БАЧУ АЛЬОНА ГЕННАДІЇВНА | ЛЕКЦІЙНО-ПРАКТИЧНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ ТА МАТЕМАТИКИ

Учитель фізики, математики та астрономії
Опорного навчального закладу
«Богданівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. І. Г. Ткаченка»
Знам’янської районної ради
Кіровоградської області

ЛЕКЦІЙНО-ПРАКТИЧНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ ТА МАТЕМАТИКИ

У 60-х роках виникла і успішно запровадилася лекційно-практична система організації навчання, запропонована і обгрунтована вчителем математики Олександром Олексійовичем Хмурою. Згодом доповнив її   і почав використовувати у своїй праці Іван Гурович Ткаченко. Хоч з того періоду минуло чимало часу, але лекційно-практична система активно використовується в наш час. Тому, я вважаю, що ця тема актуальна і зараз.

Лекційно практична система навчання сама по собі включає в себе викладання матеріалу чередуючи лекції та практику, що дає можливість об’єднувати матеріал крупними частинами, що в свою чергу дає можливість для використовування різноманітних методів викладання. Це означає відмову від чітко дозованої подачі матеріалу за принципом “новий урок – новий параграф”, завдяки чому з’являється можливість більше часу відвести на проведення уроків – практикумів, на яких учні поглиблено працюють над засвоєнням нового матеріалу, виробляють стійкі вміння і навички щодо застосування одержаних знань, накопичують методи і прийоми виконання практичних завдань і задач. Узагальнення і поглиблення знань, вивчення позапрограмового матеріалу відбувається на уроках-семінарах, конференціях, диспутах, інтегрованих уроках. Прогалини у знаннях учнів ліквідуються на уроках – консультаціях. На уроках корекції знань удосконалюються прийоми викладання нового матеріалу, виконуються практичні завдання, розв’язуються задачі і вправи. На спеціально відведених уроках контролюється і перевіряється якість знань, умінь і навичок учнів під час усних і письмових заліків, контрольних і самостійних робіт, тестування.

Ця система передбачає чітку послідовність здійснення основних етапів навчальної роботи, якої дотримуються при вивченні кожної окремої теми або розділу програми.

Такими етапами є:

  1. Підготовка учнів до сприймання і засвоєння знань з кожної наступної теми чи підрозділу програми.
  2. Організація вивчення і осмислення навчального матеріалу.
  3. Закріплення вивченого, опанування учнями навичками застосування знань шляхом розв’язування вправ.
  4. Поглиблення, узагальнення, систематизація і закріплення знань, умінь і навичок з вивченої теми, розділу.
  5. Підсумковий контроль системи знань, умінь і навичок, набутих учнями у процесі вивчення даної теми, розділу.
  6. Аналіз якості знань, умінь і навичок учнів з вивченої теми, розділу; робота над усуненням виявлених прогалин. [1, 33]

Важливою складовою системи є проведення лабораторних, практичних робіт під час вивчення теми. Фізичні експерименти, які виконуються при цьому, не лише забезпечують наочність навчання, роблять питання, що вивчаються, більш доступними для розуміння, але, як відомо, розвивають інтерес до фізики, сприяють творчій діяльності учнів. Це відбувається особливо успішно при повторенні вивченого матеріалу, бо дозволяє учням усвідомити зв’язок теорії з практикою. Проте і вивчення нового матеріалу краще просувається з використанням дослідів.

Також важливе місце посідає самостійна робота. Учні повинні навчатися працювати самостійно. Використаня такого виду роботи підвищує успішність учнів.

Сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь та навичок, а вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання. Вміння співпрацювати, спілкуватися. Адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Тобто основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.

На кожному уроці максимум теорії, яка спирається на практичне застосування, і як умога більше практичних вправ, як необхідного будівельного матеріалу для теоретичних положень, висновків і узагальнень.

Література

  1. Хмура О.О. Досвід лекційно-практичної форми навчання в школі // Радянська школа. – 1961. – № 8.
  2. Хмура О.О. Уроки лекційно-практичної системи // Радянська школа. – 1964. – № 55.
  3. Хмура О.О. Урок з математики в середній школі. – К.: Радянська школа, 1965.
  4. Кіровоградський обласний іститут післядипломної педагогічної освіти ім. Василя Сухомлинського. Кафедра теорії і методики середньої освіти Олександр Хмура: повернення у сучасність.- Кіровоград, 2004.[1, 33]

Comments

  1. Цікава стаття. Лекційно – практична система навчання має багато переваг в процесі навчання. Візьму собі на замітку. Зичу Вам, Альоно Геннадіївно , успіхів , добра, талановитих учнів !!!

  2. Необхідно доповнити – що одним з яскравих продовжувачів справи Хмури О.О. був ( зараз на відпочинку) ЮРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ БУСЛОВ.Хто хоч би один раз побував на уроках Юрія Олександровича- запам*ятає їх на все життя – в основі яких лежить ЛПС.