ЧАЙКОВСЬКА ЛІДІЯ МИКОЛАЇВНА | РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ РОБОТИ З ПІДРУЧНИКОМ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Учитель географії
Новомиргородської загальноосвітньої школи І-ІІІ супенів №2

РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ РОБОТИ З ПІДРУЧНИКОМ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

В статті відображено основні принципи впровадження розвивального навчання в процесі роботи з підручником на уроках географії. 

Шкільна географія відіграє важливу роль у зміні людського світогляду на глобальному та особистому рівнях. Географія допомагає дитині усвідомити велике різноманіття і цілісність природи Землі як єдиної географічної оболонки та водночас осмислити єдність і вразливість природних об’єктів, залежність їх від дій людини, особливо суспільства, оснащеного сучасними та технологічними засобами впливу на своє природне оточення. Формуючи загальнонаукову картину світу, шкільна географія вчить комплексно розглядати природу, усвідомлювати особисту причетність і відповідальність до змін природних явищ і географічних об’єктів Землі.

Таким чином, географія – це єдина навчальна дисципліна, яка, маючи величезний світоглядний потенціал, формує в молоді комплексне узагальнююче уявлення про Землю як планету людей, виховує патріотизм та любов до свого краю, Батьківщини, вчить орієнтуватися у складних світових соціально – економічних процесах, які постійно змінюються.

У цілому географічна освіта у загальноосвітній школі покликана сформувати систему раціонального мислення і  поведінки людини в умовах цілісної природничо – наукової  картини світу.

Тому, дуже важливо, щоб учитель усвідомлював свою роль у цьому процесі. Він повинен виробити в учнів навики вчитися самостійно і ці навики повинні залишитися у них на все життя.

Кожен учитель повинен дбати про реалізацію поступового переходу до самостійного здобування знань учнями і відходу від репродукції  тільки змісту підручника. З цією метою доцільно залучити методичний та ілюстративний апарат підручників, комплекс карт шкільного атласу, електронні та інші джерела інформації. Тільки тоді навчання географії реалізує свої багатопланові функції: освітню, культурну, світоглядну і практичну.

Вимоги програм і дидактичні вимоги.

Одним із важливих завдань сучасної школи є підготовка людини до навчання впродовж усього її життя. Важливим елементом цієї підготовки є формування вміння самостійно набувати знання, користуючись різними джерелами інформації. Значну роль у географії відіграє підручник. Його зміст повинен відповідати вимогам програми та дидактичним вимогам, до складу яких входять :

  • науковість змісту навчального матеріалу;
  • якість, точність, простота і доступність викладу матеріалу;
  • чіткість формулювання визначень, правил;
  • правильний розподіл матеріалу за розділами і параграфами;
  • наявність ілюстрацій, схем, малюнків;
  • виділення основних думок, головного в тексті;
  • художнє оформлення підручника;
  • наявність цікавої інформації;
  • завдання для перевірки та самоперевірки якості засвоєного матеріалу;
  • завдання творчого характеру.

Підручник в системі освіти покликаний відігравати таку роль:

  • сприяти формуванню самостійно пізнавати світ;
  • забезпечувати вироблення навичок самоконтролю;
  • створювати умови для формування наукового світогляду;
  • здійснювати керівництво самостійною пізнавальною діяльністю учнів;
  • бути помічником для вчителя;
  • забезпечувати розвиток інтересу до предмета;
  • забезпечувати рівне вий підхід до вивчення предмета;
  • націлювати учнів на творчий рівень навчальних досягнень;
  • ознайомлювати із сучасними досягненнями науки;
  • розкривати значення науки для НТП;
  • знайомити учнів із інформацією побутового характеру;
  • формувати естетичні смаки та викликати інтелектуальні почуття;
  • сприяти формуванню експериментальних умінь у користуванні вимірювальними приладами та технічними пристроями.

Функції вчителя в організації роботи з підручником полягають:

  • в ознайомленні учнів зі змістом, структурою та правилами користування підручником;
  • у застосуванні різних прийомів роботи із текстом;
  • у доповненні тексту підручника додатковою інформацією краєзнавчого, історичного, екологічного та іншого спрямування;
  • у передбаченні утруднень, які можуть виникати в учнів під час роботи з текстом або позатекстовими компонентами;
  • у коригуванні тексту підручника з метою покращення логіки викладу матеріалу, спрощення підходів;
  • у застосуванні ефективних методик запам’ятовування інформації;
  • у визначенні помилок, яких припустилися автори чи видавці та їх виправленні.

До прийомів роботи із текстом входять:

  • читання з метою подальшого переказу прочитаного;
    складання плану прочитаного тексту;
  • визначення головної думки кожного абзацу тексту;
  • постановка запитань до прочитаного тексту;
  • читання тексту з метою пошуку відповідей на поставлені вчителем запитання;
  • читання тексту частинами з метою передбачення подальшого викладу;
  • читання тексту з метою порівняння його змісту з попереднім поясненням матеріалу вчителем;
  • читання тексту з метою доповнення інформацією з переглянутого

кіно-, теле- чи відеофільму;

  • читання тексту з метою складання словника нових термінів;
  • читання тексту з метою виявлення причинно – наслідкових зв’язків між його структурними одиницями;
  • читання тексту з метою складання опорних сигналів для кращого запам’ятання;
  • читання тексту з метою розробки структурно – логічного конспекту змісту матеріалу;
  • читання тексту з метою перекодування наведеної в ньому інформації в інші знакові форми ( схеми, таблиці, графіки, формули, малюнки );
  • читання тексту з метою доповнення інформацією практичної спрямованості.

Робота з підручником у 10 класі дещо відрізняється від даної роботи у 6 – 9 класах. Зрозуміло, що діяльність цих учнів необхідно зробити максимально активною, самостійною і різноманітною, адже від цього залежить ефективність засвоєння навчального матеріалу. Можна застосовувати різні прийоми, такі як:

  • самостійне вивчення усього матеріалу або його частини. При цьому робота з підручником має бути спрямована насамперед на засвоєння основних понять, законів, теорій. Виділення у тексті головного, аналіз змісту, синтез результатів аналізу, абстрагування від другорядного матеріалу – це головні елементи опрацювання матеріалу підручника;
  • складання порівняльних таблиць з використанням раніше вивченого матеріалу;
  • самостійне вивчення рисунка чи схеми, проведення аналізу графіка, певних даних ( при цьому важливу роль відіграє система запитань, що спрямовує діяльність учнів ).

Однак, варто зауважити, що формування в учнів раціональних прийомів роботи з книгою відбувається успішно лише за умови, що цих прийомів їх спеціально навчають .

Важливими є поради вчителю під час підготовки вчителя до уроку, складені Ю.Бабанським:

Вчитель, готуючись до уроку, має ознайомитись із текстом підручника за темою:

  • вичленити в ньому закони, поняття чи окремі характеристики поняття, що вивчаються ( наприклад, визначення) ;
  • розділити текст на кілька логічно завершених частин;
  • вичленити у кожній частині навчального матеріалу найважливіші ключові елементи, характеристики тощо;
  • розділити останній матеріал кожної частини на ілюстративний та довідковий;
  • обміркувати головні думки кожної нової частини навчального матеріалу , загальне резюме уроку – головну його думку в цілому;
  • визначити план( опорний конспект) викладення чи вивчення основних питань у змісті уроку.

Бібліографія

  1. Шарко В.А. Сучасний урок – К.2006
  2. За редакцією Коберніка С.Г.  Методика викладання географії в школі – К. « Стафед – 2» 2000
  3. Гадяцький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі – Харків: Видавництво « Ранок», « Векета» – 2004.
  4. Огородник Т.А. Плохой памяти не бывает – Відкритий урок  № 5-6 2002.
  5. Сиротинко Г.О. Шляхи оновлення освіти: науково – методичний аспект.- Харків: Основа. -2003.
  6. Шкільні інновації/ Інформаційно – методичний збірник для працівників системи освіти, методистів керівників шкіл та вчителів. –Одеса.- 2002.