ШИЛО СВІТЛАНА ІВАНІВНА | ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ

Хмурівські читання - Практичні аспекти організації дистанційного навчання

Учитель фізики та математики
Іванівської загальноосвітньої філії
Комунального Закладу “Соколівське навчально-виховне обєднання”
“загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Позашкільний центр”
Соколівської сільської ради Кіровоградського

 

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ МАТЕМАТИКИ

Анотація. Шляхи розвитку та реалізації дистанційного навчання в умовах сучасної сільської малокомплектної школи. Проблема необхідності та важливі умови застосування елементів дистанційної освіти на фоні сучасних технологій та технічного оснащення. Рівень підготовки вчителів та засвоєння учнями необхідного матеріалу дистанційно.

Розвиток освітніх технологій, збільшення попиту на ринку праці фахівців технічних спеціальностей зобов′язує вчителів та учнів, які бажають досягти певних висот з тих чи інших предметів більше працювати, тому постає необхідність у впровадженні нових форм навчання. Говорячи про математику необхідно надати учневі грунтовних знань та вмінь, які він зможе використати у різних сферах діяльності, у повсякденному житті. Важливо в системі учитель – учень розвивати математичне мислення, уяву, інтуїцію, творчі здібності, вміння самостійно застосовувати набуті знання на практиці: у життєвих ситуаціях та у майбутній професії.

   У Проекті Нової української школи йдеться мова про використання інформаційно-комунікаційних технологій як засобу навчання – це і являється орієнтиром для сучасної освіти. Запровадження дистанційного навчання викликано необхідністю підготовки дітей до олімпіад, в період хвороби дитини чи для дітей, які потребують додаткового пояснення та інше.

    У третьому довіднику М. Мура дистанційна освіта постає як компонент глобальної культури людини, розкриває практику та теорію такого навчання: педагогічну складову, проектування, навчання, управління, запровадження за різних умов[5]. Зі статті А. Хуторського випливає, що дистанційне навчання адаптує форми занять та паперові засоби в телекомунікаційні, вирішує багато завдань у розвитку освіти, її творчої складової [13]:

  • стає активнішою роль учня, так як він сам обирає напрями, темпи та форми навчання;
  • це збільшує можливість отримання будь-якої інформації культурно-історичних досягнень, наукових скарбів та досягнень людства(за умови наявності телезв′язку);
  • можливість спілкування з фахівцями різного рівня незалежно від їх місцезнаходження;
  • комфортні умови для творчості та самовдосконалення учня;
  • збільшує можливість отримання інформації широкого наукового значення з використанням ефективних технологій та форм навчання;
  • підвищує дух суперництва з учнями з різних міст або й країн за допомогою участі в дистанційних проектах різних рівнів [13].

   На жаль, сільська школа і до сьогодні залишається на рівні значно нижчому (по оснащенню та матеріально-технічному забезпеченню) від будь-якої міської школи. Розвиток освіти для шкіл маленьких селищ все ще залишається просто пустими розмовами ні про що. Все ж дистанційне навчання де є хоч якийсь інтернет – вирішує багато проблем. Ефективно застосовувати для дітей, які хочуть більше знати та краще працювати, такий процес дає можливість поглибленого вивчення математики та підготовку до різних конкурсів, олімпіад тощо. Є діти, які на даний момент не можуть відвідувати школу (хвороба, погодні умови, переїзд тощо) – тут в пригоді стає такий собі «онлайн-учитель». Такі онлайн-уроки сприяють підготовці до нової теми, кращого засвоєння матеріалу, розбір незрозумілого, розширення наукового світогляду учня. Є інші ситуації більш життєвого характеру, наприклад, дитина хоче навчатися, а батьки не можуть або не мають можливості допомогти, навіть з домашнім завданням, тоді знову може стати в нагоді не ГДЗ, а вчитель, який поясне, допоможе розкласти все по поличках.

  К. Пасеріні та М. Грандер вважають, що технології дистанційного навчання або вільного, як його ще називають, знаходяться в постійному розвитку [14]. Звісно, що все залежить від рівня підготовленості закладу з боку розвитку ІКТ технологій та рівня компетентності та кваліфікації вчителів. Така модель навчання являється ефективною за певних умов і в різних ситуаціях. Найбільш уже, навіть, традиційною така модель стала для студентів і досягає значного поширення і вдосконалюється з кожним днем. Навіть найпростіші елементи дистанційного навчання є ефективними для малозабезпечених, малокомплектних сільських шкіл. Тому таке навчання має майбутнє для того, щоб ростити нових Корольових, Ломоносових, Кюрі.

Перелік використаних джерел:


1. Ю. М. Богачков, В. О. Царенко, П. С. Ухань, та І. В. Мушка, Організація середовища дистанційного навчання в середніх загальноосвітніх навчальних закладах. Київ, Україна: Педагогічна думка, 2012.
2. О. П. Пінчук та ін., Організація та функціонування мережі ресурсних центрів дистанційної освіти загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, Україна: Атіка, 2014.
3. В. Ковальчук, та Л. Левчук, “Особливості дистанційного навчання в США”, Молодий вчений, №5(45), c. 392-395, 2017. [Електронний ресурс]. Доступно http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/5/89.pdf. Дата звернення: Лип. 20, 2017
4. Т.Я. Вдовичин, та А. В. Яцишин, “Застосування технологій відкритої освіти для інформатизації навчального процесу”, Інформаційні технології в освіті: Збірник наукових праць. Випуск 16, с.134-140, 2013.
5. M. Moore, (Ed.). Handbook of distance education. Edition 3, Routledge, 2013.
6. В. Кухаренко та Н. Сиротенко, “Дистанційне навчання – педагогічна технологія 21 сторіччя”. Матеріали міжн. практ.конф. Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи, Херсон, Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання. Київ: НПУ ім. Драгоманова, Вип.4, с.11-15, 2001, друк.
7. П.В. Стефаненко, Теоретичні и методичні основи дистанційного навчання у вищі школі”, дис. д-ра пед. наук, Ін-т педагогіки та психології проф. освіти АПН Україны, ДонНТУ, Донецьк 2002.
8. О. Мусієнко, та О. Зелінська, “Дистанційне навчання у вищій школі: моделітехнології”,2013 [Електроннийресурс]. Доступно http://www.confcontact.com/20110929/tn_musien.php. Дата звернення: Лип. 19, 2017.
9. О. Корбут, “Дистанційне навчання: моделі, технології, перспективи”. [Електронний ресурс]. Доступно: http://confesp.fl.kpi.ua/ru/node/1123. Дата звернення: Лип. 20, 2017.
10. Положення про дистанційне навчання. Наказ М-ва освіти і науки України від 13.04.2013 № 466 із змінами. [Електронний ресурс]. Доступно: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13
11. І.П. Воротникова, та С.В. Якубов, Упровадження дистанційних технологій у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів. Київ, Україна: ун-т ім. Б. Грінченка, 2017.
12. Ю.М. Богачков, В.Ю. Биков, В.О. Красношапка, В.М. Кухаренко та Ю.Я. Пасіхов “Концепція проекту Дистанційне навчання школярів”. Інформаційні технології і засоби навчання. 5(13) Київ, 2009. [Електронний ресурс]. Доступно. https://docs.google.com/viewer?url=http://web.kpi.kharkov.ua/krio/wpcontent/uploads/sites/41/2013/04/Bogachkov.pdf. Дата звернення: Лип., 20, 2017.
13. А. В. Хуторской “Ключевые компетенции и образовательные стандарты” [Электронный ресурс]. Доступно: http://www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm. Дата обращения: Июль, 20, 2017.
14. K. Passerini, and M. J. Granger, “A developmental model for distance learning using the Internet”, Computers & Education, pp. 1-15, 2000.


(

Залишити відповідь