ПРИБЛУДА ОЛЬГА ІВАНІВНА | ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Учитель математики
Клинцівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів –
філія комунального закладу
«Бережинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
Кіровоградської районної ради
Кіровоградської області

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Збільшення розумового навантаження на уроках математики вимагає пошуку  ефективних методів навчання і таких методичних прийомів, які б активізували школярів, стимулювали їх до самостійного оволодіння знаннями. Тому доречним буде використання на кожному етапі уроку диференційованого підходу до навчання.

На уроках математики розв’язуються три основні завдання: засвоєння нових знань, закріплення нового матеріалу і формування в учнів навичок використання здобутих знань. Розв’язуючи ці завдання, не завжди вдається забезпечити високий рівень активності учнів.

Під час вивчення нового матеріалу можна  використати колективну форму роботи, яку потрібно організувати так, що вивчення нового відбувається в процесі активного обговорення тих чи інших питань, розв’язання яких здійснюється спільними зусиллями учнів під керівництвом вчителя. Необхідно активізувати пізнавальну діяльність учнів шляхом створення проблемних ситуацій, підведення учнів до самостійних узагальнень, висновків. Атмосфера колективного пошуку й обдумування розв’язування спільного для всіх навчального завдання зацікавлює учнів, зменшує кількість байдужих. Тут можна використати такі інтерактивні форми навчання, як метод групового дослідження, навчаючись учу, які забезпечують співнавчання, взаємонавчання.  На уроці необхідно створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Використовуючи колективні способи організації пізнавальної діяльності учнів, потрібно формувати у школярів відповідальність за доручену справу.[3,c.2].

Доречною та мудрою є порада В.О. Сухомлинського про те, що у центрі уваги вчителя на уроці має бути не тільки предмет викладу, але й учні: їхні сприймання, мислення, увага, активність розумової праці. Тому на кожному уроці учневі треба більше довіряти, його слід більше поважати, як особистість.

Для того, щоб навчання учнів  було успішним, необхідне оволодіння кожним учнем вміннями самостійної пізнавальної діяльності: вміння працювати з підручником, брати участь в обговоренні проблем, уміння користуватися картками-інструкціями.

В епіцентрі організації навчання стоять такі завдання, методи і форми роботи, що забезпечують розвиток особистості у таких важливих аспектах:

  • Утвердження цілеспрямованого інтересу учнів до навчального матеріалу;
  • Формування самостійності школярів у пошуку шляхів розв’язування навчальних завдань;
  • Вироблення навичок самостійно планувати свою роботу, реально оцінювати здобуті результати і виправляти допущенні помилки.

Учитель математики повинен створити на уроці об’єктивні умови для нагромадження кожним школярем власного особистісного досвіду. Щодо безпосереднього впливу вчителя на учня, то тут вирішальне значення має стимулювання, активізація, підтримка навчально-пізнавальної діяльності учня.

Диференціація навчання відіграє велику роль в процесі вироблення навичок учнями. Необхідність враховувати індивідуальні особливості дитини в процесі навчання очевидна, оскільки учні за різними показниками відрізняються один від одного. Завдання вчителя – «не втратити» жодної дитини, дати кожній дитині розвити в собі все краще, що закладено природою. Отримувати задоволення від математики учень може лише за умови, якщо індивідуалізація та диференціація доступні йому в тій мірі, в якій він бажає. Індивідуальний підхід – це однакове ставлення як до обдарованих дітей, у яких треба вкласти максимум знань, розвинути уміння мислити, «виростити» у них крила, так і до «слабких» учнів, яким треба дати обов’язковий рівень знань.[6,c.3].

Для досягнення навчально-виховного успіху, необхідно втілити такі обов’язкові складові роботи:

  • Виявити реальні інтереси учнів, зробити добір посильних для виконання завдань та організацію опрацювання навчального матеріалу;
  • Пропонувати учням на вибір різні види навчальних завдань і форм роботи, заохочуючи самостійність у досягненні наміченого;
  • Надавати індивідуальну допомогу учням у самостійному плануванні діяльності;
  • Навчати співпраці у груповій, колективній роботі (само організованості, взаємодопомоги, взаємоконтролю, толерантності стосунків, уміння обговорювати непорозуміння чи конфлікти і самостійно шукати шляхи їх подолання).

Індивідуальна робота з учнями надає можливість розкритися кожній дитині. Так, для сильних учнів можна запропонувати  наперед вивчити нову тему, а потім розповісти її класу, придумати задачу практичного напрямку, розв’язати її, оформити.  Є учні, для яких будь-яка задача викликає страх. Щоб допомогти побороти такий страх, його можна викликати до дошки разом із товаришем, який більш упевнений в своїх знаннях. У такому випадку розв’язання з’являється в результаті співпраці.

Для підвищення пізнавальної активності використовується взаємоперевірка  учнями письмових домашніх робіт, математичних диктантів, робота в парах для перевірки теоретичних питань, тестова перевірка знань, фронтальне опитування, в якому учні визначають, які твердження правильні, які – ні, дискутують, обговорюють. Для досягнення цієї ж мети  пропонуються учням завдання, в яких потрібно закінчити розв’язання, або знайти допущену помилку.

Одним із способів удосконалення організації викладання математики є використання циклів задач. Цикли починаються із задач, що пропонуються для розв’язування  з урахуванням рівня знань і можливостей кожного. Покращується динаміка математичного розвитку класу в цілому: виникає змога слабших учнів вивести на рівень, який дозволяє розв’язувати змістовніші задачі, а сильних – стимулювати  до самостійного творчого пошуку. Використання циклів задач супроводжується проявом активності учнів. Виникає прагнення учня показати, що він знає матеріал, йому обов’язково хочеться відповісти. Намагатися дати змогу висловитися кожному учневі: діти розповідають матеріал один одному, або навчають один одного.

Готуючись до уроку, необхідно знаходити історичні факти та відомості, що доповнюють зміст підручника, розкривати походження певних математичних понять  і термінів. Заохочувати учнів до самостійної роботи, з додатковою літературою, пошуку цікавих фактів з історії математики, написання рефератів з історії теми, що вивчається. Обізнаність учнів з історичними фактами, розширює кругозір учнів, підвищує їхню загальну культуру, поглиблює розуміння матеріалу, що вивчається.[5,c.29].

Необхідною умовою розвитку індивідуальних творчих здібностей і навчально-пізнавальної активності учнів на уроках математики є збагачення їх яскравими враженнями через  безпосередню участь у різноманітних конкурсах, змаганнях. Щоб процес вивчення математики приносив більше позитивних емоцій необхідно проводити нетрадиційні уроки (казки, подорожі, конкурси). У процесі гри в дитини виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивати уміння, прагнути до знань. Щоб зацікавити учнів розв’язуванням вправ, можна зашифрувати дати подій, наприклад дати життя визначних математиків, з біографіями яких знайомляться учні на уроці, у вигляді розв’язків прикладів, рівнянь, нерівностей. Можна запропонувати учням відгадати задумане вчителем слово або прочитати вислів про математику, розв’язавши низку вправ і  виписавши послідовно букви, або слова, що відповідають правильним розв’язкам. Керовані самостійні роботи значною мірою підвищують інтерес учнів до навчальної діяльності. Такі роботи не лише сприяють формуванню навичок самоконтролю і самооцінки, але й стимулюють пізнавальну діяльність школярів, і в результаті забезпечують якісне закріплення практичних умінь.[2,c.11].

Велику роль для зацікавленості учнів в вивченні математики відіграють тижні математики, позакласні заходи з математики. Вони сприяють вихованню учнів, розширюють і поглиблюють  здобуті на уроках знання, показують шляхи їх використання на практиці. Предметні тижні викликають в учнівському колективі інтерес до математики, збуджують прагнення знати більше, розуміти глибше. У процесі підготовки виховується дисциплінованість, почуття колективізму, обов’язку, відповідальності за доручену справу.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Про концепцію державного стандарту загальної середньої освіти та проект базового навчального плану загальноосвітньої школи// Інформаційний збірник МО України, №17/18, 1996.
  2. Концепція математичної освіти 12-річної школи //Журнал “Математика в школі” №2, 2002.
  3. Я.С.БродськийО.Л.Павлов “Стандартизація шкільної освіти”// Газета “Математика”, №9, 2003.
  4. З.Слєпкаль “Ще раз пор диференціацію навчання математики і роль освітнього стандарту //Журнал “Математика в школі”, №2, 2002р.
  5. Освітні технології. Редакція О.М. Пєхоти// Київ “А.С.КЛ 2002.
  6. Черних Л.В. “Диференційований підхід у навчанні математики”. Газета “Математика” №12, 2003.

Comments

  1. Шановна Ольга Іванівно, Ваша стаття заслуговує на увагу. Цінним є матеріал, де Ви описуєте про різні форми роботи роботи з дітьми. Справді, такі форми “оживлюють” урок, роблять його набагато цікавішим. Натхнення в роботі та успіхів Вам!

  2. Ольга Іванівна, дуже цікаво описано особливості організації співнавчання, взаємонавчання, які Ви використовуєте на уроках математики. Корисна інформація щодо використання інтерактивних технологій. Бажаю отримувати задоволення від роботи!

  3. Ваш досвід змістовний ,буде корисним всім вчителям. Дуже насичений і цікавий матеріал,велика кількість цікавих ефективних форм роботи з учнями та методичних прийомів що викликають інтерес до математики.Дякую.Бажаю успіхів.

  4. Дуже дякую за цікаву статтю. Цей метод доречно використовувати на всіх уроках, адже такий підхід до дитини і сприяє формуванню життєвих компетентностей