АНОШКІНА ГАЛИНА ГРИГОРІВНА | ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ БАЖАННЯ Й УМІННЯ ВЧИТИСЯ

Аношкіна Галина Григорівна
Новоукраїнська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області
вчитель української мови та літератури

У статті досліджено проблемно-пошукові методи навчання та оптимальні шляхи зацікавлення учнів навчальним предметом. Особливу увагу звернено на методи дослідження та їхню ефективність.

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ БАЖАННЯ Й УМІННЯ ВЧИТИСЯ

Пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних ситуаціях – одне з актуальних завдань сучасної школи. Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, за допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання і самостійно здобувати знання.

Не можна забезпечити повноцінного розвитку особистості без якнайширшого залучення її до пошуково-дослідницької діяльності, яка стимулює творчу діяльність, сприяє засвоєнню осмислених знань, створює умови для розвитку пізнавальних інтересів.

Сучасний учитель повинен застосовувати на своїх уроках такі технології, методи та прийоми, які б зробили навчальний процес якісним та ефективним. Саме тому я обрала проблему, над якою працюю протягом кількох років, – „Навчально-пошукова, дослідницька діяльність учнів на уроках словесності як невід’ємний складник розвитку творчих здібностей”.

Метою обраної проблеми визначено: формування в учнів засобами навчального предмета розуміння необхідності освіти, здатності здобувати знання, застосовувати їх на практиці, грамотно працювати з інформацією, критично мислити, бути комунікабельним і контактним.

Актуальність обраної проблеми визначається динамічними трансформаціями в суспільстві, потребою формування нового покоління молоді, здатного адаптуватися у надто мінливому сучасному світі. Стрімке падіння інтересу до процесу навчання вимагає застосування нових прийомів і методів навчання, впровадження нових педагогічних методик, пошуку та оновлення старих методик навчання, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності учнів.

Для розв’язання цієї проблеми працюю над такими завданнями:

  • ознайомлення з теоретичними засадами активізації пізнавальної діяльності учнів;
  • аналіз різних методів і форм роботи з учнями, спрямованих на активізацію їх пізнавальної діяльності;
  • виявлення найбільш ефективних методів і прийомів роботи;
  • формування системи завдань для актуалізації опорних знань та повторення і закріплення набутих на уроці знань;
  • апробація їх на уроках словесності;
  • аналіз ефективності проведеної роботи.

Інноваційна значущість. Технологія проблемного, дослідницького навчання є інноваційною порівняно із традиційним навчанням, тому що її метою є не тільки засвоєння системи знань (мета традиційного навчання), а й формування вмінь учнів досягати навчального результату шляхом навчально-пізнавальної дослідницької діяльності в процесі самостійного здобування знань. Розглядаю також технологію проблемного навчання як інтегроване поняття, що поєднує принципи розвивального та особистісно орієнтованого навчання, а отже, інноваційного.

Відомо, що від того, як педагог організує роботу на уроці, які способи та методи будуть використовуватися під час роботи вчителя та учнів, залежать результати роботи. Для навчання важливі всі види пізнання і всі види методик, але, на мій погляд, найбільший ефект дає використання інтерактивних технологій.

Велика роль в активізації пізнавальної діяльності учнів належить лінгвістичному дослідженню. Оптимальна методика його проведення сприяє не тільки активному залученню учнів до роботи, а й глибокому й міцному засвоєнню ними знань. Учнівський експеримент має бути перш за все дослідницьким, а тому виконуватися індивідуально або в парі з іншим учнем. Завдяки цьому підвищується інтерес до навчання, активізується мислення.

Проблемне навчання стимулює розумову діяльність учнів. Це може бути розв’язання певної проблемної ситуації. Дуже важливо, щоб учні шукали відповідь самостійно, аналізували інформацію, яку почули на уроці словесності, інших уроках. Для активізації розумової діяльності учнів необхідно звертатися до їхнього життєвого досвіду. Не говорити учням про добре знайомі їм речі, а дати їм можливість висловитися самим. Це є основою формування інтересу до вивчення української мови та літератури, умовою свідомого засвоєння предмета.

На моє переконання, під час проблемного навчання недоцільно давати знання в готовому вигляді, а ставити перед учнями завдання (проблему), зацікавлювати їх, викликати бажання знайти спосіб розв’язання (додаток 1).

Як правило, проблемні ситуації „з утрудненням” та „з протиріччям” потребують пошукової діяльності: зіставлення епізодів твору, відомого з невідомим, підтвердження фактами з художнього твору, врахування авторської думки, позиції літературних персонажів твору та наукових обґрунтувань літературознавців тощо.

Таку роботу організовую на етапах актуалізації опорних знань, сприйняття та засвоєння нового матеріалу, практичного застосування здобутих знань.

За ступенем пізнавальної самостійності учнів технологія проблемного навчання реалізується використанням проблемно-пошукових методів: шляхом проблемного викладу, пошукового, дослідницького. Вибір методу, як свідчить практика, залежить від проблемної ситуації та рівня підготовленості учнів. У виробленій схемі –етап пошуку істини. Метод проблемного викладу матеріалу використовується в класах, що менш підготовлені за рівнем інтелектуальних здібностей, не мають навичок пошукової діяльності. Найчастіше це має таку схему: постановка проблеми, формулювання гіпотези (вчителем, припущення учнів), перевірка гіпотези за текстом або текстовими матеріалами під керівництвом учителя, висновок. До формулювання висновку залучаються учні.

Перевага віддається частково-пошуковому методу. У цих умовах керування діяльністю учнів здійснюється за допомогою спеціальних запитань, завдань, що спонукають до самостійного пошуку відповіді, допомагають сформулювати гіпотезу, зробити висновок. Найчастіше пропонуються такі види діяльності: підбір аргументів на основі тексту, аналіз епізоду, стильових особливостей твору, зіставлення епізодів, подій, фактів, порівняльна характеристика, виступ на диспуті, участь у дискусії тощо.

Дослідницький метод застосовується на уроках, коли розв’язання проблемної ситуації потребує дослідження завдань із недостатніми або суперечливими даними, свідомим допущенням помилок, а також під час уроків-конференцій, уроків-семінарів, уроків-проектів.

Кожний учитель знає, що краще запам’ятовується та інформація, яку учень не тільки почув, а й побачив. Тому я обов’язково на кожному уроці використовую наочні методи навчання. Застосування вже готових схем або створення нових дає змогу спрямувати творчу діяльність учнів у потрібному напрямку. Це допомагає виділити головне, встановити логічні зв’язки, зробити висновки. У своїй роботі використовую таблиці і схеми на різних етапах уроку, зокрема під час вивчення нового матеріалу, узагальнення та систематизації знань, контролю та корекції знань, умінь, навичок.

Ніщо так не розвиває дитину, як гра. Застосовуючи ігрові технології, я намагаюся зробити працю дітей радісною, творчою. У гру включаються навіть ті, хто звичайно поводиться пасивно, байдуже спостерігаючи за тим, що відбувається на уроці. Під час впровадження нових технологій створюється атмосфера співробітництва. На мою думку, основним моментом, на який слід звернути особливу увагу, створюючи і використовуючи навчальні ігри, є звернення уваги учнів до змісту самої гри, а отже, і до навчального матеріалу. Дидактична гра дає можливість реалізувати всі основні функції навчання: освітню, виховну, розвивальну.

Під час гри діти не помічають, що навчаються, вони пізнають, поповнюють свій запас уявлень, понять, розвивають пам’ять, увагу. Розвиваються навички спільної діяльності з іншими учнями, формується культура поведінки.

Альтернативою традиційним методам навчання може бути метод проектів. Цей метод завжди орієнтований на самостійну роботу учнів – індивідуальну, групову, парну, яку діти виконують протягом певного часу. Метод проектів як педагогічна технологія включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

Діти вчаться орієнтуватися в інформаційному просторі, набувають комунікативних навичок і вмінь, вчаться аналізувати, робити висновки.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) викликають особливий інтерес в учнів. Основні напрямки використання ІКТ:

  • візуалізація під час пояснення нового матеріалу;
  • виконання віртуальних лабораторних та практичних робіт;
  • перевірка та закріплення знань учнів.

Без сумніву можна сказати, що в ці технології пріоритетні. Справа лише за технічним забезпеченням шкіл та вмінням учителя використовувати ІКТ у своїй роботі.

Ефективна організація навчання передбачає систематичний контроль якості засвоєння матеріалу учнями. Основні положення щодо організації контролю можна виразити схематично (додаток 2).

Коли заходжу до класу, то ставлю перед собою головну мету: розвивати навіть найменші здібності учнів, дати дитині впевненість у тому, що вона досягне успіху, навчити її вчитися, формувати вміння застосовувати здобуті знання.

Проблемне й дослідницьке навчання пробуджує в учнів бажання пізнавати, сприяє виникненню інтересу до того, що вивчається, формує в учнів уміння розв’язувати життєві проблеми, знаходити вихід із нестандартних ситуацій.

Ефективність технології дослідницького навчання полягає в тому, що вона допомагає сформувати гармонійно розвинену творчу особистість, здатну логічно мислити, систематизувати і накопичувати знання, здатну до самоаналізу, саморозвитку. Сформовані вміння розв’язувати проблемні ситуації на уроці допоможуть учням розв’язувати подібні проблеми і в самостійному житті.

Словесник повинен чітко усвідомити, що успіх педагогічної діяльності залежить від глибокого розуміння можливостей кожного методу навчання і правильного вибору його в конкретній педагогічній ситуації. Уведення в процес навчання пошукових, евристичних, дослідницьких методів пізнання, без сумніву, активізує пізнавальну діяльність учнів, розвиває творчий підхід до розв’язання навчальних завдань, серед яких чільне місце повинні посісти завдання, спрямовані на розвиток філологічних здібностей.

Учителеві потрібно пам’ятати, що не можна формувати особистість за наперед визначеною моделлю, а головне – створити умови для повноцінного розвитку учня; активізувати самий процес навчання, надати йому дослідницький характер і цим самим передати учневі ініціативу в організації власної пізнавальної діяльності.

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ БАЖАННЯАНОШКІНА ГАЛИНА ГРИГОРІВНА

Список використаних джерел

  1. Зарудня І.О. (І.О. Небеленчук). Застосування діалогових технологій навчання як засіб формування комунікативних здібностей / І.О. Зарудня / Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Випуск 14: збірник наукових праць / [За ред. А.В. Корольової]. – К. : Видавництвово НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – С. 138-143.
  2. Ісаєва Олена. Сучасний урок літератури: яким він є, яким він має бути / Олена Ісаєва // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 5. – С. 3-6.
  3. Наукові основи методики літератури: Навчально-методичний посібник / [за ред. доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України Н.Й. Волошиної]. – К. : Ленвіт, 2002. – 344 с.
  4. Небеленчук І.О. Генезис проблеми діалогового навчання в педагогічній науці / І.О. Небеленчук // Педагогічний вісник. – 2011. – № 1 (17). – С. 36-38.
  5. 32.  Небеленчук І.О. Діалогові технології навчання світової літератури: науково-методичний посібник / І.О. Небеленчук. – Кіровоград : ТОВ «ПОЛІМЕД-Сервіс», 2015. – 207 с.
  6. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі / Б.І. Степанишин. – К. : Проза, 1995. – 254 с.

Comments

Comments are closed