ЖДАНОВА ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА | ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

вчитель української мови та літератури
комунальний заклад
«Миколаївське НВО «Миколаївська ЗШ І-ІІІ ст. – ДНЗ»
Кіровоградського району
Кіровоградської області

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ  МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завданнящодовиховання людей ізвисокимтворчимпотенціаломпостає не лише як актуальна проблема сучасноїпедагогічної науки та практики, але і як соціальнанеобхідність.

Життя доводить, що в складнихумовах, щопостійнозмінюються, найкращеорієнтується, приймаєрішення, працюєлюдинатворча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (новихідей, задумів, новихпідходів та рішень). Целюдина, „яка володієпевнимперелікомякостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістюмислення, вміннямбачити за межі того, щобачатьсучасники і бачилипопередники”.

У наш час спостерігаєтьсязростанняінтересу до процесутворчості. Якщо в деякихпсихічнихпроцесахлюдинідопомагаютьскладнімеханізми (комп’ютери, сканери, обчислюванімашини), то творчість не може бути формалізована і обмеженапевноюпрограмоюдій, не може бути механічною.

Пріоритетнимзавданнямнавчально-виховногопроцесу в сучаснійшколі є всебічнийрозвитокшколярів, зокрематворчихздібностейособистості.

У сучаснихумовахгуманізації й демократизаціїнавчальногопроцесу як ніколиактуальнідидактичнізаповідіВ.Сухомлинського. У книзі „ Сто порад учителю” він писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерністьнавчання і вихованняполягає в тому, щоброзкриватисили й можливостікожноїдитини, датиїйрадістьуспіху в розумовійпраці…” Вважаю, щозавданнявчителя – допомогтиучневізнайти себе в житті; пробудитичирозвинути в дитині те творчезернятко, яке є в кожному, бозакладене там природою.

Розвиватитворчіздібностіможнапо-різному. Окреміучні (обдаровані) переважносамостійнотренуютьсвої задатки, щоброзвинутиїх у здібності, і удосконалюютьсвоїздібності, щоб вони стали творчими. Але для розвиткутворчихздібностейбільшостішколярівважливою є саме роль учителя. Завдання педагога – управлятипроцесамитворчогопошуку, йдучивід простого до складного: створюватиситуації, щосприяютьтворчійактивності та спрямованості школяра, розвиватийогоуяву, асоціативнемислення, здатністьрозумітизакономірності, прагненняпостійновдосконалюватися, розв’язуватидедаліскладнішітворчізавдання.

І єдиним, на мою думку, найефективнішимзасобомдосягнення мети є інноваційнітехнологіїнавчання. Інноваційнийпідхідзабезпечуєпозитивнумотиваціюздобуттязнань, активнефункціонуванняінтелектуальних і вольових сфер, сприяєрозвиткутворчоїособистості.

Створенняситуаціїуспіху, сприятливих умов для повноцінноїдіяльностікожноїдитини – основна мета, щопокладена в основу інноваційнихтехнологійнавчання. Багато з них вартіувагисучасного педагога, якийпрагнедатиякіснийрівеньзнань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраціміжвчителем і учнем.

Саме тому я зупинилась на вирішеннінауково – методичноїпроблеми

” Інноваційнітехнологіїнавчання у розвиткутворчихздібностейучнів на уроках українськоїмови та літератури “. [1].

Часто у роботі вчителі – словесники надмірно захоплюються використанням якоїсь однієї педагогічної технології, не помічаючи її “мінусів”, не враховуючи індивідуальні особливості своїх учнів, їх готовність до роботи за певною технологією. Експеримент не приносить бажанихрезультатів, і вчительрозчаровується у всіхнововведеннях, продовжуєпрацювати за “старою системою”. Вважаю, щосучасномупедагоговінеобхідновибрати те “зерно”, щодастьзмогустворити свою міні-методику. А у творчоговчителя і учніпрагнутимуть до творчості.

У своїйпедагогічнійпрактиціапробовуюспосібінтеграціїокремихелементів таких сучаснихтехнологійнавчання :

  • Проектненавчання;
  • Інтерактивнатехнологія;
  • Особистіснозорієнтованенавчання.

Для того, щобтакаінтеграція принесла бажаний результат, намагаюсявникнути в методику кожної з освітніхтехнологій і використовувати на своїх уроках залежновід теми, мети виучуваногоматеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Незважаючи на розмаїттянововведень, основною формою організаціїнавчальноїдіяльностізалишається урок.  Яким же повинен він бути?  Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характернимиознакамиє :

  • підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманнихосвічених людей;
  • навчання не словом, а справою;
  • проведенняйого не для учнів, а разом з ними;
  • спрямовуваннядіяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;
  • забезпеченняповногозасвоєннянавчальногоматеріалу на уроці.

Самеуникненнюбагатьохнедоліків у підготовці до уроку допомагаєчіткевикористання методики тієїчиіншоїтехнології, суттєвоюособливістюякої є протиставленнядовільнихдійчіткому алгоритму, системілогічновмотивованихдій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

Постійнопоглиблююсвоїзнання, опрацьовуюдодатковулітературу, привчаю до цього і своїхучнів. Прагну донести до них такуаксіому – підручник не являєтьсяєдинимджереломзнань, тому вартовивчатирізні погляди на проблему ізпосібників, словників, довідників.[2].

Взявши за основу створенняпсихологічного комфорту та активнувзаємодію в процесінавчання, керуюся такими принципами:

головним є не предмет, якому я навчаю, а особистість, яку формую;

кожналюдиназнайдесвоємісце в житті, якщонавчитьсявсьому, щонеобхідно для реалізаціїїїпланів;

кожна думка, висловленаучнем, має право на існування й вартауваги.

Ідеалсучасногонавчання – особистістьізгнучкимрозумом, зішвидкоюреакцією на все нове, з ідеальнимикомунікативнимиздібностями. Тому вважаю, щотакіформироботи, як рольовіігри, вільне письмо, словеснемалювання, дослідницькадіяльність, захистпроектів, представленняпрезентаційсприяютьзагальномурозвиткуучнів, здатнихкомунікативновиправданокористуватисязасобамирідноїмови. [3].

На мою думку, видиуроків, які я впроваджую у своїйроботі, допомагаютьвідійтивід стандарту, підштовхнутиучня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя.

На таких уроках створюєтьсяситуаціядовіри та успіху,  і за таких обставиндитинарозкривається, можеповірити у своїможливості, реалізуватися як творчаособистість, сміливопродемонструватисвоїздібності.

І як результат: учень-випускник не тількиволодієзнаннями, уміннями та навичками з предмета, але й умієформулювативласну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю.  [4].

Ретельноготуюсь до кожного уроку, продумуючихідзаняття, добираючиефективніметоди та прийоми. Допомагають у цьомусучаснітехнології.

Так, новийматеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючививчення теми, ми з учнямиіндивідуально, в групахчифронтально  обговорюємо, аналізуємонавчальнийматеріал. Основніпоняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потімзасвоюємо шляхом неодноразовогоповторення, добираємоприклади.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Зимняя И. А. Педагогическая психология : учеб. для вузов / И. А. Зимняя. – [Изд. второе., доп., испр. и перераб.]. – М. : Логос, 2000. –384 с.
    2. Кравченко Г.Ю. Інноваційний процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: 36. наук. пр. / Харків, держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. – Харків, 2002. – Вип. 17.-с. 18-21.
  2. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивнітехнологіїнавчання :наук.метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко ; за ред. О. І. Пометун. – К. : А.С.К., 2004. – 192 с.

4.Суровцева Р. Ф. Проблема інноваційної діяльності в педагогічній теорії та практиці. Наука і освіта. – 2001.- № 6.- с. 116-120.