ТАРАН НАТАЛІЯ ОЛЕКСІЇВНА | СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Учитель української мови та літератури
КЗ «Долинська ЗШ І-ІІІ ступенів №4
Долинської районної ради
Кіровоградської області

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета вивчення української літератури в школі – формування компетентного читача, підвищення загальної освіченості молодого громадянина України, досягнення належного рівня сформованості вміння прилучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей культури, розширення культурно-пізнавальних інтересів школярів.

Унікальність шкільного предмета «українська література» в тому, що на уроках можна висловлювати власну думку, іноді таку, яка суперечить загальноприйнятим, дискутувати, моделювати ситуацію, фантазувати, в окремих ситуаціях навіть сперечатися з учителем. Чи можливе таке хоча б на одному з уроків у сучасній школі?

Не секрет, що трапляються випадки, коли молода людина зовсім не хоче брати до рук книгу після так званого шкільного «вивчення» літератури: безбарвного розкладання твору на образи, визначення теми, ідеї, художніх засобів тощо. Література як навчальний предмет несе в собі безліч виховних і пізнавальних можливостей, але далеко не кожному учителю вдається застосувати технології, методи і прийоми, щоб твір не втрачав своєї краси й загадковості, а навпаки поставав цілісним витвором мистецтва, який несе в собі ту чи іншу гуманістичну ідею.

Це завдання неможливо реалізувати, використовуючи лише репродуктивні методи навчання, тому що сучасне життя вимагає не споглядальності й пасивного сприйняття інформації, а миттєвої реакції на почуте, побачене, прочитане. Щоб «збагатити духовний світ молодої людини, сформувати сильний характер, спрямувати морально-етичний потенціал» [1; с. 7], кожен творчий учитель шукає власної дороги до душі й розуму вихованця.     На сьогоднішній день я переконана в тому, що проблемно-пошукові технології навчання дають змогу вчителю літератури проводити заняття цікаво, нешаблонно, дозволяють активізувати діяльність учнів, не впадаючи при цьому в пасивне споглядання чи розважальність.

Близькою до мого розуміння реалізації завдань сучасної літературної освіти є концепція викладання української літератури на засадах Г.Л. Токмань. Автор концепції вважає, що «навчальний процес є ефективнішим, якщо викладання ведеться на засадах діалогізму і проблемності; проводяться дослідження на межі з психологією і філософією; створюються ситуації індивідуального вибору при аналізі твору; вводяться такі навчальні технології, як інтерактивна, евристика, суґестопедія, продуктивне, концентроване навчання, модульно-розвиваюча система; застосовуються елементи літературознавчих методів» [2].

Досягти поставленої мети допоможе впровадження таких типів занять, як проблемні семінари, історичні дослідження, літературні дискусії; реалізація системи завдань та творів, працюючи над якими, учень вступає в особистісний діалог з художнім текстом.

Саме поєднання традиційних методів викладання літератури з інноваційними, пошукова та творча діяльність учителя, спрямована на пошуки нестандартних рішень, створюють найкращі умови для розвитку особистості учня, полегшують процес засвоєння знань, виводять його на якісно новий рівень. Роль учителя я вбачаю не тільки в тому, щоб дати дитині певну суму знань, а й у тому, щоб навчити критично аналізувати й осмислювати прочитаний твір з точки зору власного емоційного досвіду, дати ключ до пошуків істини, прищепити бажання поповнювати свої знання протягом усього життя.

Що ж таке педагогічна технологія? Термін «технологія» походить від двох грецьких слів: techne – мистецтво, майстерність, та logiya – наука. Отже, технологія – наука про майстерність. Слово «інновація» українською мовою перекладається як «нововведення». Учитель бере на себе велику відповідальність і сміливість, обираючи для впровадження будь-яку нову технологію. Адже головне – результат, а не данина моді, нововведення ради нововведення.

Останнім часом усе більшої популярності набувають освітні технології навчання з використанням можливостей Інтернету. Однією з таких технологій є технологія web-квесту. Web-квест – це спеціальним чином організований вид дослідницької діяльності, для виконання якої учні здійснюють пошук інформації в мережі Інтернет за вказаними адресами. Вони створюються для того, щоб учні вчилися використовувати отриману інформацію з практичною метою, набували й удосконалювали навички самостійної пошукової й дослідницької роботи.

Аналіз досвіду роботи свідчить, що рушійною силою процесу навчання є інтерес учнів до предмета. Розвивати його покликані системи інтерактивних, особистісно зорієнтованих, проблемно-пошукових педагогічних технологій, серед яких – метод проектів, в основу якого покладено співробітництво й продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв’язання проблем. Сьогодні слово «проект» надто модне. Але важливо, щоб проект так і не залишився проектом. Проектна діяльність вимагає часу, зусиль і ґрунтовної підготовчої роботи, скоординованості на всіх етапах роботи.

У викладанні літератури , безумовно, одними з основних залишаються інтерактивні методи навчання, інструмент, що дозволяє значно урізноманітнювати набір методів і прийомів роботи з дітьми, по-новому підходити до організації щоденної освітньої діяльності, при яких кожна дитина відчуває себе успішною, інтелектуально спроможною. Кредо інтерактивних методів навчання залишається незмінним і актуальним: «…коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок; коли я передаю знання іншим, я самовдосконалююсь». Тому за даними досліджень українських психологів, найбільше інформації засвоюється старшокласниками саме тієї, яка обговорювалася з іншими, та тієї, з якою учень поділився з іншими [5].

Серед тих, що дають бажаний результат, можна назвати «Фішбоун» («риб’ячий скелет» або «риба»). На верхніх кісточках записуються причини, а на нижніх – наслідки, на верхніх – факти, а на нижніх – їх оцінка, у голові – тема, а у хвості – висновок. Інсерт – прийом маркування, коли учень значками позначає те, що йому невідоме або що викликало подив, про що хотілося б дізнатися детальніше. РАФТ – роль – адресат – форма – тема. Цікавим видом спілкування з героєм твору є написання йому листа. Робота в групах дає можливість задавати один одному запитання, отримувати вичерпну відповідь, підтримати один одного й оцінити старання один одного. Кейс-метод – це обговорення ситуацій, побудованих на реальних подіях, що вимагає від учнів проведення аналізу й прийняття рішень. Метод «гронування» за допомогою кластерів дає можливість встановити причинно-наслідкові зв’язки, узагальнити  величезні об’єми інформації. Кола Вена допомагають співставити твори, героїв, події, визначити між ними спільне й відмінне.

Сучасні програми з літератури рекомендують, крім твору-роздуму, вчити учнів писати есе, яке за своїм наповненням нагадує гамбургер: верхня й нижня частини – теза і висновок, середина – смачне наповнення (аргументи, спростування, приклади). «Ажурна пилка», «Шість капелюшків», «Банани, «Мікрофон» – це ті прийоми, які урізноманітнюють діяльність на уроці і «працюють» на досягнення мети вчителя.

Упровадження сучасних технологій – складна щоденна робота, яка потребує інтелектуального напруження, часу на підготовку вчителя і учнів. Але все це компенсується неформальністю висновків, творчим підходом, незапрограмованими результатами. У вчителя завжди залишається можливість для імпровізації, тому що літературний твір, вступаючи в діалог з часом, може відкриватися новими гранями, одні проблеми втрачають свою актуальність, інші виходять на перший план – і цей діалог є нескінченним.

Тож творімо разом, учімося відрізняти справжнє й несправжнє, любімо й відкриваймо, бо наша література того варта.

Список використаних джерел

  1. Програма. «Українська література» 5-9 кл.». Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ірпінь: Перун, 2015 (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства від 07.06.2017 №804).
  2. Токмань Г.Л. Методологічні засади екзистенціально-діалогічного викладання словесності/ Г.Л. Токмань// Українська мова і література в школі. – 2004. – №1.- С. 43- 48.
  3. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004.
  4. Новітні технології навчання учнів на уроках української мови та літератури [Електронний ресурс] – Режим доступу https://www.slideshare.net/ltymnevaLA/ss-28575562

Comments