БОНДАРЧУК ОКСАНА МИХАЙЛІВНА | ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ КОМПЕТЕНТНІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

Бондарчук Оксана Михайлівна
Грузьківський навчально- виховний комплек «Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградський район Кіровоградська область
вчитель хімії та біології

У статті йдеться про види здоров’язбережувальних технологій, які використовуються в школі та  ефективність їх застосування на уроках біології.

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ КОМПЕТЕНТНІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СВОГО ЗДОРОВ’Я НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

  Проблема збереження і зміцнення здоров'я населення й особливо дітей залишається однією з найбільш актуальних для сьогодення.  В школі гостро стоїть проблема  збереження здоров'я учнів, і тому за напрямком до традиційної освітньої системи виділяють здоров'язбережувальні  технології які належать до групи педагогічних технологій на основі посилень соціально-виховних функцій освітньої установи.

   Здоров'язбережувальні технології –  це технології, що не викликають у суб'єктів освіти специфічних захворювань: неврозів, дидактогенії, вигоряння особистості вчителя. Ці технології є природовідповідними, інтерактивними, такими, що мають потенціал оздоровлення. [2]

   Поняття “здоров’язбережувальні технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

    Під здоров’язбережувальними технологіями вчені пропонують розуміти:

  • сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
  • оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
  • повноцінний та раціонально організований руховий режим.

    Аналіз класифікацій існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи (О. Ващенко): [1]

  • здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для

перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу, відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

  • оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення

фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

  • технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування

життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

  • виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей,

які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

   Здоров’язбережувальні  технології вчать дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

  Урок – це основна структурна одиниця навчального процесу. Урок у здоров’язбережувальних технологіях повинен не визивати у учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає у учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Все це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій.

   Система виховання здорового способу життя – це керована діяльність учнів, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів здров’язберігаючого характеру, спрямованих на сталу мотиваційну установку, на здоровий спосіб життя як провідної умови збереження та зміцнення здоров'я. [3]

    Моє педагогічне кредо уже тривалий час залишається таким: «Даючи знання – не відбирай здоров’я». Проблема збереження здоров’я наших учнів була і залишається актуальною. А на сьогоднішній день все менше залишається дітей, які навчаються і закінчують школу здоровими. Тому важливою складовою навчально-виховного процесу в школі є формування мотивації до збереження і зміцнення здоров’я. 

     На своїх уроках я ставлю за мету давати учням теоретичні знання про здоров’я та його складові частини, як воно закладається у людини з самого народження, як зберігається і руйнується. Намагаюсь розкрити учням, що здоров’я – поняття багатопланове і містить у собі не лише фізичну складову, а й психічну, і соціальну, і духовну. Учні в основному цінують фізичне здоров’я, тобто злагоджене функціонування окремих органів і всіх систем органів. Старшокласники ще розуміють, що психічне здоров’я не менш важливе, ніж фізичне. Розкриваю учням те, що саме психічне здоров’я складається із емоційної частини, до якої входять самоповага, гарний настрій, здатність розуміти почуття інших та розумової частини, що включає здатність одержувати й аналізувати інформацію та уміння використовувати цю інформацію у повсякденному житті. Багатьма дослідженнями доведено, що психічне здоров’я – це запорука особистого успіху. До важливості цих складових необхідно додати ще духовне здоров’я – формування цінностей у житті. Вивчаючи кожну тему розділів біології рослин, тварин, людини та загальної біології знаходжу час, щоб звернути увагу учнів на бережливе ставлення до свого організму і оточуючих людей.

Виходячи з цього:

– допомагаю створити емоційний комфорт та ситуацію успіху, що є профілактичним способом запобігання психічного травматизму, стресу, неврозу;
– не дозволяю принижувати учнів, тому що на сьогоднішній день за статистикою психіка дітей порушена, і у дитини, яка відчуватиме приниження, буде викликатися агресія до вчителя та його предмету, а потім до когось або чогось іншого і в цілому складеться стереотип, що все виправити можна лише використовуючи приниження чи образи;

– забезпечую на уроках рухову активність, що сприяє профілактиці стомлення мозку (кисневому голодуванню), а це підвищує ефективність їхньої розумової і пізнавальної діяльності;

– при вивченні ботаніки та зоології часто пропоную учням перевтілитися у якусь рослину чи тварину,тобто зайняти іншу нішу життя на планеті, що сприяє розвитку уяви, емоцій, відповідального ставлення до всього живого, чим активізується пізнавальна активність і формується психічне і духовне здоров’я; перевтілення носить назву імаготерапія;

–  на уроках біології людини, вивчаючи системи органів, пропагую: важливість здорового способу життя, необхідність профілактики захворювань, значення вірного харчування, дотримання режиму сну та бадьорості, важливість загартування, боротьба з шкідливими для здоров’я факторами і, звичайно, дотримання сексуальної поведінки, що впливає на функціонування репродуктивної системи, яка є запорукою майбутнього здорового сімейного життя;
– використовую технології толерантного спілкування, які сприяють зниженню неприязні, розвитку емпатії та комунікативних здібностей, що необхідно для зміцнення психічного здоров’я;

– використовую різні види мистецтва, що важливо для профілактики емоційного напруження, а учні цим можуть розкритися і показати свій внутрішній світ, що сприяє зміцненню духовного здоров’я;
– використання рефлексії на уроках фіксує власне ставлення кожного до уроку і виховує стійку соціальну позицію, тому я намагаюсь, щоб учні у більшості випадків ішли з уроків біології задоволеними почутим, побаченим та реалізувавши себе: «успіх породжує успіх, а невдача – невдачу»;
– мені ніколи не бракує добрих і щедрих слів моїм учням, і ще …, за тривалий час спілкування з ними, я зрозуміла, що контакт з учнями, і результативність нашої роботи можливі у більшій мірі лише тоді, коли називати всіх по імені, а не по прізвищу.

  Я вважаю, що такі методи сприяють формуванню у школярів компетентнісного ставлення до свого здоров’я, а на сьогоднішній день здоров’язбережувальні компетентності пов’язані з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
А ще компетентнісне ставлення до здоров’я перекликається із таким завданням курсу біологічної науки як: формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, до себе, до людей, до загальнолюдських духовних цінностей.  
   Висновок із сказаного такий: керуючись такими методами у викладанні біології   формується в учнів компетентнісне ставлення до особистого здоров’я як найважливішої ланки повноцінного життя людини

Бібліографія:

  1.  Ващенко О. Здоров`язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах / О. Ващенко, С. Свириденко// Директор школи. – 2006. -№20. С.12-17
  2. Здоров`язберігаючі технології у навчальному закладі /упоряд. О. Колонькова, О. Литовченко. – К.: Шкільний світ, 2009.
  3. Концепція формування позитивної мотивації та здоровий спосіб життя у дітей та молоді // Основи здоров`я: книга для вчителя. – К.: Генеза, 2005.

Comments

  1. Дякую за статтю! Збереження і зміцнення здоров'я учнів повинно відбуватися не лише на уроках фізичного виховання.

  2. Головне в житті людини – це здоровя. І кому як не нам, вчителям, берегти його у дітей. Стаття змістовна, актуальна Успіхів Вам, пані Оксано!
     

Comments are closed