Хмурівські читання

Обласна науково-практична Інтернет-конференція ( Х Хмурівські читання)

Методи навчання на сучасному етапі розвитку суспільства та освіти

Методи навчанняСучасне суспільство ставить перед учителями завдання розвитку особистісноважливих якостей школярів, а не тільки передачу знань. Гуманізація освіти припускає ціннісне відношення до різних особистісних проявів школяра. Знання ж виступають не як мета, а як спосіб, засіб розвитку особистості. Найбагатші можливості для цього надають сучасні інформаційні комп’ютерні технології (ІКТ)

 Навчально-пізнавальна діяльність є важливим компонентом формування особистості, яка цілеспрямовано оволодіває знаннями та вміннями, що складають досвід суспільства і можуть бути використані як інструмент для самостійного набуття нових знань та вмінь. Це сприяє її саморозвитку, самоперетворенню та успішній соціалізації. Особливою ознакою навчально-пізнавальної діяльності є її спрямованість на самоперетворення та саморозвиток учня. Виявлено, що необхідність врахування знань учнів, реалізація їх особливостей під час вибору заходів ефективного зовнішнього управління є важливою домінантою сучасної технології навчання. А метод навчання повинен зменшувати труднощі навчання, необхідно виходити з інтересів тих, кого навчають, приємне з’єднати з корисним.

Від методів навчання значною мірою залежить розвиток учнів і якість засвоєння ними знань, і набуття навичок самостійної роботи. Методи навчання оцінюються в педагогіці як один із найважливіших компонентів загальної структури навчально-виховного процесу. Учителям близькі та зрозумілі такі методи навчання як розповідь,  бесіда, лекція, показ ілюстрацій, показ демонстраційних приладів, виконання вправ, лабораторних дослідів тощо [1].

Методи навчання завжди є засобом реалізації певних цілей навчання. Але результат діяльності вчителя і учнів не завжди такий, яким він уявляється у суб’єктивній формі мети. У цій взаємодії мети, засобу і результату найважливішим є аналіз пізнавальної діяльності  школярів, а також керівництво нею з боку вчителя.

За класифікацією Ю.К. Бабанського [3] методи навчання поділяються на 3 великі групи, кожна з яких в свою чергу передбачає по декілька класифікацій:

  1. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
  2. Методи стимулювання і мотивації учіння.
  3. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності виконують освітню функцію та поділяються на такі види [3]:

  • Перспективні методи, які виконують функцію організації та здійснення чуттєвого сприйняття учбової інформації і поділяються, в свою чергу на:
  • Методи виділені за логічною ознакою, які спираються перш за все на класифікацію розумових дій, які традиційно поділяють за напрямком думки на індуктивні (від окремого до загального) та дедуктивні (від загального до окремого):
  • а) методи словесної передачі та слухового сприйняття навчальної інформації;
  • б) методи наочної передачі та зорового сприйняття навчальної інформації;
  • в) методи передачі навчальної інформації шляхом практичних дій.

а) репродуктивні методи, які характеризують такий спосіб навчання, при якому головне значення має запамятовування учнями інформації, яку різними шляхами представляє вчитель;

б) проблемно-пошукові методи, які передбачають створення вчителем проблемних ситуацій, активне їх обдумування учнями і на цій основі їх самостійне просування у засвоєнні нових знань.

Методи стимулювання та мотивації навчання виконують виховну функцію. У них для стимулювання діяльності учнів поряд з традиційними методами навчання використовуються також спеціально розроблені методи, такий як метод пізнавальних ігор, метод навчальних дискусій та ін. .

Серед методів контролю та самоконтролю можна виділити методи усного (індивідуальне опитування, фронтальне опитування, усні заліки, усні екзамени, програмоване опитування), письмового (контрольні письмові роботи, письмові заліки, письмові екзамени, програмовані письмові роботи) та лабораторно-практичного (контрольні лабораторні роботи) контролю.

На основі аналізу зв’язків методів навчання з іншими компонентами учбового процесу, а також умовами, у яких він протікає, вибір методів навчання буде визначатися [2]:

  1. Закономірностями та принципами навчання.
  2. Цілями завдання.
  3. Змістом та методами даної науки взагалі та конкретного предмету, теми.
  4. Навчальними можливостями студентів.

Методи навчання не є алгоритмізованими одиницями. Оскільки педагогіка є наукою і мистецтвом одночасно, тому і підхід до вибору методів навчання має ґрунтуватися на творчості педагога з одного боку і відповідати вимогам принципу системності з другого боку.

Критеріями вибору методів навчання є [2]:

  1. магістральні завдання виховання особистості;
  2. мета і завдання навчання взагалі і конкретного етапу зокрема;
  3. закономірність і принципи навчання;
  4. зміст навчального матеріалу;
  5. навчальні можливості студентів;
  6. наявність засобів навчання;
  7. психологічно-педагогічні можливості викладача.

Але методи навчання не можна сприймати як рецепт для розв’язання навчальних завдань. На сучасному етапі розвитку суспільства обсяг та складність інформаційних потоків з кожним роком збільшується. Тому традиційна система навчання у навчальних закладах освіти потребує постійного удосконалення на основі сучасних досягнень науки та техніки, що пов’язано з поліпшенням методики організації та проведення навчального процесу. Важливим напрямом підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу є використання технічних засобів навчання (ТЗН), в тому числі комп’ютерної техніки.

Використання технічних засобів навчання надає навчально-методичній роботі з учнями  більш насичений, динамічний, творчий та інтенсивний характер. Сучасна освіта базується в основному на вербальному способі передачі знань, де переважає сприймання усної інформації, яка перевантажує роботу слухового аналізатора. При цьому візуальний канал використовується мало, виникає сенсорне голодування, що значно знижує творчий характер навчальної діяльності.

Результати анкетування учнів виявили основні спонуки до навчання на уроках природничо-математичного циклу: можливість вивчати закони існування та розвитку Всесвіту приваблює 35,1% учнів; спостерігати демонстраційні експерименти, що підтверджують чи пояснюють ці закони – 32,1%; самостійне проведення експериментальних досліджень – 14,8%; практичне застосування знань – 16,9%; серед опитаних було зафіксовано 1,1% школярів, які виявили байдужість до дисциплін природничо-математичного циклу. Тому завдання школи сьогодні є активізація пізнавальної діяльності учнів до здобуття знань.

Немає потреби нагадувати зайвий раз про можливості комп’ютера. Загальновизнане, що це – самий потужний засіб, що коли-небудь одержував педагог.

До висновку про те, що навіть сама передова технологія приводить до успіху тільки при активній ролі людини як суб’єкта пізнання, відбуваються після проведення експериментальних заходів щодо впровадження комп’ютера в систему утворення Кенії Бенджамен М.Макад і Брайан Рей. Введення комп’ютерів, підкреслюється ними, сприяло поліпшенню всіх сторін навчального процесу [4].

Таким чином, стає очевидним – ефективне застосування комп’ютерів у навчальному процесі цілком залежить від якості й концептуальної основи закладеної в ЕОМ програми. Часто в основу систематизації типів програм покладен принцип незалежності, що відповідає педагогічним міркуванням. Незалежність у цьому випадку припускає здатність учнів брати участь у визначенні цілей і змісту своєї діяльності, впливати на процес навчання й управляти застосовуваними засобами, тобто устаткуванням і програмами. Класифікація програм складається по висхідній: від тих, які структурують роботу й навчання, до тих, які дозволяють робити це самим учнем. Керуючі програми виконують ряд традиційних функцій учителя, зокрема керування в класі. Вони містять команди, що не тільки стосуються роботи на комп’ютері, але й, наприклад, що дають різні вказівки учням для того, щоб щось перевірити й т.д. Навчальні програми направляють навчання, виходячи з наявних знань і індивідуальних здатностей. Дані програми припускають засвоєння нової інформації. Діагностичні (тестові) програми, призначені для діагностування, оцінювання або зі знань, здатностей, умінь. Тренувальні програми, розраховані на повторення або закріплення пройденого й не утримуючого нового навчального матеріалу. Імітаційні програми, що представляють той або інший аспект реальності за допомогою обмеженого числа параметрів для вивчення його основних структурних або функціонних характеристик. Моделюючі програми вільної композиції, що надають у розпорядження того, кого навчають, основні елементи й типи функцій для моделювання певної реальності. Програми типу “мікросвіт”, схожі на імітаційно-моделюючі, однак не відбивають реальність; в ідеалі – уявлюване навчальне середовище, створюване при участі викладача. Інструментальні програмні засоби, що забезпечують виконання конкретних операцій, наприклад, обробку тексту, складання таблиць, редагування графічної інформації. Мови програмування: системи кодування, що дозволяють управляти комп’ютером.

Щоб досягти максимального виконання та задоволення усіх потреб суспільства та поставлених завдань, необхідно з точністю вивчити всі психолого-педагогічні особливості учнів, риси та вади, які характерні їх віку. Також треба бути компетентним не тільки стосовно усіх аспектів навчання, але й всестороннє розвиненою людиною.

 Відомості про автора

ПІБ

ПОСАДА

НАЗВА ЗАКЛАДУ

НАЗВА СТАТТІ

Личко Олена Володимирівна

вчитель математики та інформатики

Добровеличківська загальноосвітня школа I-III ступенів №1 Добровеличківської районної державної адміністрації
Кіровоградської області

Методи навчання на сучасному етапі розвитку суспільства та освіти

 

Література:

  1. Бойченко, В. Шляхи підвищення ефективності навчальної діяльності студентів педагогічного університету / В. Бойченко // Вісник львівського університету. – 2009. – №25. – С.293 – 299
  2. Асахова, В.М. Нові методи навчання / В.М. Асахова – К.: Освіта України, 1998. – 247 с.
  3. Бабанский, Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе / Ю.К. Бабанский – М.: Просвещение, 1985. – 348 с.

Макад Бенджамен М., Рей Б. Микро ЭВМ в образовании: опыт Кении// Перспективы. Вопросы образования. 1988. N 4. с.51-61.

22 Комментарии

Add a Comment
  1. Пінгбек: essayforme

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


один × 8 =


Хмурівські читання Обласна науково-практична Інтернет-конференція ( Х Хмурівські читання) © 2014 Інтернет-журнал "Електронні засоби навчання" - Електронні засоби навчання