ЕЛЕКТРОННІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА УРОЦІ ЛІТЕРАТУРИ: ПЕРЕВАГИ ТА ПІДВОДНІ КАМЕНІ

ЕЛЕКТРОННІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА УРОЦІ ЛІТЕРАТУРИ: ПЕРЕВАГИ ТА ПІДВОДНІ КАМЕНІ

Ціпов’яз Лариса

         У статті подаються матеріали, присвячені проблемам використання електронних освітніх ресурсів у процесі вивчення літератури, зокрема, розглядаються питання первинності і вторинності усталених шляхів аналізу тексту та ІКТ, переваг та недоліків застосування альтернативних джерел інформації.

Відомий французький філософ К. Леві-Строс зауважив: «XXI століття буде віком гуманітарних наук, або його не буде взагалі. Ми повинні зрозуміти себе, інакше не зможемо надалі використовувати результати інших наук. Проте ми робимо все можливе і неможливе, щоб себе не розуміти». Світ стає полікультурним, кордони стираються завдяки новим джерелам та каналам передачі інформації. Процес інтеграції України у загальноєвропейський простір супроводжується розробленням нової соціально-культурної стратегії, спрямованої на підтримку зацікавленості читанням, розвиток критичного мислення та формування рівня загальної культури й моральності. Працюючи у цьому ключі, філолог легко прилучає до книги і дає солідну базу літературних знань учням-гуманітаріям. Такі діти органічно і з цікавістю  вступають у діалог не лише з іншими учнями-читачами чи з учителем, а й з текстом та його автором. Їм присутнє відчуття слова і легко пробуджується бажання дослідити не лише зміст і проблематику твору (що й навіщо написано), а й зазирнути у творчу майстерню письменника (як написано), перевірити «алгеброю гармонію», стати критиком і творцем власного тексту. (Схема 1).

 

Проте часто трапляється так, що діти, особливо старшокласники, які визначилися з напрямком власної майбутньої спеціалізації, сприймають уроки літератури як додаткові, а іноді й «зайві». Тож перед учителем постає важливе завдання повернути такого учня до книги, показати, що художнє слово окрім того, що дає естетичну насолоду, допомагає вирішувати багато практичних питань:

• не тільки сприйняти сказане, а й зрозуміти думки і прагнення співрозмовника;
• власним красномовством переконати опонента;
• розвинути здатність нетривіально подивитися на загальновідомий факт.

Коли ж, як не на уроках літератури, створювати разом з дітьми цілісну картину світу, у якому органічно сплітаються природничі знання з відчуттям гармонії та свободи і розумінням цінності життя у всіх його проявах. Подібну думку ще у середині минулого століття висловив академік В.І. Вернадський зауваживши, що «ріст наукового знання… швидко стирає грані між окремими науками. Ми все більше спеціалізуємося не на науках, а на проблемах» [1:78].

Прекрасною ілюстрацією сказаного ученим стане застосування на уроках з предметів гуманітарного циклу електронних освітніх ресурсів, що являють собою «навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на носіях будь-якого типу або розміщені у комп'ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу, в частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами» [2:1]. Альтернативні носії інформації надають учителеві прекрасну можливість візуалізувати навчання, чітко дотримуючись мети унаочнення, порядку, методики і послідовності показу, розумно дозуючи кількість демонстраційного матеріалу. Та головне у цьому процесі – чітке формулювання мети дослідження і програмування шляхів досягнення очікуваного результату, щоб урок не перетворився на розважальний чи виховний захід.

Грамотне застосування електронних освітніх ресурсів дає можливість реалізувати й інші принципи навчання, зокрема, інтегративний підхід, який передбачає одночасне використання різноманітних шляхів, форм і методів навчання у викладанні споріднених предметів при вирішенні професійних, життєвих та наукових проблем. Паралельно втілюється принцип міцності знань, оскільки дитина отримує можливість самостійної або групової роботи, в процесі якої формуються і закріплюються знання, уміння і навики і відбувається особистісний ріст. Чи не про це йдеться у іншій сентенції вже згадуваного культуролога та етнографа К. Леві-Строса: «Учений – це не той, хто дає правильні відповіді, а то, хто ставить правильні питання»?

Електронні освітні носії стають у пригоді і в тому випадку, коли з тих чи інших причин бібліотеки не в змозі забезпечити учнів потрібною літературою. На сьогодні існує безліч он-лайн бібліотек, велику кількість художніх, наукових та науково-популярних книг і журналів можна знайти у соціальних мережах та на форумах. Дякуючи електронним підручникам розширюється доступ дитини до інформації. Ще більше матеріалів, необхідних для отримання освіти, надає мережа Інтернет – безкраїй океан фактів, відео-, аудіо-файлів. Проте контент не завжди якісний, а подані матеріали часто недостовірні. Звідси випливає наступне завдання учителя – навчити дітей орієнтуватися в океані інформації, не довіряти сліпо сенсаційним статтям, перевіряти кожен факт, яким дитина має намір поділитися на уроці чи використати у власному проекті. Навряд чи можуть виникнути сумніви у важливості формування таких навиків критичного підходу до кожного почутого чи прочитаного слова. Та щоб навчити школяра працювати з новими освітніми носіями, учитель повинен сам іти в ногу з часом і уміти створювати і проводити мультимедійні уроки, укладати власні електронні посібники, працювати на фахових сайтах.

Проте важливо розуміти, що на уроках літератури була, є і буде головною книга. Саме художній текст первинний, а його інтерпретація, зняті за мотивами фільми, різного роду ілюстрації – вторинні. Якими б цікавими і яскравими не були презентації, вони відображають певний аспект розуміння проблем, поставлених автором. Найкращий аудіо- чи відеоряд, створений учнем, не може замінити собою написання власного твору чи хоча б розгорнутої відповіді на питання. Тестування, навіть найповніше, дає змогу перевірити фактичні знання змісту, літературознавчих понять, біографії творця чи історії створення і життя художнього твору. Та в рази цінніше навчити учня вдумливо і повільно читати, відчуваючи при цьому насолоду від самого процесу. Не буде користі від повторення чужих думок, навіть гарно оформлених вишуканими фразами. Інша крайність – власна інтерпретація, що виходить за межі тексту, не підкріплена розумінням авторської позиції та особливостями епохи, яка породила твір.

  Літератури – мистецтво слова, і про це немає права забувати словесник у гонитві за інноваціями. Гармонійне і грамотне поєднання традицій та інновацій у процесі вивчення літературного твору і робить сучасним урок і його творця.

 

Використані джерела

1. В.И. Вернадский Размышления натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. – М.: Наука, 1978
2. Положення про електронні освітні ресурси. – Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.10.2012 № 1060 «Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси»