Проблема оволодіння українською мовою кожним новим молодим поколінням була є актуальним питанням в усі часи, бо мова народу – найбільш дорогоцінне духовно-культурне надбання нації. Доки народ дбає про свою мову, доти він зберігає і свою етнічну та національну єдність.
Роздумам про рідну мову в рідній школі приділено багато уваги в наукових працях видатного українського педагога, нашого земляка Василя Олександровича Сухомлинського. На заміну традиційній методиці він вводить новаторську методичну систему ідей, що робить учителя-словесника справжнім майстром своєї справи. Такий учитель, на думку педагога-мислителя, вміє визначати перспективу вивчення рідної мови, прогнозувати результат своєї праці.
Але для практичного вчителя, на мою думку, методичних матеріалів щодо використання педагогічних ідей Василя Олександровича у розв’язанні мовної проблеми недостатньо, хоча методична система вченого відзначається особливою конструктивністю, творчим динамізмом і високою результативністю, неординарністю теоретичних і практичних підходів до розв’язання актуальних проблем вивчення української мови в школі.
Відомо, що навчальний процес на уроках рідної мови органічно вбирає в себе загальнопедагогічне завдання: формувати в учнів бажання самостійно вчитися. Учень, котрий без сторонньої допомоги оволодіває новими знаннями, успішно розвиває мовленнєву культуру – якість, найбільш інтегровану для життя.
Учні, які оволодівають знаннями у творчій співпраці з учителем, навчаються не лише критично оцінювати якість здобутих знань, власного мовлення, а й знаходять помилки, недоліки, слабкі місця, удосконалюють бажання і вміння усувати їх.
При вивченні теми «Іменник» я використовую такий метод як експеримент, який передбачає перебудову мовного об’єкта пізнання, вилучення його з одного середовища в інше. Учні отримують завдання:
- Яка морфема в слові виражає його граматичні ознаки ( рід, число, відмінок). Для цього проаналізуйте слова: воля, Батьківщина, родом, села.
- Якщо важко визначити, то спробуйте записати ці слова без закінчень: вол…, Батьківщин…, род…, сел…. Зробіть висновок.
Гіпотеза – це метод розвитку абстрактного мислення. Його доцільно застосовувати тоді, коли в учнів є певна система понять, ідей про мову і мовлення, необхідних для висунення обґрунтованого припущення, що кладеться в основу розв’язання проблемно-пізнавального завдання.
Для диференціації проблемно-пізнавальних завдань учителю можна використовувати такі способи:
– розподіл складного питання на простіші;
– постановка допоміжних завдань, які будуть сприяти розв’язанню основного;
– повідомлення додаткових відомостей і фактів, необхідних для розв’язання завдання.
Наявність диференційованих за складністю проблемно-пізнавальних завдань значно підвищує ефективність їх використання під час самостійних робіт. Знову ж таки, при вивченні теми «Іменник» я ставлю перед шестикласниками завдання:
– визначити рід іменників оселя, родовід, село;
– спробуйте визначити рід іменників у словах соня, невдаха, плакса.
У п’ятому класі, вивчаючи тему «Фонетика» практикую наведення фактів, що зовні не співвідносяться:
– проаналізувати букви і звуки мови. Чого більше?
– яким чином за допомогою 33 букв удається позначити 38 звуків;
– м’який знак позначає чи не позначає звук.
При опрацюванні теми «Прикметник» вчу учнів зіставляти і протиставляти факти, що збігаються за формою, вимовою та написанням, але різняться за змістом, сутністю. Наприклад:
– порівняйте виділені у реченнях слова як частини мови. Який висновок можна зробити? ( Чергові учні стежили за порядком під час перерви. Чергові стежили за порядком. )
Місце методу пізнавальних завдань у структурі уроку може різне. Воно залежить від багатьох факторів – характеру навчального матеріалу, рівня підготовки учнів, часу, відведеного на вивчення теми, дидактичного аспекту уроку.
Як на мене, то використання таких завдань доречне під час вивчення нового матеріалу, коли опрацьовуються досить важливі теми.
З досвіду роботи можу сказати, що використання таких методів на уроках рідної мови не повинна носити фрагментарний характер.
Під час проведення уроків рідної мови слід використовувати такі методи як:
– евристична бесіда;
– постановка проблемних запитань;
– метод гри;
– завдання на мислення, побудовані на спостереженнях.
Вивчаючи тему «Лексичне значення слова», актуалізуючи опорні знання, учні можуть складати або розгадати кросворд, з початкових букв слів можна прочитати термін, з яким ознайомимося на уроці.
1. Ледача людина.
2. Людина, яка відповідає за колективне відвідування музею.
3. Автор музичного твору.
4. Головне місто нашої держави.
5. Яку букву не пишуть на початку слів.
6. Людина, яка бере інтерв’ю.
7. Людина, яка написала книгу.
Відповіді.
1. Ледащо.
2. Екскурсовод.
3. Композитор.
4. Столиця.
5. И.
6. Кореспондент.
7. Автор.
З кожним роком завдання потрібно ускладнювати, при цьому допомогу вчителя зменшувати. Лише за таких умов проведення занять учні навчаться самостійно визначати мету кожного з виконуваних завдань і співвідносити її з метою вивчення мови в школі в цілому.
Цілеспрямована, усвідомлена праця вчителя і учнів на уроках української мови стане озброєнням засобами пізнання, навчить учнів активно і творчо мислити, розвиватиме в них інтерес до основ науки про мову, формуватиме прагнення і вміння постійно вдосконалювати власну мовну культуру, зробить навчальний процес необтяжливим, творчим і радісним.
Використання сучасних методів навчання
|
ПІБ |
ПОСАДА |
НАЗВА ЗАКЛАДУ |
НАЗВА СТАТТІ |
| Бичкова Катерина Мусіївна | вчитель української мови та літератури | Подорожненська загальноосвітня школа I-III ступенів Світловодської районної державної адміністраціїКіровоградської області |
Використання сучасних методів навчання на уроках української мови |
Література
- [В.О.Сухомлинський [9; 270], [9; 251], [9;247], Л. Піскорська – завідувач науково-методичного відділу гуманітарних дисциплін ОІППО, М.Г.Стельмахович, О.М.Шпортенко.]
