ПРИЙМАК ТАМАРА ФЕДОСІЇВНА | ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА – ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ

Хмурівські читання - Практичні аспекти організації дистанційного навчання
Учитель фізики і математики
Оситнязької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів –
філії КЗ “Великосеверинівська ЗШ І-ІІІ ступенів,
Позашкільний центр” Великосеверинівської сільської ради
Кіровоградського району Кіровоградської області

 

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА – ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ

У статті розглядаються вимоги до розробки та впровадження технології дистанційного навчання, розкриті можливості та недоліки даного виду навчання, аналізуються причини впровадження дистанційного навчання в наше повсякденне життя.

Освіта – одна із найважливіших сфер людської діяльності і визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, однією з яких є дистанційне навчання, що має свою, майже 200-річну історію (Дод.1,2).   

20 грудня 2000 року Постановою МОН України була прийнята Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. В концепції визначено, що «Дистанційна освіта – це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання» [1] (Дод. 3, 4). Головною метою дистанційної освіти є надання рівного доступу та рівних освітніх можливостей населенню у будь-яких районах країни за допомогою інформаційних і телекомунікаційних засобів, а також підвищення якісного рівня освіти за рахунок більш активного використання наукового й освітнього потенціалу провідних університетів, академій, інститутів, наукових центрів та інших освітніх установ [2]. (Дод. 4) Актуальність теми дистанційного навчання полягає в тому, що результати суспільного прогресу, раніше зосереджені в сфері технологій, сьогодні концентруються в інформаційній сфері. Дистанційна форма навчання дає можливість створення систем масового безперервного самонавчання, загального обміну інформацією, незалежно від часових і просторових поясів. Дистанційне навчання – форма навчання, що передбачає інші засоби, методи, організаційні форми навчання, іншу форму взаємодії викладача та здобувачів освіти, здобувачів освіти між собою. (Дод. 5,6). Разом з тим вона має той же компонентний склад: цілі, зумовлені соціальним замовленням для всіх форм навчання; зміст, багато в чому певний діючим програмам для конкретного типу навчального закладу, методи, організаційні форми, засоби навчання. Останні три компоненти в ДО обумовлені специфікою використовуваної технологічної основи (наприклад, тільки комп’ютерних телекомунікацій, комп’ютерних телекомунікацій в комплексі з друкованими засобами, компакт-дисками чи кейс-технологією). (Дод.7). При дистанційному навчанні забезпечується систематична і ефективна інтерактивність. Основні технології дистанційного навчання: кейс-технологія, телевізійно-супутникова технологія, мережеві технології. Найчастіше в процесі дистанційного навчання використовуються всі вищеназвані технології в різних пропорціях. (Дод.8,9)

Найбільш важливими компонентами дистанційного навчання є: створення практичних ситуацій під час навчального процесу, можливість проявити себе, самореалізуватися, чіткість організації навчального процесу, індивідуального підходу[2]. Взаємодія між суб’єктами навчання – режим роботи – синхронний (взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої всі учасники одночасно перебувають у веб-середовищі дистанційного навчання (чат, аудіо, відеоконференції, соціальні мережі тощо) та асинхронний (взаємодія між суб’єктами дистанційного навчання, під час якої учасники взаємодіють між собою із затримкою у часі, застосовуючи при цьому електронну пошту, форум, соціальні мережі тощо).

Одним із варіантів реалізації дистанційного навчання є навчання через ресурc SWAY. Програма доступна на всіх пристроях із кількома можливостями для входу.  Обмінюватися файлами та співпрацювати в програмі Sway дуже просто. Здобувачі освіти та вчителі зможуть переглянути результат роботи навіть без реєстрації та завантаження додаткових програм. Доступні настройки конфіденційності. Так як програма дозволяє вбудовувати інші ресурси і документи, то його легко можна використати для створення дистанційного курсу або принаймні розробити вивчення навчальної теми з елементами дистанційного навчання. Першою вставкою буде тема, мета і завдання. Після ознайомлення із темою, учасники повинні зареєструватися. Це можливо зробити вбудувавши форму або таблицю маючи відповідний код.

Одним з важливих аспектів навчання є мотивація. Визначальними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси та відповідальність. Найкраще мотивувати учнів через конкретне проблемне завдання, вирішення якого буде стимулювати їх впродовж проходження дистанційного курсу. Наприклад, розгадування кросворду, ребусу, завдання отримані через QR-коди та інше.

Основними формами роботи на платформі є: самостійна робота, навчальні заняття (лекції (текстові документи), уроки, практичні заняття (методичні рекомендації та завдання), консультації (телефонний зв’язок, онлайн-повідомлення), інтерактивні лабораторні заняття (відео дослідів)) , контрольні заходи (тематичний та підсумковий контроль (різнопланові тести). Отримання навчальних матеріалів, спілкування між суб’єктами дистанційного навчання під час навчальних занять, що проводяться дистанційно, забезпечується передачею відео, аудіо, графічної та текстової інформації у синхронному або асинхронному режимі. Практичне заняття, яке передбачає виконання практичних (контрольних) робіт, відбувається дистанційно в асинхронному режимі. Окремі практичні завдання можуть виконуватись у синхронному режимі, що визначається робочою програмою навчального предмета. Лабораторне заняття проводиться очно у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях або дистанційно з використанням відповідних віртуальних тренажерів і лабораторій. До інших видів навчальних занять при здійсненні навчального процесу можуть відноситись ділові ігри, виконання проектів у групах тощо. Ці види навчальних занять можуть проводитись очно або дистанційно у синхронному або асинхронному режимі, що визначається робочою програмою навчальної дисципліни.

На жаль у реалізації дистанційної освіти існують і труднощі:   через недосконалість  програми учителям точних предметів (математика, фізика, хімія), важко завантажувати тести для автоматичної перевірки з використанням спеціальних символів; є труднощі у реалізації практичної частини програмового матеріалу (лабораторні роботи, практичні роботи з фізики, хімії, біології). Тому необхідно розробити систему, яка б дозволила виконувати практичну частину якісно. Дистанційна освіта вимагає від здобувачів освіти високого рівня самостійності (якщо здобувачі освіти старшої школи більше володіють навичками самостійної роботи, то молодші здобувачі освіти потребують допомоги батьків у роботі на дистанційній платформі, систематичного контролю з боку вчителя та батьків). Забезпечення дистанційного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за умови створення певного системотехнічного забезпечення. (Дод.10) Системотехнічне забезпечення дистанційного навчання включає: апаратні засоби, що забезпечують розроблення і використання веб-ресурсів навчального призначення, управління навчальним процесом та необхідні види навчальної взаємодії між суб’єктами дистанційного навчання у синхронному і асинхронному режимах; інформаційно-комунікаційне забезпечення із пропускною здатністю каналів, що надає всім суб’єктам дистанційного навчання навчального закладу цілодобовий доступ до веб-ресурсів і веб-сервісів для реалізації навчального процесу у синхронному та асинхронному режимах; програмне забезпечення загального та спеціального призначення (у тому числі для осіб з особливими потребами), яке має бути ліцензійним або побудованим на програмних продуктах з відкритими кодами. (Дод.11)

Досвід роботи дозволяє говорити про випадки не об’єктивного оцінювання деяких робіт здобувачів освіти, внаслідок асинхронного виконання завдань. Також є проблема, пов’язана із засобом оцінювання знань, здобутих школярем; успішність здобувача освіти частіше оцінюється автоматично, з використанням різноманітних тестів і опитувань. Звідси виникає технологічна проблема: система дистанційної освіти  має бути побудована на такій програмній платформі, яка б забезпечила максимальну гнучкість і універсальність у представленні інформації. Мова йде про те, що різні предмети можуть вимагати різних способів представлення і наявності абсолютно різних систем тестувань. Наприклад, якщо для перевірки знань з історії досить тестів із варіантами відповідей, то для контролю успішності з мовних предметів можуть знадобитися, наприклад, диктанти, а для точних наук – механізми розпізнавання формул і зображень. (Дод.12)

Перелік використаних джерел:

  1. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. (затверджено Постановою МОН України В.Г.Кременем 20 грудня 2000р.)
  2. Полат Е. С. Петров А.Є. Дистанційне навчання: яким йому бути? /Педагогіка. – 1999. – № 7. -С. 29-34. 

Додатки

   

Залишити відповідь