Коли слухаю вальси Фрідеріка Шопена, то відразу в уяві постає образ Жорж Санд. Відомо, що значна кількість музичних творів композитора створена під впливом французької письменниці, його пристрасного кохання до неї. Це й мазурки, і ноктюрни, і, звичайно ж, вальси.

З-поміж вальсів є один, який вирізняється своєю витонченістю, ніжністю, легкістю. Це вальс № 7 «До діез мінор»., який називають ще «Вальсом кохання» і визначають його як посвяту Жорж Санд і палкому, вірному, ніжно-трепетному коханню.

І коли слухаю вальси Фрідеріка Шопена, так само пригадую вірші Михайла Митровки, яким притаманний ліризм, ніжне звучання, мелодійність.

Легкість шопенівського вальсу в поєднанні з іскристістю сніжечка, красою світанку, ніжною бентежністю, маленькими принадами щастя, дивовижністю світу, сяйвом сонця, мелодією скрипки, палким поцілунком, пристрастю вогню, бистриною кохання, ніжним щемом, загадковістю погляду, барвистою мелодією, палким коханням, маленьким раєм для двох – такою є дивовижна лірика Михайла Митровки.

Тож бажаю всім поціновувачам поезії долучитися до дивовижно-неповторної чарівності лірики Михайла Митровки.

Отзыв ожидает одобрения модератора

Эта запись имеет 1 отзыв, ожидающий модерации...

Оставить комментарий


Ваш email адрес не будет показан на сайте.

Ваш URL будет показан.
(Заменить прерывания строк на <br />)
(Имя, email и сайт)
(Разрешить пользователям посылать вам сообщения (ваш email не отображается).)