ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

В статті зроблено спробу окреслити особливості психолого-педагогічних аспектів впровадження нових інформаційних технологій в підготовку вчителя початкової ланки загальноосвітньої школи в контексті інформаційної компетентності.

Характерною рисою сучасного стану розвитку суспільства є швидке проникнення інформаційних технологій в усі сфери громадського життя, що викликає необхідність адаптації школи до нових життєвих реалій. Нові інформаційні технології все ширше використовуються як суспільний продукт, який забезпечує інтенсифікацію всіх сфер економіки, прискорення науково-технічного прогресу, розвиток педагогічної науки, демократизацію суспільства.

Навчання за допомогою комп’ютера дає більш ширші можливості передачі інформації. Будь-яке навчання пов’язано із сприйняттям, аналізом та накопиченням інформації. Як відомо людина в змозі сприймати звукову і чуттєву інформацію. Кожна людина надає перевагу одному з видів сприйняття і за цією ознакою відносяться психологами до аудіалів, візуалів або кінестетиків. Наочність, можливість побачити відіграє велику роль у зацікавленості й розумінні матеріалу. Тому традиційні плакати, стенди, роздаткові картки можуть бути замінені яскравою комп’ютерною графікою і навіть рухомими динамічними моделями процесів, що розглядаються. Якщо учень працює з програмою індивідуально, що підкреслюється ще й чуттєвий аспект отримання інформації, важливий для кінестетиків.

Дитина сама керує швидкістю подачі інформації і за можливостями програми, її обсягом і глибиною. А дотики до клавіатури створюють відчуття причетності до інформації, що з’являється на моніторі.

Крім того, з використанням комп’ютера з’являється можливість зробити уроки динамічнішими. Наприклад , залежно від матеріалу, який вивчається, комп’ютер дає змогу перетворити урок або цього частину на захоплюючу гру, що значно підвищує інтерес до предмета. Відчуття гри знімає напругу і нервозність у дітей. Комп’ютер і гра сприяють покращенню взаємовідносин між дітьми.

Зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у здобутті нових знань. Щоб зрозуміти “як це зроблено”, він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно складніші та серйозніші розділи теорії. Цікаво, що на підвищений інтерес дітей до комп’ютера має вплив і проблема “батьків та дітей”. Оскільки більшість батьків не володіють комп’ютерною грамотністю і відносяться до комп’ютерів з обмеженістю із цікавістю, то діти через обізнаність у комп’ютерній техніці отримують можливість довести свою “дорослість”. Одночасно інтерес і зацікавлення комп’ютерами, як правило, заохочується і самими батьками.

Під час роботи на уроці, вчитель виступає у ролі однодумця та помічника для учнів. Це сприяє покращенню стосунків між учнем і вчителем та виходу за рамки протиставлених сторін. Як відомо, діти найчастіше ототожнюють ставлення до вчителя і до предмета. Тому так важливо встановлення емоційних зв’язків між учнями та їх вчителями.

Реформування освіти в Україні набуло нині глобального характеру. Оновлені цілі освіти віддзеркалились у нових напрямах розвитку педагогічної науки. Одним із них є компетентнісний підхід до освіти. В усіх публікаціях, присвячених обґрунтуванню компетентнісного підходу, підкреслюється його кардинально інноваційний характер.

Ми живемо в період переходу від енергетичної епохи до інформаційної, яка стає основною для всіх сфер життя і діяльності суспільства на Землі. За таких умов особливої значущості набуває процес інформатизації освіти, який розглядаємо як частину процесу інформатизації суспільства. Теоретичною основою  цього процесу виступає інформатика – система знань, яка стосується вироблення, переробки, зберігання, пошуку й поширення інформації в найрізноманітніших її аспектах у природі, суспільстві, техносфері тощо [1, с. 149].

У Законах “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні інформатизація освіти як комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов’язаних з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами й технологіями, визначається як один із напрямів її модернізації.

Головною метою підготовки вчителя початкової ланки загальноосвітньої школи у соціально-економічних умовах інформаційного суспільства стає не одержання ним відомостей у вибраній вузькоспеціальній сфері, а набуття та розвиток певних компетентностей, які повинні забезпечити йому можливість адаптуватися в умовах динамічного розвитку сучасного світу.

Це потребує впровадження відповідних змін у зміст професійної підготовки і підвищення кваліфікації педагогів, уточнення діяльнісного підходу, зокрема переходу до інформаційної діяльності – сукупності процесів збирання, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку й розповсюдження інформації [3, с. 77].

Однією з базових компетентностей учителя початкової ланки освіти, як і будь-якої особистості, є  інформаційна компетентність. У сучасній психолого-педагогічній літературі визначають декілька видів понять, пов’язаних із вивченням інформаційних та комп’ютерних технологій, наприклад, “комп’ютерна компетентність”, “комп’ютерна грамотність”, “технологічна грамотність”, “інформаційна грамотність”, “інформаційно-технологічна компетентність”, “інформаційна культура” тощо. При цьому слід відмітити різний підхід авторів до трактування понять. Інформаційна компетентність є новим напрямом, який виник безпосередньо під впливом розвитку інформаційних й електронних технологій.

Серед учених, які досліджують питання фахової підготовки вчителя (Гез Н.В., Гриньов В.Й., Гуріна Т.М., Карпова Л.Г., Лозова В.І., Мутовкіна О.М., Смолянино-ва О.Г., Шерман М.І., Шиян О.М. та ін.), переважає розуміння, що інформаційна компетентність учителя є однією з найголовніших складових його професійної компетентності. Висвітлення проблем, пов’язаних із використанням сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі, започатковано і розвинуто в роботах А.П. Єршова, M.I. Жалдака, Ю.С. Рамського, А.Ф. Верланя, В.В. Лапінського, Ю.О. Дорошенка, О.В. Співаковського, П.І. Образцова та ін.

Зазначені автори розглядають інформаційну компетентність учителя як особливий спосіб організації предметно-спеціальних знань, що забезпечують прийняття ефективних рішень у професійно-педагогічній діяльності. Проте більшість їх вважають найважливішим показником сформованості інформаційної компетентності оволодіння на високому рівні комп’ютерними, інформаційними, телекомунікацій-ними технологіями, що, на нашу думку, потребує спеціального довготривалого навчання. Ми вважаємо за необхідне розглядати названі технології тільки як засоби формування й розвитку інформаційної компетентності вчителя.

На нашу думку, інформаційна компетентність учителя початкових класів це важлива складова його професійної компетентності, яка є інтегративною властивістю особистості, що виявляється у готовності до формування навчально-інформаційних умінь і навичок учнів молодшого шкільного віку, як-от: уміння швидко актуалізувати та відтворювати потрібну інформацію; самостійно шукати нову інформацію з різних джерел; уміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями, каталогами, різноманітною довідковою літературою, складати бібліографію; працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами; складати план, тези виступів, доповідей, статей; знати та застосовувати прийоми швидкого читання, прийоми розуміння тексту (структурування, ставлення пізнавальних запитань, “діалог” із автором тощо); уміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності; досконало застосовувати загально-мовленнєві вміння та навички тощо [2, с. 18].

Одна з головних проблем компетентністного підходу – створення загальноприйнятої методики формування ключових компетентностей фахівця і визначення адекватних засобів її реалізації. Основні труднощі полягають у тому, що інформаційна компетентність – поняття  багатофункціональне. Для її формування й розвитку потрібне певне навчальне середовище, яке дасть змогу моделювати ту чи іншу реальну ситуацію, а також ефективні засоби моніторингу діяльності вчителя в цьому середовищі.

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
  2. Савченко О. Уміння вчитися як ключова компетентність // Основна школа. – 2005. – № 3-4. – С. 18.
  3. Словарь по социальной педагогике: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Авт.-сост. Л.В. Мардахаев. – М.: Издательский центр “Академия”, 2002. – 368 с.
  4. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 776 с.
  5. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.

 

3 комментариев

Комментарий от: Ольга [Посетитель]
ОльгаТема вашої доповіді є актуальною. Саме вчителі початкових класів формують "фундамент", з яким учні підуть у майбуття. Використання ІКТ на уроках дуже подобається дітям. Адже це - гра з "улюбленим" ПК, з яким вони грають вдома. Вчителю початкових класів досить важко у підготовці таких уроків: недостатньо методик, програмних засобів, а ті які є - неліцензовані. Дякую за статтю.
12.04.2011 @ 14:08
Комментарий от: Олена Рустамян [Посетитель]
Олена РустамянТема дуже цікава, працювати з початковою ланкою з використанням ІКТ є одним задоволенням, але основними труднощами в даному випадку дійсно полягає у тому, що б вчитель знайшов інформацію адаптовану саме для свого класу, адже не все те, що пропонується є актуальним і можливим у використанні з дітьми. Завдання повинні бути не просто цікавими, а ще й можливими до опрацювання. Дякую за цікаву статтю.
13.04.2011 @ 11:01
Комментарий от: Володимир Демешкевич [Посетитель] Email
Володимир ДемешкевичДякую за коментарі! Дуже приємно що тема виявилася актуальною!
13.04.2011 @ 18:40

Оставить комментарий


Ваш email адрес не будет показан на сайте.

Ваш URL будет показан.
(Заменить прерывания строк на <br />)
(Имя, email и сайт)
(Разрешить пользователям посылать вам сообщения (ваш email не отображается).)