Хромотерапія — наука, яка вивчає властивості кольорів.

З давніх-давен кольорам приписували містичні значення, позитивний або негативний вплив на людину, а особливо — на зір, адже він є найголовнішим з усіх видів відчуттів. Із 4500 кольорових відтінків учені вибрали кольори з найбільш виявленим психологічним станом: чотири основні — червоний, синій, жовтий, зелений і похідні — фіолетовий, коричневий, сірий, чорний. Залежно від того, який колір обирає дитина, а який відхиляє, можна зробити висновок про стан її здоров'я, про характер, можливості та здібності. За допомогою кольорів можна регулювати вібрації тіла дитини на таку частоту, яка б давала їй силу, здоров'я, гармонію.

Хвороби часто супроводжуються відчуттям темряви й депресії. Зняти це відчуття під силу деяким кольорам.

Оздоровлення кольором

Колір можна ввести через їжу, воду, дихання, шкіру. Шкіра має властивість убирати фарбу, якої потребує організм.

...

Способи оздоровлення кольором

1.Споглядання дитиною кольорової картки розміром 6 х 25 см протягом 10 хвилин.

2.Приймання ванн у кімнаті зі стінами певного кольору.

3.Перебування в кімнаті, що освітлюється фарбованою лампою.

4.Оточення дитини предметами, які мають потрібне забарвлення.

 

Г. Гете вважав: «Мислити цікавіше, ніж знати, але не цікавіше, ніж спостерігати». Цю думку підтверджує і народна мудрість: «Краще раз побачити, ніж сім разів почути».

 

Кольорове виховання є невід'ємною частиною нетрадиційного лікування дітей із вадами зору. Діти сприймають кольори інакше, ніж дорослі. Вибір кольору кожною дитиною не змінюється, доки чітко не сформується її характер. Наукові спостереження підтвердили, що діти зі складними порушеннями зору найчастіше вибирають як улюблений коричневий колір, що означає прагнення до зміцнення.

Кольорове тестування привело до висновку, що врівноважена здорова дитина перебуває в гармонії з усіма кольорами, а відхилення двох із основних чотирьох кольорів, зазвичай, свідчить про виснаження життєздатності (захворювання) організму.

Поради астрологів

Кожен день тижня має своє забарвлення: понеділок — зелений; вівторок — червоний; середа — рожева; четвер — фіолетовий; п'ятниця — синя; субота — коричнева, чорна; неділя — жовта. Якщо ви знаєте, в який день народилася дитина, колір цього дня служитиме малюкові як оберіг.

Якщо хочете уникнути хвороб, неприємностей, посилити власну енергетику, лягаючи спати, уявіть, що ви й ваші діти знаходитеся у сяйві кольору дня, в який засинаєте, а поверх цього сяйва — оболонка кольору наступного дня.

Вправи з використанням хромотерапїї

Вправа 1

Запропонувати дітям протягом хвилини дивитися на різнокольорові картки (7x7 см), доторкнутися до кожної й розкласти на столі у довільному порядку. (Корекція співвідносних дій, зняття напруження очних м'язів, розвиток зорового й кольорового сприйняття.)

Вправа 2

Розкласти картки в довільному порядку, запропонувати малюкові взяти той колір, який сьогодні йому найбільше до вподоби, з яким хочеться подружитися, побути довше. (Корекція співвідносних дій, розвиток зоро­вого та кольорового сприйняття.)

Вплив кольорової гами на дітей Діти, навіть найменші, небайдужі до кольорів. Якщо порівняти малят із дорослими, можна зробити висновок, що у дошкільників із вадами зору підвищена чутливість до кольорової гами. Колір у стосунках батьків і дітей, одягу, предметів, що нас оточують, може бути помічником, а може і шкодити.

Кольори бувають активні й пасивні.

Активні: яскраво-червоний, жовтогарячий, жовтий. Збуджують нервову систему, прискорюють процеси життєдіяльності.

Учені довели, що в оточенні жовтогарячого та яскраво-червоного кольорів перші ЗО хвилин діти відчувають приплив енергії, в наступну годину-півтори вони вже пере-збуджуються, стають агресивними та дратівливими. Якщо дітей перевести в оточення блакитного чи салатового кольору, то вже через 20—30 хвилин дошкільнята, як правило, стають спокійнішими, здатними до взаєморозуміння.

Стіни, штори, меблі та предмети в дитячій кімнаті можуть «працювати» з користю чи, принаймні, не завдавати шкоди дитині. Бажано використовувати гармонійне поєднання кольорів від жовтувато-зеленого і спокійних жовтих відтінків до блідо-жовтогарячого. Якщо вікна кімнати виходять на південь, підійдуть яскраво-сині або яскраво-зелені кольори, які створять відчуття прохолоди.

Потрібно знати, що у будь-якого кольору, навіть у спокійних салатового, блакитного, рожевого, можуть бути різкі, «кислотні» відтінки, не прийнятні ні для одягу, ні для дитячої кімнати.

Для очей і нервової системи малюка найкраще підходять гладенькі, однотонні стіни без малюнків. Зайчики, ведмедики, кораблики, будь-які веселі малюнки на шпалерах як правило рано чи пізно починають дратувати дитину. Намагайтеся змінювати кольори стін хоча б через два-три роки, навіть якщо вони однотонні.

Цікаво, що хлопчикам і дівчаткам подобаються здебільшого різні кольори. Рожевий слон чи блакитне цуценя викликають ніжну прихильність у дівчаток, хлопчикам же сподобається коричневе ведмежатко. Але якщо буде вибір, то малюки виберуть яскраво-ко­ричневе, а від таких самих, але темно-коричневих або чорних ведмедиків швидше за все відмовляться.

Купуючи малюкам одяг, урахуйте, що дитина в ньому ходитиме щоденно. Коли дитина одягнена в одяг темних кольорів, вона, зазвичай, почувається пригніченою, сумною. Будь-які темні кольори дітьми сприймаються негативно. Цікаво: вже однорічний малюк може цілком усвідомлено відмовитися одягати штанці, колір яких йому не подобається.

Спеціалісти радять: навіть в одязі немовлят бажано враховувати вплив кольору: не варто одягати їх занадто яскраво, бо такі кольори можуть викликати емоційні розлади. Діти молодшого та середнього дошкільного віку з вадами зору найкраще почуваються в оточенні блакитного, ніжно-рожевого і неяскравих жовтуватих відтінків. Спеціальні дослідження показали, що стан нервової системи дітей, які мають вади зору, поліпшується, якщо малюки одягнеш у блакитне чи зелене.

Уважні батьки можуть самі простежити за емоційним станом своєї дитини, порівнюючи кольори, які вона використовує у власних малюнках. Найбільш «красномовні» малюнки намальовані фломастерами, оскільки в них немає півтонів.

Ознаки кольорів

Синьо-зелений: настрій спокійний, урівноважений, головне зараз — побільше хвалити маленького художника.

Синій, червоний, жовтогарячий: дитина потребує вашої уваги, вона не хоче чути пояснень.

Синьо-фіолетовий: дитини «встала» не з тієї ноги, не на жарт схвильована, хоча говорити на цю тему не хоче. Ваше завдання: з'ясувати, що трапилося.

Синьо-коричневий: дитина емоційно закрита й нізащо не розповість, чому розкидала по кімнаті іграшки чи не вивчила уроки. Краще зараз не з'ясовувати з нею стосунки, а просто не залишати її наодинці, не давати їй сумувати.

Синьо-чорний: у дитини занижена самооцінка. Найкраще зараз сказати їй, що вона найрозумніша, найкрасивіша, що дорослі, які її сварять, теж бувають неправі. Можливо, дитина перевтомлена, їй необхідний відпочинок.

Червоний (жовтогарячий), зелений: дитина весела, слухняна, в неї чудовий настрій, вона прагне до самостійності.

Жовто-зелений: дитина хоче вразити вас будь-якими можливими способами, і якщо негайно не прочитає у ваших очах схвалення, то можна чекати епатажних вчинків, наприклад, розмальованих шпалер...

Червоно-жовтий: зараз для дитини головне — це спілкування. Уважно вислухайте всі її розповіді. На знак подяки за вашу увагу вона, хоч і ненадовго» може стати ідеально слухняною дитиною.

Червоно-зелений: напевно, ваша дитина на когось дуже ображена, хоча навряд чи зізнається в цьому. Непогано було б з'ясувати: а раптом на вас?

Червоно-бурий, жовтогарячий: дитина от-от влаштує «багато шуму з нічого», їй необхідна емоційна розрядка. Що швидше малюк «викине» свої почуття, то швидше заспокоїться. Не поспішайте його карати за емоційний вияв.

Ось такі підказки дають діти уважним батькам.

Абетка кольору

Учені довели, що за тим, який колір ми обираємо або який нам зовсім не подобається, можна визначити, чого в характері, емоціях людини вдосталь, а чого — обмаль. Пропоную обрати кольори, які вам до вподоби, і закреслити ті кольори; які не подобаються. За обраними кольорами ви зможете зрозуміти себе. Такий тест можна виконувати вдома з дітьми, щоб визначити, чого не вистачає вашій дитині, над чим потрібно працювати, а яких рис удосталь.

Синій — колір вірності. Найбільше підходить синій колір для медитацій і релаксації (розслаблення). Як правило, цей колір люблять товсті, адже він символізує задоволення та здійснення. Символ традицій, неминучих цінностей. Хто віддає перевагу синьому кольору, той потребує спокійного і впорядкованого оточення, в якому події розвиваються плавно і традиційно.

Людина відчуває потребу в довірі від інших, інші можуть довіряти їй. Якщо ж людина відкидає синій колір, вона відкидає існуючі дружні, сімейні, професійні стосунки, тому що вони не відповідають її високим вимогам.

Жовтий колір символічно відповідає со­нячному теплу, веселощам. Жовтий — колір надії, чекання більшого щастя, завжди спрямований у майбутнє, рветься вперед до нового, сучасного, такого, що розвивається. Той, хто віддає перевагу цьому кольору, бажає позбутися існуючих труднощів, знайти вихід, що принесе полегшення. Йому властива поверхневість у справах, схильність до змін, нетерплячі пошуки альтернативних рішень. Якщо жовтий колір відкидається, це означає, що людина розчарувалась у своїх надіях, відчуває навколо себе порожнечу, почувається ізольованою і відрізаною від інших.

Червоний виражає життєву силу, нервову активність, потяг отримувати результати, домагатись успіху, імпульсивність, волю до перемоги, сильне бажання всього того, що може сприяти насиченості буття. Людині, яка відкидає червоний колір, не вистачає життєвої сили, їй може здаватися, що її обступили проблеми, які неможливо вирішити.

Зелений указує на сталість поглядів, самосвідомості, високу оцінку свого «Я». Людина, яка надає перевагу зеленому кольору, хоче підвищити впевненість у своїй цінності, наполегливо намагається відстоювати власні претензії, чіпляється за створений ідеалізований образ або очікує, що інші будуть виявляти до неї повагу за ті цінності, якими вона володіє. Якщо людина відкидає цей колір, вона хоче звільнитися від напруги, викликаної невизнанням.

Фіолетовий. Людина, яка надає перевагу фіолетовому, не лише хоче сама зачаровувати інших, але й знаходитися у стані зачарованості. Цей колір подобається емоційно та інтелектуально незрілим людям, школярам, жінкам у період вагітності. Людина, котра відкидає цей колір, не хоче зв'язувати себе ніякими зобов'язаннями, поки не визначиться позиція інших людей.

Коричневий — колір емоцій, пов'язаних із фізичним станом організму. Якщо людина відчуває хворобу або фізичний дискомфорт, цей колір психологічно відіграє для неї ве­лике значення. Часто він подобається тим, у кого немає сімейного оточення, стабільного відчуття фізичного задоволення та безпеки.

Сірий. Людина, яка віддає перевагу цьому кольору, хоче від усього відгородитися, залишитися вільною від будь-яких зобов'язань, ні в чому не брати участі, сховатися від зовнішніх впливів і стимулів. Участь такої людини в будь-якій справі здійснюється дистанційно — вона ніби стоїть осторонь і спостерігає за своїми діями. У народі цих людей називають «сірими кардиналами» або «сірими мишками».

Чорний колір передає ідею небуття, зникнення. Людина, яка обирає цей колір, як правило, дуже хворіє, повстає проти долі, схильна діяти необачно, нерозважливо або зовсім нереалізована в житті. Людина, котра заперечує чорний колір, демонструє бажання не відмовлятися від долі, контролювати свої дії та рішення.

Білий — це чистий аркуш, на якому ще буде написана історія.

Ознаки змішаних кольорів

Синьо-чорний: абсолютний спокій.

Сіро-синій: спокій, небажання зв'язувати себе ніякими зобов'язаннями.

Синьо-коричневий: фізична потреба у м'якому поводженні, турботі інших із метою домогтися особистого контролю.

Синьо-фіолетовий: прагнення до ніжності, тонкості почуттів, до ідеалізованих стосунків.

Синьо-жовтий: бажання розуміти й бути зрозумілим, емоційна незалежність;

Синьо-червоний: гармонія, активність у співробітництві, емоційне задоволення, співробітництво і взаєморозуміння.

Сіро-зелений: самоствердження, самоповага, почуття престижу, іноді — крайня обачність у справах.

Синьо-зелений: точність, логічність, охайність, можлива педантичність, контроль.

Зелено-червоний: діяльність та ініціатива, спрямована на підвищення особистого авторитету і престижу.

Зелено-жовтий: корисливе честолюбство і діяльність, спрямовані на завоювання, визнання інших і самого себе.

Зелено-фіолетовий: прагнення завоювати прихильність навколишніх, не зв'язуючи себе ніякими зобов'язаннями і не беручи на себе ніякої відповідальності.

Червоно-жовтий: жага досліджень, освоєння нових сфер, дія заради дії.

Зелено-чорний: патологічна впертість і нетерпимість до впливу ззовні.

Жовто-чорний: категоричність — або «так», або «ні», свавільні рішення.

Червоно-чорний: драматизація, імпульсивні надмірні бажання.

Сіро-червоний: імпульсивність, необдумані дії з надією, що не настане відповідальність і наслідки.

Червоно-фіолетовий: зачарування есте­тичним, що хвилює і збуджує.

Жовто-фіолетовий: зачарування, жага пригод.

Фіолетово-коричневий: зачарування тим, що приносить насолоду: смачна їжа, предмети розкоші, красивий одяг.

Сіро-фіолетовий: естетичне сприйняття, добре розвинуте почуття прекрасного.

Червоно-коричневий: самозадоволення та здійснення своїх бажань.

Жовто-коричневий: необмежена воля, існування без проблем та обов'язків, повна внутрішня безпека.

Фіолетово-чорний: потреба в наслідуванні, бажання стати частинкою чогось (когось).

Сіро-жовтий: нерішучість, невпевненість.

Зелено-коричневий: вимога спокою, потреба в щиросердності.

Сіро-коричневий: виснаження, необхідність уваги.

Коричнево-чорний: самоприниження, відчуття безцільності, відмова від усього, крім фізичного задоволення.

Сіро-чорний: небажання мати з навколишнім середовищем ніяких взаємин.

«Кольорові» діти

Якщо спостерігати, яким кольорам фарб чи олівців надає перевагу дитина, можна дізнатися про неї багато важливого.

«Жовті» діти

«Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Така дитина надає перевагу кубикам, залізячкам, які оживляє силою своєї уяви. Любить гратись одна. У дорослому віці, як правило, захоплюється різними видами діяльності. Живе майбутнім, але в сьогоденні непристосована до навколишнього, непрактична.

«Рожеві» діти

Ніжні, слабкі, сентиментальні. Ці якості частіше притаманні дівчаткам, коли такі риси властиві хлопчикові, він проявляється яскравіше, як особистість.

«Червоні» діти

Відкриті, активні, енергійні. Батькам із ними дуже важко. Жваві, непосидючі, ламають іграшки. Висока працездатність визнача­ється прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу.

Серед яскравих політиків, керівників найчастіше зустрічаються «червоні».

«Бірюзові (синьо-зелені)» діти

Серйозні, принципові, вольові, уважні. Бояться критики. Не випадково в подальшому стають чиновниками й адміністраторами. Ці кольори асоціюються з водою та льодом, гордістю й егоїзмом. Дуже важливо таку дитину оберігати від зайвої регламентації, надмірної опіки, надавати більше свободи, підтримувати й заохочувати ініціативу.

«Сині» діти

Спокійні, врівноважені, люблять усе робити повільно, обмірковуючи. Такі діти віддають перевагу душевній дружбі. На противагу «червоним» вони люблять віддавати, а не отримувати.

«Фіолетові» діти

Особливо чутливі та збудливі. Більше за інших потребують підтримки й підбадьорювання.

«Фіалкові» діти

Ознаки таких дітей — ніжність, почуття самотності. Вони, як правило, музично обдаровані.

«Коричневі» діти

Зазвичай мають: первинні і вторинні вади розвитку або проблеми у колі сім'ї, порушення життєвого ритму, неспокій, роздратованість. Потребують індивідуальної корекційної роботи.

«Сірі» діти

Надання переваги сірому — перша ознака втоми. Несміливі, замкнуті, тихі. Потребують розвитку позитивних емоцій, комунікативних навичок, «опромінення» червоним і зеленим кольорами.

«Чорні» діти . Сумні, замкнуті, як правило, побували у стресовій ситуації. З такими малятами потрібно проводити індивідуальну роботу для розслаблення, залучати до ігор, що викликають позитивні емоції.

Список літератури

1.Александрова Т. В. Практичні завдання з формування граматичної будови мови у дошкільників: Посіб. для дефектологів і вихователів. — СПб.: Дитинство-прес, 2003.

2.Богуславська 3. М., Смирнова Е. О. Розвивальні ігри для дітей молодшого дошкільного віку. — М.: Освіта, 1991.

3.Гавріна С. Є., Кутявіна Н. Л., Топоркова І. Г., Щербініна С. В. Тренуємо мислення. — К.: Перо, 2007.

4.Гавріна С. Є., Кутявіна Н. Л., Топоркова І. Г., Щербініна С. В. Тренуємо пам'ять. — К.: Перо, 2007.

5.Нурієва О. Ц., Шейнфельд 3. І. Таємниці адаптації. — X.: Основа, 2008.

6.Павлова Т. А. Лабіринти для дошкільників: 36. ігрових вправ. — М.: Шкільна преса, 2004.

7.Павлова Т. А. Розвиток просторового орієнтування у дошкільників і молодших школярів: 36. ігрових вправ. — М.: Шкільна преса, 2004.

8.Солодянкіна О. В. Співпраця дошкільної установи із сім'єю. — М.: АРКТІ, 2004.

9.Турнівська Т. Новачок у дитячому садку. — К.: Шкільний світ, 2008.

Отзыв ожидает одобрения модератора

Эта запись имеет 2 отзывов, ожидающих модерации...

Оставить комментарий


Ваш email адрес не будет показан на сайте.

Ваш URL будет показан.
(Заменить прерывания строк на <br />)
(Имя, email и сайт)
(Разрешить пользователям посылать вам сообщения (ваш email не отображается).)