ОСІПОВА СВІТЛАНА ІЛЛІВНА | ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

вчитель початкових класів
Новомиргородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2
Новомиргородської районної ради
Кіровоградської області

ВПРОВАДЖЕННЯ  ІННОВАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ  ЛІТЕРАТУРНОГО  ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

У роботі висвітлено питання щодо психолого – педагогічних аспектів ефективного використання сучасних методів навчання у процесі викладання гуманітарних дисциплін вчителем, яке не можливе без використання сучасних освітніх технологій у освіті .

Гуманістична спрямованість сучасної освіти полягає в постановці мети – розвинути людину, її особистісні якості, адже розвиток людини визначає розвиток суспільства. Нині актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, індивідуального досвіду, творчості. Використання новітніх технологій в навчанні дозволяє йти в одну ногу з часом, підвищувати зацікавленість учнів до навчання. Саме тому, актуальним питанням залишається на сьогодні розвиток сучасних освітніх технологій, поширення їх в сучасних школах України.

До них включено: особистісно-орієнтоване навчання, проектна робота в навчанні, застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами з гуманітарних наук (система мультимедіа), дистанційні технології в навчанні, створення презентацій в програмі Power Point, використання інтернет-ресурсів, навчання в комп’ютерному середовищі (форуми, блоги, електронна пошта), новітні тестові технології (створення банку діагностичних матеріалів з курсу навчального предмета для проведення комп’ютерного тестування з метою контролю учнів).

Прикладом може слугувати урок читання в початкових класах. Завдання предмета читання формувати навички свідомого, правильного виразного читання, закріплювати та удосконалювати їх, а також виробляти прагнення до самостійного читання.

Такі завдання здійснюються на уроках класного і позакласного читання. Структура таких уроків різна, але мета їх одна: навчити дітей читати. У програмі читання і розвиток мовлення йде разом (читання і розвиток мовлення). У програмі визначаються завдання до техніки читання і розвитку мовлення. На уроках читання маємо можливість 7 – 12 (15) хв. проводити бесіду за темою, яка вивчається, при цьому також звертати увагу на розвиток усного зв’язного мовлення школярів, тому що в завданні предмета „Українська  мова” є складовою частиною розвиток усного мовлення дітей. Предмет має навчити учнів правильно розмовляти, читати.

Освітнє значення здійснюються в 2 напрямках:

1) вчаться правильно читати;

2) розширюють свій кругозір.

Виховне значення дуже велике. В читанках матеріал дібрано тематично, є багато різних розділів.

Уроки читання мають естетичне значення. Сам процес читання прилучає учнів до прекрасного, до образності мови. На уроках діти вчаться сприймати навколишній світ через художній образ. Дізнаються про художні засоби мови: порівняння, епітети, переносне значення слова. Діти мають зрозуміти, що кожний твір має свого автора.

Принципи методики читання:

– аналіз виучуваного матеріалу у зв’язку з життям;

– науковість і доступність викладу;

– свідоме і активне сприймання.

На основі принципів на різних уроках підбираємо відповідні методи та прийоми. Діти повинні усвідомити, що через слово твориться художній образ, художня картина, дія.

Раніше користувалися методом пояснювального читання.

Суть методу: на уроці читався твір, а потім пояснювалися його окремі частини, образи, дії. Було доведено, що

1)  читання – це засіб розвитку мовлення і мислення;

2) роль наочності навчання – через прочитане спостерігати за явищами природи, предметами і  т.д.;

3) поділ статті пізнавального характеру і художнього, вказавши на різну методику роботи над ними і з пізнавальними статтями через бесіду учителя з учнями розкривати їх зміст, і художні статті мають впливати на дітей емоційно і надто багато питань до них може збіднити художнє сприйняття дітей.

В наш час ми можемо проводити більш сучасні уроки які спрямованні на особистісно-орієнтоване навчання.

1.Тема уроку повинна відповідати навчальній програмі. Іноді вчителі, особливо при підготовці відкритих уроків, стараються сформулювати тему так, щоб вона вигідно звучала, ігноруючи вимоги Програми.

2.Чітке визначення мети уроку. Готуючись до уроку, вчитель повинен продумати кожен свій крок, вибрати ті форми і методи, які відповідають віковим особливостям дітей, індивідуальним особливостям класу.

3.Мета уроку визначає його тип, а тип – структуру заняття. Треба пам’ятати, що тип уроку визначається метою. Досить часто спостерігається невідповідність між поставленою метою, типом уроку та його структурою.

4.Конспект уроку складається в довільній формі. Конспект – це творчість вчителя, це його професійний почерк.

5.Оптимальний, обґрунтований  вибір форм і методів проведення навчального заняття. В останній час «модним» стало проведення уроків у новій, нетрадиційній ігровій формі: урок-аукціон, урок-вікторина, урок-екскурсія (подорож), урок-диспут тощо. Найрезультативнішим є той урок, на якому оптимально та раціонально підібрані  навчальні форми і методи, поєднані традиційні та нетрадиційні підходи до проведення навчального заняття.

6.Раціональне і комплексне використання тих чи інших засобів навчання.  Застосування вчителем кожного засобу виправдано тоді, коли воно економить сили педагога та учня, час уроку, покращує сприйняття навчального матеріалу, дозволяє здійснити контроль за тим, що вивчено.

  1. Продумування,передбачення «родзинки» уроку. Щоб навчальне заняття було цікавим для дітей, воно повинно містити таке, що викликає подив, захоплення, інтерес – одним словом те, що вони будуть пам’ятати, коли все інше забудеться. Це можуть бути цікаві факти або навіть нестандартні підходи до уже відомого.

Методика розвитку критичного мислення – організація навчального процесу згідно з положеннями теорії розвитку критичного мислення :

1) цілі навчання формулюються шляхом створення проблемних ситуацій;

2) використовується засіб навчання (дидактичні матеріали), що ознайомлюють учнів з принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення.

Прогнозування за ілюстрацією.

Вчитель має показати ілюстрацію до теми обговорення. Діти мають зробити свої припущення щодо теми та що вони знають з цього приводу. Вчитель може задати такі питання: як ви думаєте, що тут зображено? До чого це відноситься (в повсякденному житті, чи до якої галузі/сфери науки тощо)? Яка тема нашого обговорення? Що ви чули про це?  Питання можна оформити у вигляді «ромашки Блума» (де на кожній пелюстці –відповідне питання) та дати на опрацювання в командах

Інструмент розроблений за педагогічним принципом таксономії (від грец. –порядок і закон) американського психолога Бенджаміна Блума та його шести рівнів учбових цілей в когнітивній сфері: знання – розуміння – застосування – аналіз –синтез – оцінка.

Після першого знайомства з інформацією, вчитель задає учням питання:

 Прості/фактичні (на перевірку пам’яті):Що…? Де…? Коли…?

 Уточнюючі: ти вважаєш, що? Тобто ти сказав, що? Ти бачиш це так ?

 Пояснюючі: чому…? Що мається на увазі…?яка головна ідея…?

 Творчі, де є елемент прогнозу/припущення: а що, якби…?

Як би покращили…? Запропонуйте альтернативу…

 Оцінювальні: чим щось відрізняється від іншого? Наскільки цінними є? Як би ви визначили/аргументували…? Яке судження ви можете зробити з приводу? тощо.

 Практичні, що мають висвітлити зв’язок теорії з життям: де це застосовується у повсякденному житті? Як це можна використати на практиці?

Отже, на уроках читання ми можемо використати декілька методів відразу на одному уроці. Саме цим вдосконалити систему навчання.

Література

  1. 1. Кроуфорд А. Технології розвитку критичного мислення учнів / А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метьюз, Д. Макінстер / [наук. ред., передм. О. І. Пометун]. – К. : Вид-во «Плеяди», 2006. – 220 с.
  2. 2. Сорина Г. В. Критическое мышление : История и современный статус / Г. В. Сорина // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 2003. – № 6. – С. 97–1