ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ УСПІШНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ

В доповіді представлені психологічні чинники впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчальний процес. Визначено фактори сприяння та протидії входженню інновацій в сучасний освітній простір. Проаналізовано можливість впровадження інформаційно-комунікаційних технологій через формування відповідного освітнього середовища.

Впровадження інформаційно-комунікаційних засобів в систему освіти вимагає перебудови психолого-педагогічної структури діяльності викладача, який їх застосовує. Така перебудова пов'язана із загальним переструктуруванням ментальної моделі світу людини, причому не тільки в професійному аспекті. Нетривіальність цього процесу провокує неоднозначне ставлення освітян до нових інформаційно-комунікаційних технологій, як і до будь-яких педагогічних інновацій. Цей консерватизм має певну захисну функцію, боронячи систему освіти від необґрунтованих втручань і збуджуючих впливів. Проте, серйозний психологічний супровід процесу впровадження інновації може допомогти системі зняти „психологічний захист” і відкритися для сприйняття нового. Інновація ж, у свою чергу, має бути науково обґрунтованою, методологічно і методично забезпеченою і зрозумілою для вчителів, без активного сприяння яких жодне нововведення в освітньому просторі не є можливим.

Створення освітнього середовища – шлях впровадження новітніх технологій.

Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, як і будь-які інші інновації, походять, так званий, 5-етапний  процес прийняття:

Пізнання – вчитель постає перед фактом існування даної інновації і отримує певне уявлення про її функції;

Переконування – вчитель формує в собі сприятливе або несприятливе ставлення до інновації;

Рішення – вчитель розпочинає діяльність, що веде до прийняття або відкидання інновації;

Впровадження – вчитель започатковує застосування інновації;

Підтвердження – вчитель шукає підкріплення для зробленого вибору або переглядає попереднє рішення про прийняття або відкидання інновації в разі отримання суперечливої інформації щодо неї.

Досвід показує, що успішно долається цей 5-етапний шлях у тому разі, якщо впровадження інновацій відбувається у відповідному навчальному середовищі. Тобто в такій системі навчання, яка породжує постійний (безперервний) потік навчальних впливів на противагу так званим “дотиковим” навчальним впливам, які не є постійними і здійснюються зачасти, з різними, інколи досить великими, часовими розривами. Вважається, що дотикові навчальні впливи не сприяють глибокому "зануренню ”  учня в навчальний процес з певного навчального предмета або освітньої галузі на відміну від використання середовища, в якому підтримується постійний емоційний та інтелектуальний зв’язок між вчителем і учнем, або, найчастіше, групою учнів. Прихильники такого підходу посилаються на широко відоме висловлювання К.Роджерса про те, що не можна нікого нічого навчити, а можна лише створити середовище.

З філософської точки зору поняття про середовище пов’язано з уявленням про систему: коли ми виділяємо для розгляду певну систему, все, що до неї не відноситься, стає її зовнішнім середовищем, а те, що відноситься, – внутрішнім.  Природа є середовищем існування організму, а для людини середовищем є її психічне, духовне, соціальне, культурне оточення.

Освітнє середовище як простір розвитку.

Поняття освітнє середовище відображує екологічний підхід до освіти. Внутрішнє середовище певної освітньої системи (школи, іншої освітньої системи) є зовнішнім середовищем для будь-якої особистості, яка в ній розвивається. Саме вона й зветься освітнім середовищем. Екологічним такий підхід названий тому, що створення навчальних середовищ має певне відношення до психології середовища, яка вивчає перш за все взаємини між людиною і його повсякденним просторово-предметним середовищем. Невідповідність організації просторово-предметного середовища людини його природі, як відомо, деструктивно впливає на різні структури людської психіки, а загалом деформує і руйнує особистість.

Самостійне проектування і конструювання учнем власного навчального середовища.

Сучасна наука пропонує розглядати навколишнє середовище як таке, що конструюється людиною самостійно. Чинниками навчального середовища звичайно вважають соціальне, культурне, професійне і фізичне оточення, а його інтегральними характеристиками – динаміку середовища як міру його змінності, а також міру визначеності – невизначеності ситуації для конкретної людини. Динамічність факторів середовища, їх інтенсивність і суб’єктивна значущість для людини викликає динаміку психічної діяльності, змінює її стани та функціональні системи, що є передумовою загальних змін. В цілому зміни середовища (особливо такі, що є радикальними відповідно до індивідуального досвіду суб’єкта) призводять або до змін людини, або до спроб людини змінити, перетворити ситуацію, або до спроби цієї ситуації уникнути.

Значення, яке надається створенню середовища в сучасних освітніх системах, важко переоцінити. Однак найбільш принциповим моментом тут єсть потенційність середовища, створення тільки можливостей для досягнення як найближчих, так і віддалених цілей навчання, якими особистість може скористуватися, а може і не скористуватися, якими різні особистості користуються по-різному, відповідно до наявного рівня розвитку здібностей , структури і ієрархії мотивів, ціннісних складників тощо. Крім того, цей процес багато в чому залежить від задач, поставлених і розв’язуваних учнем. Виходячи із сучасних постмодерністських концепцій, можна вважати, що йдеться про самостійне проектування і конструювання учнем як суб’єктом учбової діяльності власного навчального середовища.

Особливості віртуальних навчальних середовищ. Суб’єктність людини забезпечує її здатність бути підґрунтям власного екологічного світу і самого себе. Оскільки в основі екологічного світу людини лежить сукупність її властивостей, а всі люди мають різні властивості, то виходить, що кожна людина живе у власному екологічному світі, який визначається її властивостями. В концепції екологічного світу саму людину та її середовище розуміють як нероздільну єдність: будь-яка зміна середовища приводить до змін у людині, і в той же час будь-яка зміна в людині приводить до змін у середовищі. Останнє є принциповим для навчальних середовищ, зокрема віртуальних, – вони тільки тоді психологічно обґрунтовані, коли інтерактивні, динамічні, нероздільні з кожним із своїх суб’єктів.

Підвищення кваліфікації сучасного вчителя передбачає активне реконструювання свого професійного середовища, суб’єктну позицію щодо власної трудової діяльності. Це, в свою чергу, є неможливим без вільного володіння потенціалом нових технологій навчання, серед яких провідною є створення навчальних середовищ різного типу

Інформатизація освіти як процес створення розвиненого інформаційно-освітнього середовища.

В контексті створення сучасних систем навчання та освіти як конструювання відповідних середовищ, інформатизація освіти може розглядатися як процес створення розвиненого інформаційно-освітнього середовища. Цей процес пов’язаний не стільки з розвитком відповідної матеріально-технічної бази, скільки з формуванням принципово нової культури педагогічної праці в умовах нового інформаційно-освітнього середовища, зокрема, з застосуванням і подальшим розвитком дистанційних освітніх технологій.

Використання можливостей інформаційних і телекомунікаційних технологій з метою інтенсифікації навчання змінює характер розвитку, набуття і розповсюдження знань; відкриває безпрецедентні можливості для оновлення змісту навчання і методів викладання; розширює доступ до загальної та професійної освіти; якісно змінює роль викладача у навчальному процесі (він веде з учнем/учнями постійний діалог, який перетворює інформацію на знання та розуміння, створює разом з учнем на ґрунті сучасних технологій відповідне навчальне середовище й існує в ньому, впливаючи на його розвиток і збагачення).

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии / Пер. с англ. – М.: Смысл, 2000.

2. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине.–2-е изд.– М: Наука, 1983.

3. Генисаретский О.И. Деятельность проектирования // Теоретические и методологические исследования в дизайне. – М., 1990. с. 114

4. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А., Пономаренко В.А. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях: психологический аспект. – Минск: Изд-во “Университетское”, 1985.

5. Щедровицкий Г.П., Розин В.М., Алексеев Н.Г., Непомнящая Н.И. Педагогика и логика. – М.: «КАСТАЛЬ», 1993.

2 комментариев

Комментарий от: Свілана Іванівна [Посетитель]
Свілана ІванівнаПоняття освтнього середовища - цікава і досить перспективна тема. Згідна, що через формування освітнього середовища можна успішніше впроваджувати всі іновації, і інформаційно-комунікаційні в тому числі.
13.04.2011 @ 14:18
Комментарий от: Володимир Демешкевич [Посетитель] Email
Володимир ДемешкевичТема вашої доповіді є дуже актуальною в наш час. Оскільки не завжди знаючи дидактичні особливості застосування ІКТ вчителі знють психологічні особливості ІКТ. А грунтовне знання психології використання ІКТ в навчальному процесі покращить його якість.
13.04.2011 @ 15:42

Оставить комментарий


Ваш email адрес не будет показан на сайте.

Ваш URL будет показан.
(Заменить прерывания строк на <br />)
(Имя, email и сайт)
(Разрешить пользователям посылать вам сообщения (ваш email не отображается).)