ПОРВАС ВІТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА | ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Учитель історії
Марфівська філія І-ІІ ступенів
Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс
«Долинська гімназія – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3
Долинської районної ради»

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Інноваційне навчання – це новий ступінь у процесі навчання, новий погляд на навчальний процес, коли переосмислюються стосунки вчителя й учня, коли основною метою навчання стає особистісно-діяльнісний підхід кожного учня до процесу навчання, коли творчість і зацікавленість стають потребою уроку.

Нетрадиційні методи викладання історії привертають увагу вчителів можливістю форсованого вивчення великого обсягу історичного матеріалу, підготовкою учнів до зовнішнього оцінювання.

Саме цій меті служать методи й форми інтерактивного навчання, коли учні залучаються до різноманітних форм роботи на уроці, коли вони думають про те, що роблять. Головним завданням цих методик є намагання навчити учня розмірковувати під час отримання знань, застосовувати їх у новій навчальній ситуації.

Одним із пріоритетів інноваційного навчання є групова та індивідуальна форми навчання. Довіра, повага, спілкування, стимуляція почуття гідності, здатності відповідати за себе – все це є головними факторами групової та індивідуальної роботи. Учень розвиває свою індивідуальність у спільному вирішенні творчих завдань, коли максимально залучається його життєвий досвід та отримані знання.

Навчання перетворюється на спілкування між людьми в процесі отримання нової інформації. У цьому процесі вчитель навчає учня чогось нового. Одночасно він повинен стати посередником між учнем і навчальним матеріалом, а не єдиним джерелом знань, як це часто тепер трапляється. Виходячи з цієї нової ролі, вчитель повинен:

 використовувати різноманітні методи подання (презентації) нового матеріалу;

 використовувати завдання, які дозволяють школярам засвоїти навчальний матеріал відповідно до їх досвіду і рівня пізнавальної активності;

 надати можливість учням демонструвати свої досягнення в отриманні знань.

Все це можливо досягнути, використовуючи на своїх уроках активні форми і методи навчання. Використання таких форм навчання є вкрай важливим тому, що вони мають великий вплив на учнів.

Найбільш ефективною формою організації навчальної діяльності на уроці я вважаю групову роботу, коли учні працюють колективно, допомагаючи один одному. В групах виконуються проекти, обговорюються проблемні питання, вирішуються навчальні завдання.

Важливе місце в розвитку аналітичних здібностей відіграє вміння порівняння – встановлення схожості і відмінності. Порівняння однорідних історичних фактів, процесів, діяльності історичних постатей передбачає:

 визначення таких ознак історичного об’єкта, які можуть бути зіставлені;

висловлення учнями суджень щодо цих об’єктів;

 встановлення спільного й відмінного між ними;

 висновки

Процес формування порівняння – одного з провідних навчальних умінь – реалізується через вирішення пізнавально-проблемних завдань різного типу складності.

Важливу роль у розвитку учнів відіграють хронологічні вміння – вміння локалізувати події в часі народів і державах. Тому важливу роль відіграє вміння синхронізувати історичні факти.

Розвиток умінь учнів оперувати історичним часом, локалізувати події в часі реалізується за допомогою таких прийомів:

Визначення тривалості подій, встановлення хронологічної послідовності.

Встановлення синхронності, одночасності явищ, процесів у різних

державах, регіонах, у різних народів.

Складання хронологічних таблиць провідних подій, історичного періоду.

Шкільний підручник  залишається основним навчальним засобом, який потрібно використовувати на уроках з максимальною ефективністю. Використання підручника можливе на всіх етапах навчального процесу:

 при вивченні нового матеріалу в класі;

 під час контролю знань, умінь та навичок учнів;

 при комбінованому навчанні;

 при підготовці домашнього завдання.

Коментоване читання тексту підручника є одним із найпростіших прийомів роботи з книгою. Учні отримують завдання (тобто для чого вони будуть читати даний текст), відповідь на яке вони знайдуть самостійно в джерелі інформації (підручник, наукова книга, історичний документ тощо). Результатом роботи з текстом підручника також може бути переказ частини тексту параграфа, що читалася. Як правило, такий вид роботи проводиться в 5-7 класах і є доволі ефективним для розвитку аналітичних та практичних вмінь учнів.

У системі вітчизняної освіти належне місце посіло розвивальне навчання, що стало основним напрямом розвитку світової педагогіки. У зв’язку з цим змінюються й цілі освіти: соціальне замовлення сучасного суспільства безпосередньо залежить від інтелектуального розвитку людини. Основними особливостями розвивального навчання є:

 перетворення того, хто навчається, на суб’єкт пізнавальної діяльності безпосередньо через формування механізмів мислення, а не експлуатації пам’яті;

 пріоритетність дедуктивного способу пізнання;

 домінування самостійної діяльності учнів у процесі навчання.

На зміну фронтальним роботам приходять індивідуальні, парні, групові. Учні в групах розробляють план спільних дій, знаходять джерела інформації, способи досягнення мети, розподіляють ролі, висувають та обговорюють ідеї. Усі учні виявляються залученими до пізнавальної діяльності. Навчання у співпраці дозволяє опанувати елементи культури спілкування в колективі.

Одним зі шляхів досягнення поставленої мети є впровадження у навчальний процес методу проектів, який передбачає навчання через відкриття, розв’язання проблемних ситуацій.

Метод проектів поєднується з індивідуальною і груповою формою організації самостійної діяльності учнів. Метод навчальних проектів є одним з методів творчого розвитку особистості.

Щоб проблема була цікавою учням, теми проектів повинні бути актуальними й значущими. Починати поступово навчати учнів технології проектів можна з 6 класу. Це можуть бути прості проблемні завдання, які змушують учнів самостійно шукати відповіді на питання. В 7 класі завдання ускладнюються. У старших класах (9-11) існують певні методичні особливості викладання історії. Робота вчителя ґрунтується на організації самостійної пізнавальної діяльності учнів. Величезне значення при вивченні програмового матеріалу мають документальні джерела, таблиці, схеми, карти, тому на своїх уроках намагаюся як можна ширше використовувати ці допоміжні матеріали. Документальні джерела, схеми, фотографії зараз розміщують на сторінках підручника. Як що ж такого матеріалу немає, готую учням роздатковий матеріал для роботи на уроці.

Сьогодні ми живемо в інформаційному світі. Використання інформаційних технологій та комп’ютерної техніки значно підвищує ефективність процесу навчання, завдяки його інтенсифікації, індивідуалізації, розширенню наочності.

Найбільш зручним є використання на уроках історії мультимедійних технологій у формі презентацій. В цьому випадку комп’ютер на уроці замінює всю сукупність засобів навчання, виконуючи декілька ролей:

 запис на дошці (тема уроку, план, домашнє завдання та ін.);

 наочність (фотодокументи, карти, репродукції картин);

 таблиці і схеми;

 підручник.

Майстерно зроблена презентація може привернути увагу учнів і збудити інтерес до навчання. Проте на слід захоплюватися спецефектами презентації, якщо ви як викладач, хочете, щоб ваші учні не просто слухали, але й розуміли, а також могли ефективно застосовувати отримані знання на практиці. Мультимедійні навчальні презентації – один зі способів реалізації такого підходу. Навчальні презентації призначені допомогти викладачеві та учневі й дозволяють зручно і наочно представити матеріал.

  Наведемо типи і види навчальних презентацій, які використовуються на уроках.

Конспект уроку. Містить назву, план, ключові поняття, домашнє завдання та інше (мал. 1).

Слайд-шоу. Відсутність тексту, акцент робиться на великі яскраві зображення.

Анімовані схеми. Особливий акцент робиться на різних графіках і

схемах. Основна сфера застосування – проведення занять повторювально – узагальнювального характеру.

    Використання відео сюжетів на уроках історії.

Матеріал відеофільму потрібно правильно організувати. Під час підготовки до роботи з відеофільмами можна скористатися декількома рекомендаціями:

  1. Застосування відеофільмів повинно бути ефективним і дидактично доцільним (необхідно підібрати потрібні фрагменти, використовувати різні варіанти включення відеофільму у навчальний процес).
  2. Необхідно враховувати психофізичні особливості учнів (тривалість фрагмента від 5 до 10 хв.).
  3. Показу відеофільму має передувати пояснення вчителя.

Після перегляду учні виконують різні завдання. Це можуть бути питання до відео фрагменту, завдання скласти план, короткий переказ побаченого. В відео фрагменту, завдання скласти план, короткий переказ побаченого. В старших класах учні аналізують побачене, роблять висновки.

Бібліографія:

http://www.prosvitcenter.org/uk

http://ru.calameo.com

http://osvita.ua/