КОВАЛЬОВА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА | ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Учитель історії
комунального закладу «Миколаївське навчально-виховне об’єднання
«загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградської районної ради
Кіровоградської області

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Анотація.У статті розкрито сутність діяльності вчителя історії його високу соціальну значущість у процесі державотворення, формування національної свідомості і духовної культури українського суспільства. А також упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання та формування навичок в учнів.

Викладання історії в школі вимагає сьогодні не тільки виконання основних функцій вчителя – навчати і виховувати учня, а й, відповідно, навчатись самому. Це вимагає від педагога творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів, засобів, технологій.

Освіта – одна з найважливіших сфер людської діяльності і визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи і управління, заснованих на модернізованій дидактичній системі [1].

В сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя історії охоплення великого  обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння».

Передусім ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів.

Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в процесі уроку. Велику допомогу в цьому їм надають узагальнюючи схеми та таблиці. Вони містять головні, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти історичні поняття.

Схеми та таблиці можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальнення історичного матеріалу, чи формувати логічне мислення у учнів.

Таблиці використовую при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури. Оскільки такі теми об’єктивно перевантажені фактичним матеріалом, буде корисним, щоб учні вміли складати тематичні таблиці [2].

При використанні аудіовізуальних та мультимедійних засобів вчитель повинен орієнтуватись на особистість учня, на можливість кожного учня окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Це викликає певні труднощі, тому що не кожна дитина може це зробити. Тому досить ефективне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаючи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчання, це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку учнів. Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання , за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 45 хвилин повинен складати 15-20 хвилин [3].

На своїх уроках використовую проектне навчання. Технологія проектного навчання цінна тим, що включає дослідницьку, акумулятивну, комунікативну, творчу діяльність як засіб формування ключових компетентностей учнів у ході вивчення предмету. Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитись реальним практичним результатом (проектом).

Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якоїсь проблеми, що полягає, з одного боку, у використанні різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого – в інтегруванні знань, умінь із різних галузей науки, техніки, творчості. [4].

Результати виконання проектів мають бути «відчутними»: якщо це теоретична проблема, то її вирішення має бути готовим до використання – на уроці, у школі, у реальному житті; якщо практична – конкретний результат.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю сутністю методів, прийомів, засобів.

Проектно-технологічна система навчання має найбільше можливостей для реалізації особистісно орієнтованого підходу.

У свідомості учня суть проектної технології відображається так: «Я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю, і де я можу ці знання застосувати». Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Цінність історії в школі на сучасному етапі не тільки в знаннях, закладених учителем, а скоріше в засобах самостійного отримання учнем історичних знань.

Одне з першочергових завдань історії – допомогти молоді зрозуміти сучасність у світлі минулого.

Підхід до вивчення історії, по-перше, як до отримання певної кількості знань, які треба запам’ятати, а по-друге – усвідомлення її як процесу глобального дослідження минулого, яке базується на звертанні до різноманітних фактів, що розглядаються з різних точок зору, може значно вплинути на формування системи цінностей учнів. Якщо підхід до вивчення проблем із різних позицій стане звичним, це впливатиме на повсякденні думки та вчинки.

Я, як вчитель історії, перед тим, як почати когось учити, завжди задаюсь питанням: «Чого я мушу навчити свого учня, тобто, яку в його навчанні я повинна поставити перед собою?» Відповідь на це запитання взаємопов’язана з іншим запитанням: «Як треба вчити учня, щоб досягнути поставлених цілей?», «Які форми, прийоми роботи треба використати, яку методику в цілому застосувати?»

На уроках історії використовую елементи сучасних вище названих інноваційних технологій.[5].

Особливе місце в моїй роботі займає метод навчання групами, який, як я переконалася, дає можливість кожному висловити власну думку під час обговорення проблеми у невеликій групі, вчити слухати і розуміти думку товаришів, захищати свою власну точку зору в суперечці з іншими групами.

Практика проведення уроків довела, що ефективність роботи в групі залежить, по-перше, від свідомої творчої взаємозалежності членів групи; по-друге, від інтенсивного творчого спілкування між учасниками; по- третє, від усвідомлення особистої участі і відповідальності за успіх роботи; по-четверте, уміння працювати з напарником або у складі невеликої групи.

При організації роботи з групами учнів я як вчитель керую, але не втручаюсь.

Використання інноваційних технологій вимагає від учителя зміни в методології проведення уроку, взаємовідносинах учасників навчального процесу, змісту самого уроку. Адже основу інноваційних технологій складає активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою організації та використання певних методів, прийомів, засобів навчання. Вони забезпечують засвоєння знань, формування умінь і навичок, розкриття здібностей учнів; навчають школярів здобувати знання самостійно; створюють в учінні емоційне піднесення й почуття своєї значимості як особистості.[6].

За інноваційними технологіями майбутнє, оскільки вони відкривають широкий простір для творчості, самостійної роботи учнів, підвищення рівня їх соціалізації.

Список використаної літератури

  1. Вегерчук С. М. Використання мультимедійних технологій навчання на уроках історії / СМ. Вегерчук, О.В. Тимошенко, Ю.А.Кондратова // Історія — 2006. — № 10. — С. 15-16
  2. Баханов К. О. Організація особистісно-орієнтованого навчання: Порадник молодого вчителя. Посібник. / КО. Баханов. — X.: Вид. група “Основа”, 2008. — 159с.
  3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Історія в школах України. — 2004. — № 2. — С. 3.

4.Баханов К. традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя: Просвіта, – 108 с.

5.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод, посіб./авт.-уклад. О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: А.П.Н. – 2002.

– 136 с.

  1. 6. Кульбаба JI. Ігрові креативні технології на уроках історії // Історія України / всесвітня історія. – 2009. – № 43.

Comments