Особливості організації навчально-дослідницької діяльності дітей під час дослідження топонімії

В україністиці протягом останніх років часом активізувалося дослідження мікротопонімії. У цій галузі проведено ґрунтовні дослідження Г. Аркушиним, І. Желєзняк, Н. Лісняк, О. Михальчук, Т. Поляруш, Н. Сокіл, І. Чеховським та ін.

Гідронімію Кіровоградщини вивчали В. Лобода, В. Лучик. Офіційну мікротопонімію Кіровограда проаналізовано в роботах Р. Ляшенка. Мікротопонімії Східного Поділля присвячено низку праць О. Заінчковської та О. Василик. Назви вулиць і частин села Цибулевого Знам’янського району проаналізовано у статті О. Крижанівської. Однак ці праці не дають повного уявлення про мікротопонімію Кіровоградської області. Як зазначає О. Заінчковська, «власні географічні назви несуть у собі досить цікаву і важливу інформацію про історію місцевості народу, його побуту, традицій, господарства, про місцеві промисли, що ніде не засвідчено, адже мікротопоніми по суті здебільшого  не фіксуються в писемних джерелах, на картах» [1, с. 333].

...

Отже, це обґрунтовує як актуальність дослідження мікротопонімії, так і залучення до цього процесу школярів. Такі праці збагатять ономастику новим матеріалом, доповнять дані науки особливостями територіальної специфіки. Школярі б навчалися любові до рідного краю, рідного слова. Такий вид навчально-дослідницької діяльності дітей повністю відповідає завданням НЦ МАНУ, оскільки, за визначенням О. Лісового, на сучасному етапі основними її цілями є «виявлення, розвиток та підтримки учнів, які мають здібності до науково-дослідницької діяльності; задоволення потреб учнівської молоді у професійному самовизначенні та творчій реалізації відповідно до їх інтересів і здібностей; … популяризація та пропаганда результатів учнівських наукових досліджень» [3, с. 14].

Однак під час вивчення мікротопонімії виникають певні питання.

1. Які географічні назви відносити до мікротопонімів?

В україністиці це питання вважається проблемним. На нього немає однозначної відповіді. Так, дослідниця мікротопонімії Західного Поділля Н. Лісняк уважає, що до них відносяться назви на позначення природних реалій (боліт, горбів, гір, джерел, долин, шляхів, лугів, пасовищ, полів, ставків, струмків, урочищ, ярів та ін.) та іменування штучних невеликих об’єктів (вулиць, кутків, частин села, доріг, стежок, криниць, мостів, кладовищ, хуторів). В. Никонов зараховує до мікротопонімів навіть такі дрібні об’єкти як криниця або дерево, яке росте окремо. А. Суперанська і Т. Поляруш не відносять до мікротопонімів назви невеликих штучно створених об’єктів вулиць, кутків, частин поселень. Але більшість вітчизняних топономастів до мікротопонімів відносять усі місцеві власні географічні назви, «які відповідають елементу мікро-, тобто мають малі розміри» [3, с. 15]. Услід за О. Карпенком ми вважаємо, що мікротопонім – це «власна назва невеликого місц. геогр. об’єкта та частини макрооб’єктів» [2, с. 318].

Дітям необхідно пояснити, що мікротопоніми можуть виражатися не тільки іменником. Це може бути субстантивований прикметник: Глиняна ‘куток’ (с. Попельнасте Олександрійського р-ну); абревіатура: Зебе ‘район’(м. Олександрія Олександрійського р-ну); сполуки слів: Два б ‘район’ (м. Кіровоград); словосполучення: ﺍВосьма сотня ‘район, де стояла восьома сотня козаків’ (с. Аджамка Кіровоградського р-ну), описова назва: ﺍКоло Ігоря Пасічника ‘поле’ (с. Підлісне Олександрівського р-ну).

2. Яким чином фіксувати мікротопоніми?

Пропонуємо наступну схему: мікротопонім; його запис фонетичною транскрипцією; об’єкт, який він називає, а при наявності декількох, вони відповідно нумеруються. Це необхідно, щоб у подальшому уникнути плутанини. Адже на території одного населеного пункту можуть функціонувати однакові мікротопоніми на позначення різних об’єктів. Наприклад, у с. Підлісному Олександрівського району назвою  ﺍХутір номінують: 1) ‘місце, яке знаходиться в 2-3-х кілометрах на південний схід від села, де колись на хуторі жили люди’; 2) ‘став, який знаходиться біля цього місця’. Якщо один об’єкт має декілька назв або їх фонетичних, морфологічний, акцентуаційних варіантів, то необхідно зафіксувати всі, які функціонують в усному мовленні мешканців; значення подавати лише в тому, який за алфавітом зафіксовано першим, а в інших застосовувати ремарку ‘т. с., що…’. Це, на нашу думку, спростить подальшу роботу дослідників. Необхідно записати й етимологію мікротопоніма. Якщо існує декілька варіантів походження, то фіксувати необхідно всі.

Важливо, що діти бачили результати своєї праці. Матеріал можна оформити у вигляді словничків, презентацій, розмістити на сайті школи тощо.

Отже, не викликає сумнівів важливість залучення до навчально-дослідницької діяльності дітей при зборі мікротопонімів. Однак зі сторони педагога необхідний контроль з метою попередження запису неякісного або недостовірного матеріалу. Перспективу вбачаємо в залученні до цього процесу якомога більшої кількості дітей.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Заінчковська О. До проблеми збирання і дослідження мікротопонімії Південно-Східного Поділля // Наукові записки. – Вип. 73. Ч. І. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. – С. 331 – 337.
  2. Карпенко О. П. Мікротопонім / Українська мова. Енциклопедія. – Редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 2000. – С. 318.
  3. Карпенко Ю. А. Свойства и источники микротопонимии // Микротопонимия. – М., 1967. – С. 15 – 22.
  4. Лісовий О. В. Динаміка становлення і розвитку змістово-процесуального концепту освітньої діяльності Малої академії наук України // Наукові записки Малої академії наук України : (збірник наукових праць). – К. :ТОВ «СІТІПРІНТ». – 2013. – С. 12 – 20.

 

 

Отзыв ожидает одобрения модератора

Эта запись имеет 1 отзыв, ожидающий модерации...

Оставить комментарий


Ваш email адрес не будет показан на сайте.

Ваш URL будет показан.
(Заменить прерывания строк на <br />)
(Имя, email и сайт)
(Разрешить пользователям посылать вам сообщения (ваш email не отображается).)