Сучасна українська школа знаходиться на  етапі переосмислення, перегляду своїх завдань, своєї головної мети, змісту навчання. Найбільш складні завдання стоять перед викладачами гуманітарного спрямування (історія, суспільствознавство, українська і світова література). Адже саме ці дисципліни (особливо література) впливають на формування особистості людини, її світосприйняття, світоглядні позиції,  на  її внутрішній світ, духовний і творчий потенціал.

         Важливого значення у цьому випадку набувають своєрідні постулати сучасного уроку світової літератури:

1)  Його читацько-центрична концепція. Головне завдання уроку літератури – виховання вдумливого, розумного читача, який володіє навичками аналітичного читання, вміє знаходити за кожним словом таємний, прихований зміст.  Але при цьому учнів не можуть не хвилювати світоглядні питання, характерний антураж епох і країн, цікаві відомості з галузі людинознавства й культурології, можливість пізнати сутність людини і роль мистецтва в її житті. Таємниці, розкриті в тексті, змушують працювати мислення та виходити на ідею, розвивати здатність учня формувати свою думку й аргументувати її [2, с.6];

2) Об’єктом вивчення в курсі світової літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність. Аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо. Теоретичні аспекти вивчення твору при цьому потрібно розглядати не як самоціль, а як один із засобів визначення своєрідності його поетики [1].

   Зважаючи на це, кожен учитель світової літератури формує особистий стиль роботи, свій власний  інноваційний підхід  до викладання  літератури. Урок літератури – це особливий урок, не схожий на інші. Тому не можна бездумно застосовувати новомодні інноваційні технології, навіть, якщо вони дієві на уроці математики, біології, фізики тощо.

   Сучасні комп’ютерні технології – велика допомога учителю літератури. Але ні в якому разі не можна перетворювати урок літератури на перегляд численних презентацій, фільмів тощо. Це лише інструментарій, засіб, який допомагає привернути увагу до художнього тексту. Адже урок літератури – це урок сприйняття мистецтва слова. І тому головними діючими особами мають бути авторський текст і читач.

    Оскільки, література – мистецтво слова,  слово в основі своїй є одиницею діалогічною, а тому вживання його в художньому тексті передбачає сприйняття і розуміння активне, творче, дієве. Таким чином читач активізується і включається до системи твору.

    А це, на мій погляд, стає можливим лише під  час використання на уроці діалогових технологій навчання. За словами М.М.Бахтіна «істина не народжується і не знаходиться в голові окремої людини, вона народжується між людьми, котрі спільно відкривають істину в процесі їх діалогічного спілкування».

     Діалогове навчання – це навчання, побудоване на принципах взаємодії учнів з усіма суб’єктами та об’єктами педагогічного процесу. Під час якого учитель має забезпечити залучення дитини  до навчального процесу за допомогою створення постійної інформаційної інтриги, активізації всіх психологічних сфер особистості: емоцій, уяви, мислення, пам’яті. [5, c.226].

      Діалогова форма навчання – це особлива форма навчання, під час  якої навчальні завдання ставляться у вигляді складних проблем, питань, іноді навіть парадоксальних . Це є,так звані, герменевтичні питання: питання, які примушують задуматись не лише над прочитаним, але й над його сутністю, внутрішнім змістом, замислитись над власним, особистим сприйняттям прочитаного. Наприклад, це питання:«Чому, на  вашу думку, герой вчинив саме так ?»,  «Як видумаєте, з якою метою він вчинив саме так?» тощо.

 В розрізі вищезазначеного, доречним є, за словами Є.М.Ільїна, «розкручування художньої деталі». Цей прийом дозволяє актуалізувати увагу читача. Наприклад, підчас роботи з оповіданням А.П.Чехова «Хамелеон» використовуються наступні питання:

• Що несе в руках Єлдирін? Чому автор “вручає” йому в руки сито з конфіскованим аґрусом? З якою метою, на вашу думку, письменник використовує слово “конфіскований”, адже аґрус не є контрабандою чи забороненою річчю?
  • Чому Очумєлов тримає в руці вузлика, який жодним чином не в’яжеться з формою?
  • Про що, як ви думаєте, говорять ці вузлик і сито? (Хабарництво, звичка “конфісковувати” все підряд, навіть найдешевше, дріб’язковість).

В основі навчального діалогу покладено принцип герменевтичного кола, запропонований   Г.Гадамером

Застосування діалогових  технологій на уроці літератури передбачає:

-        Включення учнів у діалог;

-        Формування вмінь вести діалог з автором і його твором;

-        Створення умов для діалогічної взаємодії один з одним;

-        Формування вмінь висловлювати власну думку, аналізувати й інтерпретувати текст;

-        Створення сприятливих психолого-педагогічних умов, у яких формуються і проявляються навички діалогічної взаємодії [4, с.8].

    Діалог,певною мірою, залежить від поведінки учителя: він не повинен підноситися над учнями, як і у прямому (стояти на кафедрі, як пам’ятник на постаменті), так і в переносному значенні; не повинен спостерігати за ними з висоти власного досвіду.

     Слід враховувати, що вчитель –  теж читач, як і учень. Більш освічений, більш дорослий, більш досвідчений, але теж читач.

     Учитель має свою читацьку думку, читацьке бачення, свою власну інтерпретацію твору. Але – це не догма, якій має підкоритися учень. Для того й існує діалог, щоб кожен міг висловити свою думку, але вона має спиратись на текст.

     Учитель під час діалогу,як найвидатніші представники театру й кіно, одночасно виступає в ролі режисера-постановника, сценариста і виконавця однієї з ролей.

     Необхідно добирати доцільні види і форми діалогового навчання під час вивчення тих чи інших літературних жанрів, а також враховувати етапи роботи з текстом. Наприклад, такий вид роботи, як аналітико-інтерпретаційне дослідження  доречним є безпосередньо на етапі аналізу художнього тексту.

    Діалогові технології дозволяють привернути увагу до літературного твору (а це немаловажне в сучасному технологізованому світі), всебічно «осягнути» художній твір, побачити його в «усій його красі», розвивати не лише читача-аналітика, але й читача з багатим внутрішнім світом.

Використані джерела

1. Методичні рекомендації щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році.
2. А.І.Богосвятська. Світова література в епоху змін: ключові тенденції методики викладання//Зарубіжна література в школах України. – №1, 2014.
3. А.І.Богосвятська. Урок світової літератури як діалог//Зарубіжна література в школах України. – №7-8, 2013.
4. І.О.Небеленчук Застосування діалогових технологій у процесі вивчення світової літератури. – Кіровоград, КОІППО, 2013.
5. Чухряева Н.Н. Диалоговое обучение литературы в старших классах/Инновационные подходы к обучению литературе: Материалы научно-методической конференции/ Под ред. А.В.Урманова. – Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2006.