КРИЧУН ЛЮДМИЛА ПЕТРІВНА | ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА СУЧАСНОГО ФІЛОЛОГА: МОДА ЧИ ВИМОГА ЧАСУ?

Хмурівські читання - Практичні аспекти організації дистанційного навчанняДекан факультету філології та журналістики
Центральноукраїнського  державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА СУЧАСНОГО ФІЛОЛОГА: МОДА ЧИ ВИМОГА ЧАСУ?

Анотація. У статті розглянуто проблему дистанційної освіти в Україні. Запропоновано коротку історичну довідку стосовно становлення дистанційної освіти в Україні, моделі й платформи та інструменти, за допомогою яких можна організовувати навчання студентів у закладі вищої освіти дистанційно.

Сучасне інформаційне суспільство вимагає від будь-якого фахівця не стільки широкого поля знань, скільки бажання розвиватися, удосконалюватися, розумітися на інноваціях і засобах їх отримання.

Мета публікації: дослідження особливостей, структури та моделей дистанційної освіти сучасного студента-філолога педагогічного закладу вищої освіти. Завдання: 1) дати коротку історичну довідку розвитку дистанційної освіти в Україні; 2) описати можливі моделі дистанційної освіти в українських закладах вищої освіти; 3) сформулювати власні підходи до організації такої форми освіти при підготовці філолога першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (за Національною Рамкою Кваліфікацій – сьомого рівня). Наукова гіпотеза нашої роботи: дистанційна освіта – дієвий і необхідний засіб навчання студента в умовах модернізованого інформаційного суспільства.

Дистанційне навчання виникло у 1840 році як спосіб спілкування через поштовий зв’язок між студентами в Англії. Пізніше воно переросло в заочну форму навчання і вперше запрацювало в Німеччині.

Україна активно запровадила таку форму навчання (заочну) для робітничої молоді, а про дистанційну освіту ми почали говорити близько 5-и років тому. Спочатку вона запроваджувалася як своєрідна форма заочного навчання, а згодом переросла в дистанційну. Одним із флагманів такої роботи є Сумський державний університет, у якому дистанційна освіта «успішно впроваджена у формі автоматизованого середовища розробки і застосовується з 2013 року»[2, с. 148].

Для дистанційної освіти необхідними є платформа й машина, на якій ця платформа розташовуватиметься. Іншими словами, це комп’ютер із відповідним програмним забезпеченням. Не секрет, що наразі не всі навчальні заклади України можуть з упевненістю заявити про належний комп’ютерний фонд свого закладу вищої освіти. Так, машини є, але програмне забезпечення на них дуже застаріле.

Утім Google дозволяє наразі розгорнути такий вид підготовки фахівців абсолютно безкоштовно. І тому ми маємо абсолютно всі можливості запровадити у закладах вищої освіти дистанційну підготовку.

У 2000 році Міністерство освіти та науки України затвердило Концепцію розвитку дистанційної освіти в Україні” [3], згідно з якою в країні має бути створена система освіти, що забезпечуватиме розширення кола споживачів освітніх послуг, реалізацію системи безперервної освіти “протягом усього життя” та індивідуалізацію навчання при масовості освіти.

Ми твердо переконані, що який би вид дистанційної освіти ми не розглядали, все ж ключовим моментом у ній залишається можливість негайно апробувати те, що ти опанував теоретично. Тобто дистанційна освіта перевертає традиційне навчання з голови на ноги: ми не просто засвоюємо певний обсяг знань – ми вчимося застосовувати їх на практиці. А нині це найголовніше. Адже наразі практично всі заклади вищої освіти України працюють за освітніми програмами, у яких чітко прописані компетентності майбутнього випускника вишу. Отже, тепер ідеться далеко не про обсяг знань цього випускника. Ми маємо сформувати стійкі навички й розуміння того, де і коли випускник вишу може застосувати набуті знання!

Тож дистанційна освіта має ряд переваг: 1) це “відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем і студентом за допомогою сучасних технологій та мультимедіа” [1]; 2) така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання [1]; 3) вона дає можливість отримувати в онлайн-режимі індивідуальні консультації й кваліфіковану допомогу; 4) завдяки їй студент отримує матеріал у комплекті, як-от: теоретичний блок, практична робота, завдання для самоконтролю; 5) за її допомогою можна швидко перевірити набуті знання й компетентності.

Для кого ж можна організовувати дистанційну освіту? Це, перш за все, студенти денної форми навчання, які з ряду об’єктивних причин змушені працювати. Додаткова робота не завжди випадає на другу половину дня, коли особа, що навчається, вільна. Інколи студентові доводиться маневрувати між навчанням і роботою. Якраз тоді, згідно з українським законодавством, студенту надається індивідуальний графік навчання, і дистанційне викладання того чи того навчального предмета стає для нього життєвою необхідністю.

До такої категорії студентів можна віднести також жінок із дітьми до трьох років, осіб, які паралельно здобувають декілька фахів, студентів, що навчаються за обміном за кордоном тощо. Звичайно, ми не можемо перевести весь процес навчання на дистанційні рейки, однак окремі навчальні дисципліни чи їх частини, а також предмети за вибором могли б “полегшити” долю такого студента.

Виникає запитання: як же організувати в сучасному українському педагогічному виші роботу студентів дистанційно?

Майже на всіх сайтах українських закладів вищої освіти функціонують платформи Вікі та Moodle, де викладаються електронні варіанти навчальних курсів. Якщо говорити про структуру таких курсів, то вона на обох платформах майже однакова і складається з таких компонентів: навчальна і робоча навчальна програми курсів; лекції, практичні/семінарські/лабораторні роботи; завдання для самоконтролю; зразки екзаменаційного білета й відповіді на нього; критерії оцінювання. Нам видається, що така структура фактично дублює можливий паперовий варіант методичного супроводу навчального курсу (до речі, такий паперовий супровід донедавна практикувався в багатьох вишах України), який, однак, не забезпечує ані студентові денної форми навчання, ані заочнику у повному обсязі змістове наповнення курсу, а тим більше ніяк не сприяє формуванню бодай якоїсь компетентності.

Для навчання дистанційно, безперчно, можуть бути застосовані й такі платформи, проте наразі більш прогресивною, на наш погляд, є все-таки платформа Google. Саме Google дає безліч можливостей розміщувати, демонструвати, експериментувати з навчальним матеріалом, обмінюватися інформацією з іншими студентами, обговорювати її у віртуальних класах, перевіряти й виставляти бали. Це далеко не всі можливості Google. Зупинемося на деяких із них.

Першою прекрасною можливістю дистанційного вивчення матеріалу може слугувати Classroom. Це віртуальний клас, у якому зібрані всі засоби для формування ключових  компетентностей студента. Там можемо розмістити у потоці календаризовані завдання з прикріпленими до них навчальними матеріалами, інфографікою, формами для оцінювання й таблицями для перегляду власних результатів. Такий Клас дає широкі можливості демонстрування відеолекцій, матеріалів із сайтів, з Диску тощо. Тобто фактично він (Клас) замінює конспекти лекцій, які викладаються очно, може слугувати своєрідним записником чи робочим зошитом, у якому виконуються практичні домашні завдання. На такій платформі викладач може розмістити коментарі, вести переписку зі студентом, додатково коментувати йому складні моменти теми і таке інше.

Ще одним цікавим інструментом, за допомогою якого студенти  можуть навчатися дистанційно, є Google-Сайт. Сторінки сайту повинні відповідати усім запитам сучасного студента. Це можуть бути, наприклад, такі сторінки: Теоретичний матеріал курсу; Практична робота; Матеріали для самоконтролю; Контрольний зріз знань; Довідка; Таблиці оцінювання; Листування тощо. До речі, на сайті можна розташувати зразки виконання робіт, до теоретичних матеріалів додати переходи на найновішу інформацію в інтернеті, картинки, діаграми, схеми, ментальні карти і таке інше. Це буде також своєрідний інтернет-посібник із навчального курсу.

Отже, дистанційна освіта наразі – серйозна альтернатива іншим формам організації освітнього процесу. Для її організації потрібен викладач, котрий прагне саморозвиватися й самовдосконалюватися, комп’ютер, а також студент, який знає, навіщо йому вчитися. Щоб увести бодай елементи дистанційної освіти у викладання навчальної дисципліни, слід провести серйозну попередню роботу: вивчити інструменти, за допомогою яких можна організувати навчання в такий спосіб, а також розробити матеріали (а це дуже об’ємна робота), які будуть виставлятися в інтернет для навчання. Також слід чітко продумати й організувати способи контролю виконання робіт студентами, які навчаються дистанційно.

Таким чином, проблема дистанційної освіти в Україні залишається не вивченою, а отже, має перспективи дослідження й опрацювання.

Бібліографія

  1. Дистанційна освіта в країнах світу Режим доступу: (http://www.osvita.org.ua/distance/world/)
  2. Зубань Ю., Лаврик Т., Іванець С. Інтегроване середовище розроблення дистанційних курсів на основі проектного підходу//Технічні науки та технології,  №4(6), 2016. –С.148-154 (С. 148)
  3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/00.html

Comments

  1. Дякую Людмилі Петрівнівні за цінний матеріал. Починаю працювати у Classroom, це зручно і дітям цікаво, опановуємо із школярами Google-Сайт.

    1. Дякую, Ларисо Леонідівно, за увагу до моєї праці. Я й правда, провчившись улітку на багатьох дистанційних курсах, виокремила для себе цікаву й багатовимірну платформу Classroom. Зізнаюся чесно: до кінця її ще не опанувала, зате розробила для своїх студентів, які працюють і не мають змоги відвідували лекції дистанційний лекційний курс з Морфології сучасної української літературної мови.

  2. Дякую Людмилі Петрівні за цінний матеріал. Починаю працювати у Classroom, це зручно і дітям цікаво, опановуємо із школярами Google-Сайт.

  3. Людмило Петрівно, повністю з вами згодна, що Classroom, додаток Google, допомагає організувати дистанційне навчання, а ще перевернуте та змішане. Два роки використання ресурсу у закладі сприяло системному вивченню української мови й літератури, зокрема візуалізації знань, їх розширенню й узагальненню, підготовці до уроків розвитку мовлення та контрольних.

  4. При організації дистанційного навчання Classroom має ряд переваг:
    – можливість використання користувачами , які мають обліковий заспис в Google;
    – безкоштовний;
    – велика кількість додатків, які допоможуть сформувати різноманітні завдання.

Залишити відповідь