Зокрема такі, як орієнтація на особистість учня, природовідповідність, взаємодія школи і сім’ї, професійне зростання педагога тощо.

Ключові слова: концепція, педагогічні ідеї, «Нова українська школа», виховання, освіта, дитиноцентризм.

In the article a comparative analysis of I. Tkachenka pedagogical ideas from the concept of “New Ukrainian School” was conducted. It has been discovered that many aspects reflected in the concept coincide with the pedagogical ideas of Tkachenka I.G. Specifically, such as the orientation towards the student’s personality, natural correspondence, the interaction between school and family, professional growth of the teacher, etc.

Key words: concept, pedagogical ideas, “New Ukrainian school”, education, childhood center.

 Постановка проблеми. Нова школа потребує нового вчителя, який зможе стати агентом змін. Реформою передбачено низку стимулів для особистого і професійного зростання, щоб залучити до професії найкращих. «Суспільство повинно зрозуміти, що через вчителя ми будуємо нову школу і нове ставлення до дітей», – наголошує Л. Гриневич.

Професійній ролі вчителя значну увагу приділяв видатний земляк Іван Гурович Ткаченко, активна освітня реформаторська діяльність якого привертає увагу науковців і педагогів-практиків як на його батьківщині, так і далеко за її межами. Серед їх числа варто виділити українських вчених Л. Д. Березівську, Н. І. Калініченко, А. Б. Іванко, А. А. Кендюхову тощо.

Орієнтуючись на останні освітні тенденції вважаємо за доцільне виявити актуальність ідей нашого видатного земляка, виходячи зі змісту Концепції «Нова українська школа».

Метою публікації є узагальнення та систематизація основних теоретичних положень педагогічної діяльності І. Г. Ткаченка та відображення їх у Концепції «Нова українська школа».

Виклад основного матеріалу. Формула нової школи складається з восьми ключових компонентів [2].

  1. Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві.
  2. Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.
  3. Наскрізний процес виховання, який формує цінності.
  4. Децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію.
  5. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.
  6. Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
  7. Нова структура школи, яка дозволяє добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.
  8. Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти.

Окремі компоненти перегукуються з ідеями Івана Ткаченка.

У Богданівській школі ним була створена система становлення вчителя-майстра, вчителя-дослідника у сприятливих умовах для його професійного вдосконалення, самоосвіти і саморозвитку. Йому був притаманний демократичний, партнерський стиль управління, увага і повага до кожного.

Центром діяльності директора була робота з педагогічним колективом, з кожним учителем зокрема. Іван Гурович наголошував, що робота з учителем – найважливіша ділянка роботи директора школи, бо саме через учителя втілюються ідеї і завдання по навчанню і вихованню дітей, саме учитель – безпосередній їх виконавець, і тому головним для директора школи є не очікування появи досвіду, а створення його [1].

Ткаченко всебічно розкрив роль і значення школи як об’єктивного фактора виховання особистості. Школа – це місце, де дитина повинна відчувати щастя, повноцінність свого духовного життя, радість праці і творчості. Концепція Нової школи пропонує нам сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.

Іван Гурович включив до числа активних педагогічних впливів на підростаюче покоління сім’ю і громадськість, школу для батьків, не забував про реальні трудові відносини дітей з виробництвом. У його педагогічній системі виховання особистості здійснюється через тріаду: школа-сім’я-громадськість, які органічно взаємопов’язані. Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками [3, c. 87].

Виокремимо визначальні складові системи трудового виховання, започаткованої І. Ткаченком: наукові засади діяльності учнівської виробничої бригади; чітка конкретизація змісту трудового виховання у процесі вивчення природничо-математичних наук, в організації позакласної роботи – гуртках, секціях, наукових товариствах; у процесі колективної та індивідуальної праці в умовах сільськогосподарського виробництва, в колективі раціоналізаторів-наставників; трудове виховання в сім’ї. В умовах переходу освіти України на компетентну платформу вона залишається актуальною та значимою [1].

Концепція «Нової школи» пропонує нам орієнтацію на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм. Нова українська школа буде працювати на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. У рамках цієї моделі школа максимально враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму. Освітню діяльність буде організовано з урахуванням навичок XXI століття відповідно до індивідуальних стилів, темпу, складності та навчальних траєкторій учнів: від комунікативних типів завдань (знайти спільну мову з друзями, учителями, однокласниками, батьками, незнайомими людьми) до творчих (креативно-інноваційних). У навчанні будуть враховані вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей. Для цього запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівнях початкової та базової загальної середньої освіти. Дітей навчатимуть справлятися зі стресом та напругою. Педагогічні задачі вирішуватимуться в атмосфері психологічного комфорту та підтримки [2].

І.Г. Ткаченку належить вагомий доробок з удосконалення дидактичних умов ефективності навчання. Спільно з колективом були чітко окреслені вимоги до уроків на основі наукової організації праці. З них ми виокремлюємо наступні [4, 5, 6]:

  • єдність наукових і психологічних домінант уроку на основі чуттєвого і логічного пізнання;
  • створення проблемних ситуацій на всіх етапах уроку, особливо при вивченні нового матеріалу;
  • організація дослідницької діяльності учнів;
  • застосування дидактичного принципу в навчанні має відповідати такій схемі процесу пізнання: конкретне (образ), абстрактне (загальне), суттєві ознаки образу (практичне); поняття, закон, правило, збагачене і перевірене практикою;
  • диференціація в навчанні з врахуванням індивідуальних особливостей учня, спрямована на його розвиток;
  • використання трьох видів самостійних робіт на уроці у такій послідовності – практичні, пізнавальні і творчі;
  • домашнє завдання має повторювати увесь процес і зміст уроку: вправи і задачі відповідно до рекомендованих зразків, завдання пошукового характеру, завдання по конструюванню і моделюванню.

Ще у 80-ті роки І.Г. Ткаченко сміливо долав стереотипи у навчанні, випробовував принципово нові дидактичні підходи до уроку, з елементами проблемного навчання, використовував диференціацію та індивідуальні завдання. «Працюючи над структурою уроку, добираючи види навчальних завдань, розміщуючи їх на логічних етапах уроку, – наголошує І.Г. Ткаченко, – учитель повинен пам’ятати, що чуттєве пізнання і абстрактне мислення єдині, їх спільною основою є практика». [4, с. 13].

Педагог-новатор розглядав урок як джерело наукової інформації, що містить повний обсяг знань, оволодіння якими формує науковий світогляд учнів і готує їх до трудової діяльності; як синтез «мислі учителя», продукт його всебічної підготовки з використанням першоджерел та поточної інформації.

В основу авторської концепції покладені такі закономірності: взаємозв’язок навчання, виховання і розвитку учня; єдність навчання і виховання; перехід навчання в самонавчання, а виховання у самовиховання.

Урок не тільки процес навчання, а й процес пізнання – утверджував власною творчою лабораторією І.Г. Ткаченко. Він збільшував кількість видів наукової інформації і майстерно використовував слово учителя, експеримент, лабораторні роботи, виробництво, поточну інформацію, кіно, радіо, телебачення. Забезпечував на уроці двосторонню діяльність учителя, який навчає, і учня, який вчиться; єдність теорії і практики у процесі реалізації навчальних завдань.

Іван Гурович збільшував обсяг самостійних робіт у навчальному процесі, особливо з предметів політехнічного циклу. У кожній самостійній роботі передбачав формування практичних умінь і навичок загального і конкретного характеру, які мали загальноосвітнє значення, зв’язок з трудовою підготовкою. Це практичні, пізнавальні, творчі завдання. Він підсилив міжпредметні зв’язки, шукав шлях активізації навчальної трудової діяльності учнів, спонукав учителів до самоосвітньої роботи. Особливу увагу педагог приділив розробці методики уроків формування вмінь і навичок (уроків тренувальних вправ), уроків-семінарів, контрольно-залікових уроків [1].

Учителі, які працювали під його наставництвом, використовували у навчально-виховному процесі на уроках фізики, хімії, біології, виробничого навчання демонстраційний експеримент, лабораторні і практичні роботи, спостереження учнів у процесі навчально-виробничої практики, проведення і наукове обґрунтування виробничих дослідів, розв’язування задач з виробничим змістом. «Практична участь учителів у проведенні експериментально-педагогічних досліджень, – стверджував він, – є одним з ефективних засобів забезпечення їхньої наукової ерудиції і вдосконалення педагогічної майстерності» [5].

Будучи «генератором» ідей, вміло і творчо керував шкільним колективом, створював умови для пошукової роботи вчителів, сприяв їх творчому зростанню. «Практична участь учителів у проведенні експериментально-педагогічних досліджень, – стверджував він, – є одним з ефективних засобів забезпечення їхньої наукової ерудиції і вдосконалення педагогічної майстерності» [4].

Ткаченко наголошує на ролі і місці керівника закладу у плеканні вчителя. «…тільки директор-дослідник може навчити і виховати вчителя-дослідника, тільки вчитель-дослідник може навчити своїх вихованців мистецтву самостійної роботи над першоджерелами наукової інформації» [5, с. 38-39]. Він плідно співпрацював з науковцями Кіровоградського педагогічного інституту, Української сільськогосподарської академії, науково-дослідних інститутів.

Висновки. Як бачимо, ще у 80-ті роки Ткаченко І. Г. сміливо долав стереотипи у навчанні, випробовував принципово нові дидактичні підходи до уроку, з елементами проблемного навчання, використовував диференціацію та індивідуальні завдання. Будучи «генератором» ідей, вміло і творчо керував шкільним колективом, створював умови для пошукової роботи вчителів, сприяв їх творчому зростанню.

Він, як умілий менеджер, вивчав можливості кожного вчителя, сприяв утвердженню його в професії, зростанню як вчителя-майстра. Саме тому зміст навчально-виховного процесу у Богданівській школі був завжди надзвичайно багатим, а його рівень – зразковим.

Список використаних джерел

  1. Калініченко Н.А. Василь Сухомлинський, Іван Ткаченко, Олександр Захаренко: концепти продуктивної педагогіки / Н.А. Калініченко. Наукове видання. – Кіровоград, «ІМЕКС-ЛТД», 2013. – 188 с.
  2. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи / редкол. – К. : МОН, 2016. – 38 с.
  3. Спогади про І.Г. Ткаченка / Укл. А.Б. Іванко. – Кіровоград: ПП «Поліграф-Терція», 2004. – 132 с.
  4. Ткаченко І.Г. Трудове виховання старшокласників / І.Г. Ткаченко. – К .: Рад. школа, 1971. – 144 с.
  5. Ткаченко І.Г. Богданівська середня школа імені В.І. Леніна / І.Г. Ткаченко. – К.: Рад. школа, 1975. – 276 с.
  6. Ткаченко І.Г.: навчання, пізнання, творчість / Районний методичний кабінет, м. Знам’янка, 1990. – 26 с.

Відомості про автора:
Гельбак Анжела Миколаївна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», м. Кропивницький.

 

Comments

  1. Людмила Кірішко сказав:

    В умовах реформування освіти творча спадщина І.Г.Ткаченка не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Сучасним керівникам закладів загальної середньої освіти варто ознайомитися із досвідом роботи педагога-новатора ХХ століття. Дякую за змістовний матеріал висвітлений у статті.

  2. Ганна Яковова сказав:

    Анжело Миколаївно, дякую за цікавий і змістовний матеріал! Принцип природовідповідності навчання зараз є дуже актуальним питанням й було цікаво поглянути на нього саме з цього боку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *