ПАХОМОВА СВІТЛАНА АНАТОЛІЇВНА | МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК

Пахомова Світлана Анатоліївна
Методичний кабінет відділу освіти Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області
завідуюча районною психолого-медико-педагогічною консультацією

Анотація: Автор статі звертає увага вчителів іноземної мови на використання у своїй роботі методичного інструментарію щодо формування комунікативних навичок на уроках іноземної мови.

МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВЧИТЕЛЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
ЩОДО ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК

У сучасній теорії та практиці навчання іноземних мов з'явилися численні методи, спрямовані на формування комунікативних навичок.

Разом зі зміною методів інтенсивно розвивється саме поняття метод навчання. Це поняття не має однозначного термінологічного позначення, воно може позначати окремі елементи системи (метод навчання лексики або фонетиці та інші.

Найбільш ефективним методичним інструментарієм щодо  навчання іноземним мовам провідні фахівці у сфері лінгвістичного освіти вважають комунікативну методику.

Комунікативна методика базується на наступних принципах:

1. Мовна спрямованість навчання. Вона передбачає:

а) комунікативну поведінку викладача, який залучає учнів у спільну діяльність і тим самим впливає на процес спілкування;

б) використання вправ, максимально відтворюють ситуації спілкування;

в) спрямованість уваги учнів на мету і зміст висловлювання.

2. Облік індивідуально-психологічних особливостей учня при провідній ролі його особистісного аспекту:

а) здібностей до засвоєння мови (вид пам'яті, рівень фонематичного слуху, здатності до узагальнення та інших.);

б) умінь виконувати ті чи інші види діяльності, тобто вмінь вчитися;

в) особистісних властивостей за інтересами, світогляд, положенню в колективі учнів;

г) загальних інтелектуальних здібностей (успадкованих і набутих);

д) властивих йому переваг при зборі інформації (зорові, слухові, моторні і деякі інші);

е) для комунікативного методу індивідуалізація навчання з опорою на особливості особистості учня є головним засобом створення мотивації навчання та активізації учня в ході занять.

3. Мовленнєво-мисленнєва активність як постійна залученість учнів у процес спілкування в безпосередній (вербальної) або опосередкованої (розумової) формі.

4. Функціональний підхід до відбору навчального матеріалу на всіх рівнях: лексичному, граматичному ситуативному, тематичному.

5. Ситуативність процесу навчання, що розглядається і як спосіб мовної стимуляції, і як умова розвитку мовленнєвих умінь.

Успіх навчання і ставлення учнів до предмета багато в чому залежить від того, наскільки цікаво й емоційно вчитель проводить уроки. Для вирішення навчальної задачі недостатньо займатися в класі лише імітацією життєвих ситуацій. Потрібна додаткова тренувальна робота, спрямована на засвоєння як мовного, так і інформативного матеріалу, формування певних комунікативно-пізнавальних дій. Іншими словами, потрібні вправи, які, з одного боку, забезпечували б комунікативне тренування, а з іншого – зберігали б «автентичність» (справжність) застосування іноземної мови. Прийоми комунікативної методики використовуються, як правило, в комунікативних іграх, в процесі яких навчаються вирішують комунікативно-пізнавальні завдання засобами досліджуваної іноземної мови. Тому основне призначення комунікативних ігор – організація іншомовного спілкування в ході вирішення поставленої комунікативної задачі або проблеми.
В основі навчання дітей усного спілкування іноземною мовою в початковій школі лежить гра, яка є психологічним виправданням для переходу на нову мову навчання. Використання гри як засобу формування комунікативних навичок у початковій школі, дозволяють вчителю формулювати такі мовні завдання, в яких є мотив і мета мовного дії і які диктують вживання необхідних зразків спілкування.

Чим більше ігрових прийомів використовує вчитель, тим цікавіше проходять уроки, тим міцніше засвоюється матеріал. У методичному плані комунікативна гра представляє собою навчальне завдання, що включає мовне, комунікативне та діяльнісне завдання. Так наприклад, гра «У магазині»

На прилавку магазину розкладені різні предмети одягу або їжі, які можна купити. Учні заходять в магазин, купують те, що потрібно.

P1: Guten tag!

P2: Guten tag!

P1: Haben Sie eine rote Bluse?

P2: Ja, wir haben. Sie ist hier.

P1: Danke.

P2: Bitte.

Таким чином, ми розглядаємо гру як ситуативно – варіативної вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реально-мовного спілкування з властивими йому ознаками – емоційністю, цілеспрямованістю, мовного впливу.

Ігри сприяють виконанню наступних методичних завдань:

– Створення психологічної готовності дітей до мовного спілкування;

– Забезпечення природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу.

– Тренування учнів у виборі потрібного мовного варіанту/

Американський психолог Д. Мід побачив у грі узагальнену модель формування того, що психологи називають «самостійністю» – людини – збирання свого «я». Гра – це сфера самовираження, самовизначення, самоперевірки, самоздійснення.

В медицині та психології є галузь – ігротерапія. Грою можна діагностувати, пізнати дитину. Грою можна підбадьорити і схвалити дитини. За допомогою гри можна коригувати, покращувати, розвивати в дітях важливі психологічні властивості.

До методичних інструментів з формування комунікативних навичок можна віднести функціонально – комунікативні завдання, які включають в себе відновлення логічної послідовності в серії фотографій або фрагментів тексту, виявлення відсутніх елементів у зображеннях і текстах, формулювання точних інструкцій партнерові для успішного виконання ним завдання, пошук відповідей на питання шляхом з'єднання разом всіх факторів, відомих іншим учасникам та інше. Наприклад, функціонально – комунікативне завдання «Збери прислів'я» Ведучий читає початок прислів'я, команди повинні закінчити її. При правильній відповіді команда отримує бал.

Наприклад:

Appetit kommt …

Sweigen ist…

У методичний інструментарій щодо формування комунікативних навичок на уроках іноземної мови входить прийом навмисного створення відмінностей в обсязі інформації у партнерів до іншомовного спілкування. Він заснований на нерівномірному розподілі між партнерами по спілкуванню певної інформації, якої їм належить обмінятися іноземною мовою, що і є стимулом для спілкування. Наприклад, учням, що працюють в парах, пропонується завдання заповнити таблиці відсутньої в них інформацією, спілкуючись один з одним на іноземній мові (не показуючи таблиці один одному). В обох таблицях, разом узятих, міститься вся інформація, необхідна для виконання запропонованого завдання, але кожен з учнів має у своїй таблиці лише частина цієї інформації, завдяки чому між ними створюються відмінності в обсязі інформації.

При використанні даного прийому учні спілкуються іноземною мовою, спонукувані потребою обмінятися інформацією, необхідної кожному з них для виконання поставленої вчителем задачі – заповнення пропусків у таблиці.

Одним з важливих елементів, складових методичний інструментарій щодо формування комунікативних навичок на уроці іноземної мови є навчально-методичний комплекс (УМК).

Кожен вчитель-експериментатор, виходячи зі своїх особливостей і можливостей його учнів, буде творчо підходити до процесу навчання, але творити він має всередині УМК, не порушуючи його принципів.

В даний час створені спеціальні навчально-методичні комплекси з іноземної мови. Всі вони включають не тільки підручник, але і книгу для вчителя, робочий зошит, аудіокасети для роботи в класі і вдома, роздатковий матеріал.

Узагальнюючи все вищесказане, ми можемо зробити наступні висновки:

– Психічне розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, який виникає в процесі оволодіння комунікативними навичками і завдяки якому молодший школяр отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію. Комунікація має величезне значення у формуванні людської психіки, її розвитку та становленні розумного, культурного поведінки. Через спілкування молодший школяр, завдяки широким можливостям до навчання, отримає всі свої вищі продуктивні здібності та якості. Через активне спілкування з розвиненими особистостями він сам перетворюється в особистість.

– Уроки іноземної мови не тільки позитивно впливають на розвиток психічних функцій учнів початкових класів, входження їх у загальнолюдську культуру через спілкування на новому для них мовою, а й формують комунікативні навички у молодших школярів.

– Використовувані прийоми роботи сприяють розвитку діалогічного мовлення, розширенню кругозору учнів, підтримання інтересу до вивчення іноземної мови.

Список використаних джерел:

1. Барбар М.П. Розвиток комунікативних здібностей на уроках англійської мови. М.: Изд-во Просвіта, 1992. 12 с.

2. Гальскова Н.Д. Теорія і практика навчання іноземних мов у початковій школі. М.: Изд-во Просвіта, 2006.59 с.

3. Гамезо М.В., Матюхіна М.В., Михальчик Т.С. вікова та педагогічна психологія. М.: Изд-во Просвіта, 1992. 38 с.

4. Зотов Ю.Б. Організація сучасного уроку. М.: Изд-во Просвіта, 1994. 37 с.

5. Пасів Є.І. Комунікативний метод навчання іноземної говорінню. М.: Изд-во Просвіта, 1991. 214 с.

6. Рогова Г.В. Методика навчання іноземних мов у середній школі. М.: Изд-во Просвіта, 1991. 52 с.

7. Філатов В.П. Методика навчання іноземної мови. М.: Изд-во Фенікс, 1993. 404 -408 с.