КУЗНЄЦОВА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА | ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

вчитель географії
Загальноосвітня школа  І – ІІІ ступенів с. Казавчин
Гайворонського району
Кіровоградської області

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ НА  УРОКАХ  ГЕОГРАФІЇ

Анотація . У даній статті йдеться про використання технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках географії, проте, щоб підтримувати та розвивати природні якості учня, його здоров’я індивідуальні здібності, допомагати в становленні його суб’єктивності, соціальності, творчої самореалізації особистості,  розкритті індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;  розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей; допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні; формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя. Ця технологія дозволяє провести урок на якісно новому рівні, врахувати психологічні та вікові особливості дітей.

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості. Метою особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб’єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його   Якщо традиційна освіта наближає кожного учня до параметрів особистості з попередньо заданими якостями, то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб’єктного досвіду самого учня як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності.  Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:  розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;  розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей; допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні; формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя. [1,2]

Кожна дитина повинна під час уроку почувати себе успішною, отримувати задоволення від навчання. Тому і завдання повинні бути такими, які сприяли створенню ситуації успіху. За словами видатного педагога В.О. Сухомлинського: «У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися». [3]

Особистісно орієноване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: об’єктивний досвід кожного спочатку розкивається, а потім узгоджується зі змістом освіти (І.С. Якиманська). [4]

І.С.Якиманська виокремлює три моделі особистісно орієнтованої педагогіки: соціально-педагогічну, предметно-дидактичну та психологічну.

Соціально-педагогічна модель виховує з попередньо заданими якостями. Освітні інститути суспільства створюють структуру такої особистості. Завданням школи є наближенні кожного учня до її параметрів (носій масової культури).

Предметно-дидактична модель особистісно орієнтованої педагогіки пов’язана з предметною диференціацією, яка забезпечує індивідуальний підхід у навчанні. [3]

         Технологію особистісно орієнтованого навчання  важливо впроваджувати в систему роботи на кожному уроці адже це головний шлях до розвитку особистості. На кожному уроці варто враховувати індивідуальні особливості кожного учня, а диференціація – це один зі шляхів такої індивідуалізації.

Технологія предметної диференціації будується на урахуванні складності та обсягу навчального матеріалу (завдання пониженої та підвищеної складності). Особистісно орієнтоване навчання полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості учня, його здоров’я індивідуальні здібності, допомагати в становленні його суб’єктивності, соціальності, творчої самореалізації особистості.                        Сьогодні роблять спроби побудови іншої особистісно-орієнтованої системи навчання. Вона спирається на такі вихідні положення:

  • пріоритет індивідуальності, самоцінності, самобутності дитини як активного носія суб’єктного досвіду, що склався задовго до впливу спеціально організованого навчання в школі;
  • при конструюванні та реалізації освітнього процесу потрібна особлива робота вчителя для виявлення суб’єктивного досвіду учня;
  • взаємодія двох видів досвіду учня повинна відбуватись не по лінії витіснення індивідуального, наповнення його суспільним досвідом, а шляхом їх постійного узгодження, використання всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності;
  • розвиток учня як особистості (його соціалізація) відбувається не тільки шляхом оволодівання ним нормативною діяльністю, а й через постійне збагачення. Перетворення суб’єктивного досвіду як важливого джерела власного розвитку [5]

Перед собою я поставила завдання: зробити так, щоб навчання було не примусовим, щоб воно дикту­валося внутрішніми потребами та бажанням учитися, оволодівати новими знаннями.  Якщо на традиційному уроці основна увага вчитель приділяє повідомленням матеріалу (урок-лекція, урок-практика), фронтальних методів роботи (самостійна, перевірочна,  тестова форма виконання завдань), то на особистісно-орієнтованому уроці він повинен прийняти на себе роль координатора, організатора діалогу, помічника у розподілі учнів по групах з урахуванням їх особистісних особливостей (а не тільки успішності) з метою створення максимально сприятливих умов для особистісної реалізації кожного учня. Важливим є спільний пошук та аналіз оптимальних умов вирішення навчальних завдань. Це передбачає оцінку на уроці не тільки того, що знають, вміють учні, але і того, як вони будують свою роботу з освоєння навчального матеріалу, якими засобами при цьому користуються. Це дозволяє працювати на уроці з кожним учнем і з класом у цілому. Учитель разом з учнями шукає і знаходить найбільш ефективні шляхи засвоєння знань, заохочує цікаві висловлювання і знахідки, аналізує неспроможні спроби, стимулює учнів до усвідомлення своїх помилок, їх причин, обговорює заходи їх усунення і т.п. Чим активніше на уроці діти – тим вільніше вчитель: його не обмежує непідготовленість до уроку окремих учнів, не бентежать нестандартні питання, які іноді ставлять діти. Він намагається зрозуміти їх зміст і використовувати в своїх цілях, не засуджуючи дітей, що питання не по темі, що не до “місця”, “до справи не відноситься” і т.п. Звичайно, в цих умовах важче “керувати” класом, але зате не буде пасивних, байдужих, нудьгуючих учнів. Кожен з них може розраховувати на те, що його почують, обговорять його пропозиції, серйозно і шанобливо поставляться до його версіями, навіть якщо вони не відповідають усталеним “канонами” наукового знання. І яким би “щільним” ні був урок, не можна вважати таку роботу з учнями марною тратою часу. Важливо прагнути до проведення діалогу, спрямованого на діагностику процесу оволодіння знаннями на конкретному навчальному матеріалі. Необхідно мати набір карток-завдань, що дозволяють учневі самостійно вибирати тип, вид і форму матеріалу, користуватися індивідуальними способами навчальної роботи. Для цього поряд з підсумковими формами контролю важливо здійснювати поурочний контроль. Окремі теми курсу географії дають можливість провести урок у формі тренінгу, або за допомогою циклу інтерактивних вправ. Іноді на окремих етапах уроку використовуються різні інтерактивні вправи. Найбільш цікавими та використовуваними є наступні: «Інтелектуальну розминку», «Вірю-не вірю», «Географічну розминку», конкурс запитань, «Опитування-естафету», «Географічну мозаїку», «Лови помилку картографа», «Так-ні», «Чомучка», «Мандрівка», «Географічний крос», «Географічний диктант», «Знайди зайве». При вивчені нового матеріалу використовую «Мозковий штурм», «Дискусію», «Євристичну бесіду»,« Акваріум», «Робота в парах, групах», « Аукціон ідей» « Ігрові методи» та інші

Отже особистісно-орієнтований урок розрахований на роботу з індивідуальністю кожного учня. У зв’язку з цим він ставить вчителя в нову, незвичну для нього професійну позицію – бути одночасно і предметником, і психологом, який вміє здійснювати комплексне педагогічне спостереження за кожним учнем у процесі уроку.

Бібліографія

  1. Сучасні педагогічні технології в освіті: збір. наук.‐метод. праць /С‐57 за ред. О. Г. Романовського, Ю. І. Панфілова – Харків: НТУ «ХПІ»,2012. – 224 с. – Укр. та рос. мовами.
  2. Урок у сучасному вимірі /Упор. Ампіголова Л.П. – Х.: Вид. група «Основа», 2006.
  3. В .О .Сухомлинський Вибрані твори . В 5-ти т.- Т.2 –К.: Рад. Школа,  1976.
  1. І. С. Якиманська « Особистісно орієнтоване навчання».  
  2. 5. Пушкарьова Т. Е. Технологія проведення особистісно орієнтованого уроку.  / Тетяна Пушкарьова // Почат. шк. − 2003.− №

Comments

  1. Дійсно, технологія особистісно орієнтованого навчання сприяє розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, активізує бажання та вміння самостійно вчитися; долати труднощі в навчані. Добре, що є такі творчі педагоги, що впроваджують цю технологію навчання. подальших успіхів.

  2. Дякую!!! Дійсно це актуальна тема , тому, що особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, формування основ базової культури особистості.

  3. Наталіє Василівно дякую за висвітлення актуальної та важливої теми. Адже, саме від педагога залежить рівень зацікавленості предметом, бажання відвідувати уроки та виконувати домашні завдання. Впевнена, що особистісно-орієнтоване навчання дає змогу кожному учневі розкритися, почуватися впевнено. Виконуючи завдання, відповідно до свого рівня, у дитини формуватиметься впевненість у собі, у власних силах. Вчитель дійсно стає координатором, мотиватором, а не просто лектором, який перетворює урок у монолог. Даючи можливість дітям відчути власний успіх, розкриває потенціал та здібності кожної дитини. Бажаю Вам творчих успіхів та натхнення!

  4. Щиро дякую Маріє Василівно за відгук! Дійсно особистісно орієноване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність .

  5. Дійсно особистістно орієнтоване навчання розкриває індивідуальні пізнавальні можливості кожного учня, допомагає в самореалізації учнів, формує культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя. Щиро дякую за дуже цікаву і змістовну статтю. Бажаю успіхів та натхнення.

  6. За особистісно-орієнтованого навчання жодна дитина не залишиться поза увагою, у “слабкої” дитини з’явиться впевненість у власних силах, а це є дуже важливим для розвитку особистості учня. Тема дуже актуальна.