ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИЙОМУ КОЛЬОРИСТИКИ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД ХУДОЖНІМИ ТВОРАМИ

Одним із аспектів роботи над художніми творами є питання розгляду кольору в ньому. Дослідження значної низки праць засвідчують про обширне коло застосовування кольорів у творах художньої літератури, про багатство семантичних відтінків у застосуванні кольору та його семантичного наповнення, багатоаспектність функціонального навантаження.

переглянути презентацію "Із досвіду роботи (Кольористика)"

Результати наукових спостережень, що стосуються питання застосування кольористики, описані в дослідженнях Л. Ставицької (про колір поезії Лесі Українки), О. Рисак (кольоропозначення в ліриці Лесі Українки), Л. Мінич (кольористична парадигма творів М. Вінграновського), Л. Лісової (прізвища Волині, мотивовані назвами кольорів), К. Давиденко (кольороназви в індивідуально-авторській картині світу Максиміліана Волошина), Л. Шулінової (семантика кольору у творчості Лесі Українки), Т. Симоненко (символіка кольорів та їх відтінків у поетичній мові В. Стуса), О Дуденко (кольоропис Михайла Стельмаха) та інших. Зазначеній проблемі присвячена низка праць українських та зарубіжних учених А. Кириченко (структурно-семантичні типи кольороназв та шляхи їх застосування), Л. Миронової (класифікації кольорономінантів за фізичними властивостями), В. Москович (частотність вживання кольорів у творах літератури), О. Дзівак (словотвірна структура кольороназв), Н. Бахіліної (подібність кольороназв в історичному аспекті), Р. Фрумкіної (психологічний і психолінгвістичний аспекти у розкритті впливу кольору) та інших.

...

Питання семантики і функцій кольорономінантів були розглянуті у творчості Т. Шевченка І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Хвильового, О. Олеся, М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, О. Гончара, Б. Олійника та інших.

Поняття «кольористика» пройшло тривалий шлях розвитку, адже корені його сягають досить давніх часів. Зазначена проблема перебувала в колі античної думки, зокрема їй надавали значущості Платон і Аристотель, показавши значення кольорів на відчуття людини та світосприйняття. Питаннями кольористики займалися такі вчені, як-от: Леонардо да Вінчі, І. Ньютон, Г. Ґеґель. Так, І. Ньютон, розкладаючи сонячний промінь на райдужне кольорове віяло за допомогою призми, довів, що він складається із певних кольорів, котрі розташовані у такому порядку: червоний, рожевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. До того ж, згідно з теорією вченого, кожний колір також являє собою світлову хвилю, тобто певний потік, що під час перетину з поверхнею будь-якого об’єкта розкладається на колірні відтінки певного кольору, що різняться за своєю структурою (формою, довжиною та світловим відбиттям). Дослідники додали до спектру кольорів три ахроматичні кольори: чорний, білий, сірий.

Починаючи з ХVІ століття, джерелом дослідження кольоронайменувань стає література, зокрема поезія, в якій поетичні образи потребували колірної характеристики, насамперед пейзажні образи.

Значущість в аспекті дослідження кольору являє трактат Й. В. Ґете «Вчення про колір», у якому дослідник розкриває «чуттєво-моральну дію» кольору на людину. Відоме всім «природне колірне коло», що пізніше дістало назву «хроматичне». Його «відкриття» належить Й. В. Ґете. Учений довів, що різні кольори діють на людину по-різному: одні збуджують, а інші заспокоюють, впливаючи на настрій. Суголосну думку висловлюють учені В. Бехтерєв та І. Спиртов, доводячи лікувальні властивості кольорів.

За характером впливу на людину Й. В. Ґете розподілив кольори на чотири основні групи:

-  ті, що збуджують: кольори так званої «червоної» групи (червоний, жовтий, жовтогарячий, лимонний);

-  ті, що оживлюють: кольори «синьої» групи (синій, фіолетовий);

-  ті, що підбадьорюють;

-  ті, що призводять до смутку, неспокою, викликають неприємні відчуття.

Проміжним кольором, як уважає дослідник, є зелений, що має заспокійливу, умиротворювальну, врівноважувальну дію. У цьому аспекті Й. В. Ґете визначає також блакитний колір. У дослідженнях науковця трапляються асоціативні вказівки на колір. Так, дерева, трава, кущі є ознакою зеленого кольору, вода – синього, вогонь – жовтогарячого, небо – блакитного (найчастіше) тощо. Розкриваючи значення світлотіні, Й. В. Ґете зазначає, що одні кольори є складовою поняття «світло», а інші утворюють поняття «темрява». Ознакою світла, за переконанням Й. В. Ґете, є жовтий колір, що виходить із світла, складає його основу, а синій виходить із темряви та є його складовою.

У працях дослідників, які опиралися на колірну концепцію Й. В. Ґете, зазначена теорія отримала назву «психофізіологічної теорії колірної гармонії Ґете». Також учений доводить: якщо окремі кольори по-різному впливають на людину – діють або позитивно, або негативно, то поєднання кольорів завжди діє позитивно та викликає гармонію у душі людини, призводить до рівноваги, спокою, гармонійного співіснування насамперед із собою. Окремі аспекти зазначеної теорії, а саме з позицій літературознавства, учений показав на основі розкриття психологічної характеристики героїв, уводячи в описи колірну характеристику.

Вплив кольору на емоційно-вольову сферу людини досліджували швейцарський психолог М. Люшер і німецький філософ О. Шпенґлер. Зокрема О. Шпенґлер, досліджуючи категорії простору й часу, розглядає колір як невід’ємний і основний компонент зазначених категорій, стверджуючи, що на психічний стан людини впливають часопросторові межі. Тяжкий, гнітючий або депресивний стан посилюється дією кольору на людину, яка перебуває в певному часопросторі. Замкнений простір, згідно з теорією О. Шпенглера, визначається такими кольорами, як: жовтий, що вказує на неврівноваженість, роздратованість, хворобливий стан людини (відтак героя літературного твору); червоний (агресивність, неврівноваженість, швидка зміна настрою, схильність до істерії); білий (невпевненість, нерішучість, відсутність фізичних і психічних сил, апатія, бездіяльність, байдужість); чорний (лихо, горе, особиста трагедія, смерть насамперед духовна, а вже потім фізична). І навпаки, відкритий простір є ознакою зовсім іншого психологічного стану героя: щирість, відкритість назустріч людям, постійне перебування у пошуку, русі, прагнення до активних дій, самопізнання, духовного зросту. Подібний стан розкривається завдяки символіці блакитного та чорного кольорів.

Кольороназви у художньому творі утворюють певне семантичне коло, до якого входять як власне назви кольорів, так і їхні відтінки. Окрім власне номінативних назв кольору, знаходимо й символічно-узагальнені назви, що мають непряму вказівку на колір. Такими є слова, що мають відношення до

природних явищ: дощ (прозорий, білий), сніг (білий), туман (сизий, сірий), хмара (свинцева, сіра, фіолетова, темно-синя), град (голубий, білий), сніжинки (голубі, білі), роса (біла, прозора; веселкова, райдужна – поєднання різних кольорів на сонці);

просторових ознак: поле (жовте), нива (жовта), ліс (зелений, багряний, жовтий – у залежності від пори року), море (синє, кольору морської хвилі), земля (чорна, сіра), сад (білий у значенні квітучий), сірий (без листя), скелі (сірі), небо (синє, блакитне, голубе – у залежності від твору чи контексту);

назви флори та фауни: лілея (біла), васильки (сині), ромашки (білі), троянди (червоні – найчастіше або білі), квіти (різнобарв’я), трава (зелена), курка (частіше чорна або червона), гуси (сірі), лебеді (білі), курча (жовте), коники (коричневі), кінь (гнідий або вороний), пантера (муарова) тощо;

предметні назви: сорочка (найчастіше біла), хустка (біла), яблуко (червоне), груша (жовта), вишня (червона), простирадло (біле), шапка (чоловіча – сіра або чорна) тощо.

Окрему групу складають такі слова, як: очі, волосся, губи, обличчя. Для увиразнення портретної характеристики героїв автори порівнюють чи то очі, чи то обличчя з узагальнено-символічними назвами флори, явищами природи, не застосовуючи пряму вказівку на колір, або ж використовують метафору. Такі художні засоби доволі часто трапляються у творах літератури. Так, очі порівнюються із небом, озером, річкою, та найчастіше – із волошками, також очі порівнюються із тереном; волосся – із ніччю, вороновим крилом, смолою, або ж пшеницею, соломою, ячменем, губи – з маком, трояндами, мальвами, стиглою вишнею, обличчя – з яблуками тощо. У порівняннях убачаємо опосередковану вказівку на колір. Зазвичай, порівняння очей із волошками (озерцями, річкою – синій колір) вказує на душевну чистоту героя, світлість його душі, щирість, доброзичливість. І навпаки, порівняння волосся чи очей із смолою чи тереном (чорний колір) вказують на нещирість героя, його підступні, а то й лихі наміри, «чорну душу», навіть є символом поганої репутації героя, демонічного початку, відбитком зла, як от у повісті О Кобилянської «Земля» колір волосся однієї із героїнь Рахіри.

Наведемо окремі приклади, що ґрунтуються на кольористичних характеристиках.

«І віченькисині волошки, / Всміхнуться до хмарок ясних...» (Олександр Олесь).

«Чорнії брови, карії очі, / Темні, як нічка, ясні, як день...» (Костянтин Думитрашко).

«Очі – дві волошки в житі

На Вкраїні, там, у нас.

Коси – жмут ясний пшениці

На дорозі, там, у нас» (Олександр Олесь).

«Але були вони такі сині [очі], цвіли, як дві волошки» (Валерій Шевчук «Дім на горі»).

«Я люблю, як ти дивишся на мене очима волошки» (Михайло Стельмах «Щедрий вечір»).

«Мав чорні як терен, блискучі, трохи зачервонілі очі» (Осип Назарук «Роксоляна»).

«У нього очі наче волошки в житі. А над ними з-під драного картузика волосся – білявими житніми колосками» (Андрій Головко «Пилипко»).

«Твої очі нагадують два вечірні озерця в степу» (Пантелеймон Куліш «Мина Мизайло»).

«Очі твої голубині». «Очі твої – озерця Хешбонські» (Пісня Пісень).

«Ой, тії очі темніші ночі…» (Іван Франко).

«А на обличчі тихомолодому

Цвітуть два маки тихомолоді» (Микола Вінграновський).

«Ні з морем, що вічно синіє

Й горить у просторах ясних,

ні з небом далеким, Маріє,

очей не зрівняти твоїх» (Володимир Сосюра).

«В моє серце задивились твої очі

Синім ранком, синім квітом, синім сумом» (Борис Олійник).

«Ніби ллється золотавий шовк,

Пасмо з-під червоної хустини» (Максим Рильський).

«Пустив за вухо оселедець і викохав густі й чорні, як смола, вуса» (Микола Гоголь)

«В мене є країна, я її любив. За волошки-очі…» (Андрій Кузьменко – Кузьма «Скрябін») та інші.

Застосування кольорів і кольороназв допомагають ліпше уявити пейзажні картини, зрозуміти внутрішній стан героїв і мотиви вибору життєвого шляху, авторське бачення подій, героїв, оволодіти прийомом кольористики, глибше проникнути у художній простір творів різних за родово-жанровою приналежністю. Відтак колір є засобом передачі емоцій і душевних переживань героїв, а також невід’ємним компонентом суб’єктивно-авторської картини світу.

Використання прийому кольористики із зазначенням дидактичного інструментарію в сукупності методів, прийомів, видів і форм є значущим, оскільки сприяє формуванню читацької компетентності учнів, зокрема таких її компонентів, як: вміння сприймати героя не просто як особу літературного твору, а як людину з позитивними та негативними якостями, проникати у внутрішній світ героя, розуміючи його поведінку, дії, вчинки у певних життєвих ситуаціях, застосовувати елементи аналізу, використовуючи символіку кольорів, їхнє поєднання під час розкриття внутрішнього світу героїв.

Більш детально вчителі можуть ознайомитися з особливостями прийому застосування кольористики у художніх творах, прочитавши посібник І. Небеленчук та О Доценко «Кольористика як засіб асоціативно-образного бачення твору та внутрішнього світу героїв»

Метою посібника є висвітлення теоретичних основ у застосуванні кольору в художніх творах, представлення практичних рекомендацій з метою оперування теоретичними поняттями «кольористика», «кольорослово», «психологізм» «внутрішнє буття художнього твору та застосовування зазначених понять у аналітичній діяльності як важливих засобів розвитку художнього мислення учнів. Упосібнику показано шляхи роботи із застосуванням прийому кольористики під час вивчення розділу «Я і світ» у 6 класі, вірша Ліни Костенко «Кольорові миші», оповідання «Маленьке життя» О. Жовни». Досліджено особливості кольору у повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя та новелі «Intermezzo» М. Коцюбинського.

Отзыв ожидает одобрения модератора

Эта запись имеет 1 отзыв, ожидающий модерации...

Оставить комментарий


Ваш email адрес не будет показан на сайте.

Ваш URL будет показан.
(Заменить прерывания строк на <br />)
(Имя, email и сайт)
(Разрешить пользователям посылать вам сообщения (ваш email не отображается).)