ГОНЧАРОВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА | ІНТЕРАКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СУЧАСНОГО УРОКУ

Гончарова Вікторія Анатоліївна
Златопільська гімназія м. Новомиргорода Новомиргородська районна рада Кіровоградської області
вчитель географії

Інтерактивне  навчання – це навчання, занурене у спілкування між учасниками навчально-виховного процесу, в основі якого лежать  принципи  особистісно-орієнтованого навчання, безпосередньої участі кожного як шукача шляхів і засобів розв’язання проблем. Інтерактивні технології потребують застосування учнями складних умінь і навичок: дискутувати, висловлювати свою позицію, працювати в групі тощо. В інтерактивному навчанні найчастіше використовуються методи презентації, демонстрації, зворотного зв’язку, обговорення в малих групах, планування подальших дій. [ 1. c. 88]

ІНТЕРАКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СУЧАСНОГО УРОКУ

      На всіх етапах уроку  використовую інтерактивні методики, які  поєдную з традиційними (особливо на першому етапі запровадження інновацій) для забезпечення «зони психологічного комфорту», а також для запобігання зниження уваги протягом уроку, недопущення зниження інтересу до навчального матеріалу, для подолання дискомфорту через недосконале володіння інструментарієм [4.с. 67]

Сучасна освіта, починаючи з дошкільного ступеня, має вчити дитину ефективно працювати з різноманітною інформацією, причому у великому обсязі.

У зв’язку з цим корисно й необхідно навчити дітей розглядати будь-які об’єкти, предмети і явища як природні або штучні системи. Ефективним інструментом для

педагогів і психологів, що допомагає формувати системне мислення учнів, є функціонально-системний підхід (далі: ФСП), розроблений на основі теорії розв’язання винахідницьких завдань (далі: ТРВЗ). Він дозволяє розглядати об’єкт, що вивчається, у системі, повністю розуміти його призначення, зв’язок з іншими об’єктами, розвиваючи всі компоненти структури мислення дитини. ФСП – це метод пізнання й спосіб опису штучних та природних об’єктів, предметів і явищ навколишнього світу.

ФСП формує системність мислення, оскільки учні розглядають об’єкт або проблемну ситуацію багатоаспектно, виявляють суттєві й приховані взаємозв’язки їх елементів і властивостей, їхній стан у минулому і майбутньому, тобто «бачать» їх у системі.

Нова технологія навчання, котра готує дітей до завтрашнього життя, повинна будуватися не на завданнях, вирішення котрих вже відомо, а на пошуку вирішення реальних життєвих проблем, які мають практичне значення. Такі проблеми повинні носити комплексний характер і у них повинні бути інтегровані, по можливості, питання всіх предметів шкільного циклу. Їхніх рішень може не знати навіть педагог – тоді пошук іде у процесі спільної діяльності вчителя й учня.

Схема-модель ФСП – це графічне представлення основних компонентів системи та їх взаємозв’язків для комплексного вивчення будь-якого об’єкта, явища або навчальної теми.

Інтерактивний інструментарій

Робота за схемою-моделлю ФСП дає такі можливості:

    1.  Опис предметів, об’єктів.

2. Визначення змісту понять.

3. Виявлення істотних взаємозв’язків і відносин між елементами об’єкта, виявлення прихованих взаємозв’язків.

4. Порівняння з іншими об’єктами, створення аналогій і метафор.

5. Удосконалення об’єктів, предметів.

6. Проведення генетичного аналізу (розгляд об’єкта, предмета у розвитку).

7. Створення великої кількості асоціацій у різних категоріях.

8. Складання загадок.

9. Створення оповідань, есе.

10.Складання структурної відповіді на уроці, іспиті.

11.Створення алгоритму подачі інформації.

12.Створення алгоритмів вирішення нестандартних завдань.

На підставі виділення надсистеми, головної функції, підсистеми і властивостей дається визначення змісту поняття у вказаному на схемі цифрами порядку:

1) надсистема,

2) основна функція;

3) підсистема;

4) властивості й ознаки.

Визначення має відображати суттєві елементи й ознаки, котрі відрізняють систему від інших систем, що відносяться до однієї надсистеми. При формулюванні визначення важливо вказувати тільки ті параметри, які має система, не називаючи того, чого у ній немає. [2. с. 23]

Схему-модель функціонально-системного підходу доцільно використовувати на різних етапах вивчення та засвоєння матеріалу. При цьому вивчення може йти як дедуктивним, так й індуктивним способом. Наприклад, вчитель при вивченні нової теми подає матеріал, заповнюючи схему-модель новою інформацією, показуючи таким чином структуру й істотні ознаки досліджуваної системи. У цьому випадку педагог за допомогою навідних питань актуалізує наявні знання учнів, звертається до їхнього досвіду.

Схема-модель також може бути використана на етапі узагальнення й систематизації знань, коли учні вже вивчили тему. Маючи алгоритм роботи за схемою-моделлю, учні під керівництвом учителя або самостійно створюють схему для вивченої ними системи. Таким чином, вони структурують свої знання по вивченій темі. Вчитель на підставі складеної схеми може визначати рівень засвоєння матеріалу учнями.

Список використаних джерел

  1. Войтенко Т. Застосування інтерактивних технологій на уроках біології / Тетяна Войтенко // Біологія. Шкільний світ: газ. для вчителів біології. – 2009. – № 25. – С. 18-19.
  2. Грединарова О.М. Учбово – ігрова діяльність як засіб формування готовності до оволодіння навчанням. / Грединарова О.М. – К.: Знання, 1998.– 20 с. – Бібліогр.: с.19.
  3. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. /                  О. Пометун, Л. Пироженко. – 2007  
  4. Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000.

Comments

Comments are closed