ВІДІБОРЕНКО ІННА ВОЛОДИМИРІВНА | МЕТОД УСНОЇ ІСТОРІЇ

вчитель історії та правознавства
Веселівський навчально-виховний комплекс
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад
Кіровоградської районної державної адміністрації
Кіровоградської області

МЕТОД УСНОЇ ІСТОРІЇ

Усна історія — новий науковий напрям в історії, що інтенсивно розвивається з другої половини XX ст. Розвиток усноісторичних досліджень в Україні має колосальну перспективу. Це пов’язано значною мірою з дуже строкатим і багатим на події соціальним досвідом наших співвітчизників у новітню добу. Водночас живі висловлювання людей показують дещо інший ракурс сприймання подій, аніж той, який конструюють історики чи пропонують політики. Пережите й переосмислене в ході усних розповідей індивідуальне минуле вказує на те, що світ насправді значно складніший і багатогранніший, а не спрощений, яким зазвичай його подає офіційна пропаганда.

Залучення до усного інтерв’ювання учнів виховує терпимість і толерантність у молодшого покоління. Це допомагає встановленню зв’язків між генераціями і якщо не передачі, то принаймні пізнанню досвіду старших людей.

Усна історія – дослідницька стратегія, яка вживає метод інтерв’ю для отримання усних свідчень стосовно подій, в минулому маючих історичну значимість. Усна історія зосереджується на зборі  та аналізі усних розповідей свідків подій, не беручи до уваги минулі політичні  і історичні події, а лише повсякденне життя, тим самим створюючи історію суспільства. Така перспектива виконує функцію соціальної терапії. Пошук забутих або витіснених фрагментів історії, є соціальним процесом, що підтримує демократію посттоталітарних суспільств. Цей метод може бути  використаний для роботи  в питаннях боротьби з расизмом, ксенофобією і різними формами дискримінації, а також підтримання порозуміння між поколіннями. Вивчення історії локальних суспільств має важливе значення для  демократичних процесів, бо це основа для побудови місцевої самобутності та її збереження в майбутньому, як і включення маргінальних або забутих голосів, що є необхідним для нормального функціонування демократії.

Типи інтерв’ю:

Наративне інтерв’ю (narrative — оповідь, розповідь) — вільне інтерв’ю, яке має вигляд розповіді про своє життя без втручання інтерв’юера, котрий задає лише загальну спрямованість оповіді, що очікується. Передбачається, що під час вільного викладу в пам’яті оповідача асоціативно випливають у першу чергу ті епізоди і моменти, котрі мають найбільшу суб’єктивну цінність, що дає змогу виявити смислотворчі моменти конструювання його біографічної оповіді.

Напівструктуроване інтерв’ю — інтерв’ю, яке складається з тематичних блоків і містить перелік обов’язкових аспектів, стосовно яких необхідно отримати інформацію.

Біографічне інтерв’ю є різновидом напівструктурованого інтерв’ю, де тематичні блоки відповідають послідовності життєвих циклів індивіда: «дитинство», «школа», «одруження», «робота» тощо.

Лейтмотивне інтерв’ю — різновид напівструктурованого інтерв’ю, орієнтує розмову на вивчення одного й того самого аспекту життєдіяльності особистості впродовж її життєвого шляху.

Фокусоване інтерв’ю є різновидом напівструктурованого інтерв’ю, зосереджує увагу на одній життєвій ситуації з метою якомога більше довідатися в інформанта про певний період його життя.

Діалогове інтерв’ю, або вільна бесіда — інтерв’ю проводиться у формі рівноправного діалогу «дослідник — інформант», під час якого обидва вільно висловлюють свої думки стосовно досліджуваної теми.

Різні усноісторичні проекти можуть охопити широкі цільові аудиторії і в оптимальний спосіб донести важливі для нас ідеї усіх суспільного порозуміння, прийняття інакшості, примирення з минулим, толерантності, свідомого активного громадянства. Найголовніше при плануванні інтерв’ю гарно попрацювати з методикою та виробити такі прийоми і методи, аби заохотити респондента розповісти щось неймовірне. Наразі існує чимало білих плям в історії та щораз менше живих свідків залишається серед нас. А їх історичний досвід – то наша спадщина.

Список використаної літератури:

  1. Кісь О. Усна історія: становлення, проблематика, методологічні засади // Україна модерна. — — № 11
  2. Склокін В., Реброва І. Усна історія в Україні: заповнення «білих плям» чи методологічний переворот? // Схід/Захід: Іст.-культ. зб. / Схід. ін-т українознавства ім. Ковальських та ін. — Вип. 11—12: Спец. вид.: Усна історія в сучасних соціально-гуманітарних студіях: теорія і практика досліджень. — Х., 2008.
  3. Пастушенко Т. Метод усної історії та усноісторичні дослідження в Україні // Історія України. – 2010.– №16/17. –С.10–15.

Comments

  1. Цікава стаття. Дякую, панно Інно,(як у Павла Тичини). Окремі із запропонованих видів інтерв”ю часто використовую на уроках української літератури.